Рішення № 53895536, 03.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Троц В.О., Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

20.03.2003 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

З урахуванням всіх уточнень ОСОБА_2 просила:

Справа № 757/5998/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/10575/2015Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції:Соколова В.В.Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року до листопада 2012 року

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1:

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007 р.в., колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований органами ДАІ за ОСОБА_1, вартістю 89602 грн.;

§ телевізор «Самсунг», 2007р.в., вартістю 5000 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», придбану в 2007 році, вартістю 1526 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», придбаний в 2007 році, вартістю 3155 грн.

§ пральну машину «Indesit», придбану в 2007 році, вартістю 2300 грн.

§ супутникову телеантену, 2006 р.в., вартістю 1600 грн.

§ шафу-купе, придбану в 2011 році, вартістю 4000 грн.

§ двоспальне ліжко, придбане в 2011 році, вартістю 1975 грн.

§ три пластикових вікна, придбані в 2006, 2007, 2009 роках, загальною вартістю 7745 грн.

§ двері вхідні броньовані, придбані в 2007 році, вартістю 1580 грн.

§ грошові кошти сплачені за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 69664 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 у розмірі 7690,75 грн..

Виділити ОСОБА_2 в натурі зі складу спільного сумісного майна, визнавши за нею право приватної власності на:

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007 р.в., колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 89602 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 в розмірі 7690,75 грн..

Виділити ОСОБА_1 в натурі зі складу спільного сумісного майна, визнавши за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право приватної власності на:

§ телевізор «Самсунг», 2007р.в., вартістю 5000 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», придбану в 2007 році, вартістю 1526 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», придбаний в 2007 році, вартістю 3155 грн.

§ пральну машину «Indesit», придбану в 2007 році, вартістю 2300 грн.

§ супутникову телеантену, 2006 р.в., вартістю 1600 грн.

§ шафу-купе, придбану в 2011 році, вартістю 4000 грн.

§ двоспальне ліжко, придбане в 2011 році, вартістю 1975 грн.

§ три пластикових вікна, придбані в 2006, 2007, 2009 роках, загальною вартістю 7745 грн.

§ двері вхідні броньовані, придбані в 2007 році, вартістю 1580 грн.

грошові кошти сплачені за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 69664 грн.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя 21.08.2013 /т.1 а.с.120-122/.

У вимогах зустрічної позовної заяви відповідач просив:

Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2010 року до листопада 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість Ѕ частки автомобіля Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_4 в розмірі 28600 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2015 задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.

Встановлений юридичний факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року до листопада 2012 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1:

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007р.в., колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований органами ДАІ за ОСОБА_1, вартістю 89602 грн.;

§ телевізор «Самсунг», 2007 р.в., вартістю 5000 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», придбану в 2007 році, вартістю 1526 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», придбаний в 2007 році, вартістю 3155 грн.

§ пральну машину «Indesit», придбану в 2007 році, вартістю 2300 грн.

§ супутникову телеантену, 2006 р.в., вартістю 1600 грн.

§ шафу-купе, придбану в 2011 році, вартістю 4000 грн.

§ двоспальне ліжко, придбане в 2011 році, вартістю 1975 грн.

§ три пластикових вікна, придбані в 2006, 2007, 2009 роках, загальною вартістю 7745 грн.

§ двері вхідні броньовані, придбані в 2007 році, вартістю 1580 грн.

§ грошові кошти сплачені за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 69664 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 у розмірі 7690,75 грн..

Виділено ОСОБА_2 в натурі зі складу спільного сумісного майна, визнавши за нею право приватної власності на:

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007 р.в., колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 89602 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 у розмірі 7690,75 грн..

Виділено ОСОБА_1 в натурі зі складу спільного сумісного майна, визнавши за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право приватної власності на:

§ телевізор «Самсунг», 2007р.в., вартістю 5000 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», придбану в 2007 році, вартістю 1526 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», придбаний в 2007 році, вартістю 3155 грн.

§ пральну машину «Indesit», придбану в 2007 році, вартістю 2300 грн.

§ супутникову телеантену, 2006 р.в., вартістю 1600 грн.

§ шафу-купе, придбану в 2011 році, вартістю 4000 грн.

§ двоспальне ліжко, придбане в 2011 році, вартістю 1975 грн.

§ три пластикових вікна, придбані в 2006, 2007, 2009 роках, загальною вартістю 7745 грн.

§ двері вхідні броньовані, придбані в 2007 році, вартістю 1580 грн.

грошові кошти сплачені за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 69664 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем подано апеляційну скаргу, так як вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки доказам у справі, наданим стороною відповідача, не доведені вимоги про спільне проживання з 2004 року, а також щодо суми витрат на ремонт, оскільки покази свідків є неналежними доказами і свідки є зацікавленими особами сторони позивача. Лише з 2010 року ОСОБА_2 оселилася в квартирі відповідача, що було підтверджено показами свідків - сусідів відповідача. Суд не взяв до уваги, що під час пояснень в судовому засіданні 15.09.2014 ОСОБА_2 пояснила суду, що ОСОБА_1 працював, мав дохід, в нього хворіла рука і вона йому заповнювала накладні, чим і пояснюється наявність численої документації заповненої позивачем. ОСОБА_1 неодноразово стверджував, що через хворобу рук йому тяжко писати і оскільки з ОСОБА_2 були довірительні стосунки у роботі, він допомагав їй, вона допомогла йому та фактично складанням та підписанням документів займалася ОСОБА_2 Суд не звертає увагу, і на численні неточності і різницю в сумах визначених у кошторисі і виплачених найманим особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при здійсненні ремонту. А тому суму витрат на ремонт, визначеної судом, вважає безпідставною.

Вважаючи рішення суду таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, просить про його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заявлених зустрічних вимог. А провадження щодо вимог первісного позову про встановлення факту проживання однією сім'єю закрити, так як не було сплачено судовий збір окремо за ці вимоги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених зустрічних позовних вимог.

Позивач та її представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Так, в силу ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( ч.1 ст.70 СК України).

Майно, що є об'єктом права спільної часткової власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були заявлені вимоги про встановлення факту спільного проживання сторін в період з 2004 року до листопад 2012 року.

Згідно зустрічної позовної заяви відповідач просить встановити факт спільного проживання сторін з січня 2010 року по листопад 2012 року.

Таким чином, сторонами визнаний факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2010 року по листопад 2012 року. Тому, виходячи з положень ч. 1 ст.61 ЦПК України, вказані обставини не підлягають доказуванню.

Наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, в період 2004 -2009 роки підтверджується:

показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

листом - замовленням № 1060 від 05.12.2007 на виготовлення вхідних дверей та встановлення їх за адресою АДРЕСА_1, з якого вбачається, що замовила їх позивач та на неї оформлено гарантійний талон (т.1 а.с.14,15);

гарантійним талоном та карткою на послуги додаткового сервісу на холодильник, який був придбаний в грудні 2007 р. і за отримання якого в належному стані розписалась позивач ОСОБА_2 (т.1 а.с.89,90) ;

сервісним сертифікатом від 19.12.2007 на пральну машину «Indesit», який був підписаний ОСОБА_2 в якості покупця (т.1 а.с. 91),

нотаріально посвідченою довіреністю від 26.09.2007 на право керування та розпорядження автомобілем Fiat Doblo Panorama, оформленою ОСОБА_1 на ОСОБА_2 строком на п'ять років (т.1 а.с. 116).

Таким чином, письмовими доказами достеменно підтверджується факт спільного проживання сторін з 2007 року, оскільки факт прийняття позивачем за місцем проживання відповідача придбаних товарів, а також надання відповідачем довіреності на право користування автомобілем у сукупності із показами свідків свідчать про наявність ведення спільного господарства та, відповідно, тісних стосунків сторін у вказаний період.

Факт проживання сторін у період з 2004 року до грудень 2007 року підтверджується виключно показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, разом з тим ці докази не спростовані стороною відповідача належними та допустимими доказами. При цьому його посилання на упередженість вказаних свідків не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки вказані свідки не є зацікавленими у вирішенні справи, а наявність сімейних стосунків можуть підтвердити лише особи з оточення сторін, як на то вірно вказав суд першої інстанції.

Судом першої інстанції також надана оцінка показам свідків зі сторони відповідача та вказано на їх невідповідність встановленим обставинам, що також не спростовано доводами апеляційної скарги.

Твердження відповідача про спільне проживання лише з 2010 року, тобто з моменту здійснення ним дозволу на реєстрацію місця проживання позивача у належній йому квартирі, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки такий вчинок свідчить про існування між сторонами певної довіри та стосунків притаманних родині, які виникли до цього.

Також непереконливими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що через хворобу рук йому тяжко писати, а з ОСОБА_2 були довірительні стосунки, то вона лише допомогла йому складанням та підписанням документів. Проте пояснення не спростовує факту отримання за місцем проживання відповідача позивачем товарів, виконання нею інших обов'язків притаманних сімейним відносинам, як, наприклад, організація ремонтних робіт в квартирі відповідача. Крім того, факт довіри відповідачем позивачу у підписанні всіх документів також свідчить про наявність близьких, сімейних відносин.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи встановлений факт проживання сторін з 2004 року по листопад 2012 року однією сім'єю, підлягає задоволенню вимога позивача про визнання спільною сумісною власністю сторін майна придбаного у вказаний період.

Так, матеріалами справи підтверджується, що за час спільного сімейного життя подружжям було набуто право власності на наступне рухоме майно, а саме:

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_3, зареєстрований органами ДАІ за ОСОБА_1, вартістю 89602 грн.;

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», вартістю 3155 грн. /т.1 а.с.17/

§ шафу-купе, придбану в 2011 році, вартістю 4000 грн. /т.1 а.с.20/

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», вартістю 1526 грн. /т.1 а.с.13/

Факт придбання 19.12.2007 пральної машини «Indesit», підтверджує сервісний сертифікат, проте з нього не вбачається її вартість (т.1 а.с.91). За твердженням позивача її вартість дорівнює 2300 грн.

Доказів придбання іншого рухомого майна, а саме : телевізора «Самсунг», 2007 р.в., вартістю 5000 грн.; супутникової телеантени, 2006 р.в., вартістю 1600 грн. сторонами суду представлено не було.

Разом з тим, відповідачем в судовому засіданні 27.10.2015 визнаний факт придбання цих речей у вказаний позивачем період та вартість цих речей, в тому числі і пральної машини «Indesit». А тому вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі ч. 1 ст. 61 ЦПК України.

Придбання двоспального ліжка в 2011 році матеріалами справи не підтверджується, з квитанції на суму 1975 грн. (т.1 а.с.16) вбачається, що був проведений лише його ремонт, на чому наголошував і відповідач. Тому включення цього ліжка до складу спільного майна сторін є помилковим, оскільки при здійснені витрат на ремонт річчі право власності на неї не виникає.

Три пластикових вікна, придбані в 2006, 2007, 2009 роках, загальною вартістю 7745 грн., та двері вхідні броньовані, придбані в 2007 році, вартістю 1580 грн., що підтверджується як матеріалами справи (т.1 а.с.9-12,14), так і визнано сторонами у справі. Проте, слід звернути увагу, що вікна і двері, які є вмонтованими, не можуть бути відокремлені від квартири без втрати вартості останньої, відповідно, вказані об'єкти відносяться до конструктивних елементів квартири, а тому не можуть бути окремим предметом поділу.

Положення ст.ст. 69,70 СК України передбачаються право на поділ майна, що належить на праві спільної сумісної власності.

Проведення ремонту не є набуттям майна, а є спільним розпорядженням грошовими коштами на утримання майна в належному стані.

Стаття 62 СК України передбачає виникнення права спільної сумісної власності на майно, що належало дружині, чоловікові у разі істотного збільшення вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат.

Проте, такі вимоги в ході розгляду не заявлялись, відповідно, судом не досліджувалось питання збільшення вартості належного відповідачу майна.

Крім того, за твердженням позивача грошові кошти сплачені за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 становлять суму 69664 грн., що була визначена кошторисом ТОВ «Вікторія» (т.1 а.с.131-144). Однак, вказане товариство не проводило ремонті роботи, що вбачається з довідки від 18.03.2014 (т.2 а.с.1).

Пояснення позивача та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 - осіб, що здійснювали ремонтні роботи з цього питання є суперечливими. Так, кошторис ТОВ «Вікторія» містить витрати на будівельні матеріали, але позивачем також надані докази придбання будівельних матеріалів. В кошторисі також визначені витрати на здійснення перевезень, проте з показів цих свідків також вбачається, що перевезення проводились відповідачем. Тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вказаного розміру витрат на проведення ремонту заслуговують на увагу.

А отже висновок суду першої інстанції про поділ грошових коштів в розмірі 69664 грн. сплачених сторонами за проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_1 є помилковим.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.05.2012 між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Креді Агріколь Банк» був укладений кредитний договір № 1/1159208 на придбання автомобіля RenaultSandero, д.н.з. НОМЕР_4. Відповідно до п. 1.1.1. договору, банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 38859, 26 грн. на строк до 03.05.2014 включно. Позивачем ОСОБА_2 стверджувалось, що фактично зазначений автомобіль придбавався її сином, який погашав кредит та користується зазначеним майном. Відповідачем ОСОБА_1 не заперечувалось, що сімейні стосунки з ОСОБА_2 припинились в листопаді 2012 року. Отже, за період спільного проживання сторін було здійснено часткове погашення кредиту на загальну суму - 7690, 75 грн. (платежі здійснені 05.06.2012, 05.07.2012, 07.08.2012, 05.09.2012, відповідно до наданої банком виписки по рахунку). З огляду на встановлені судом обставини, зазначені кошти визнані спільною власністю сторін та виділені позивачу.

Проте, судом першої інстанції не враховані положення п.1.1.1.1. Договору, згідно до яких кредит наданий на придбання автомобілю Renault Sandero для особистих потреб вартістю 95150 гривень. Купівля транспортного засобу здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного між позичальником (ОСОБА_2) та ТОВ «Кий Авто Холдінг» (т.1а.с.224-236).

Посилання позивача на те, що фактично зазначений автомобіль придбавався її сином, який погашав кредит та користується зазначеним майном не підтверджуються належними та допустимими доказами, не визнаються відповідачем, зокрема, ним в зустрічному позові заявлено про стягнення компенсації вартості Ѕ частини цього автомобіля.

А отже, кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 підтверджується, зокрема, факт придбання позивачем автомобілю Renault Sandero, вартістю 95150 грн. та наявність боргових зобов'язань у сумі 38859,26 грн. на строк до 03.05.2014. Таким чином, різниця у вказаних сумах, що становить 56291 грн., була сплачена позивачем при укладенні договору купівлі-продажу і, відповідно, ці кошти є спільними коштами сторін, як на то посилається відповідач, оскільки інше не доведено в ході розгляду справи і визнано позивачем в судовому засіданні апеляційного суду 03.11.2015.

За твердженням позивача на даний час вона не є власником вказаного автомобіля, що підтверджується договором дарування від 06.06.2013 (т.2 а.с.168). Тому автомобіль RenaultSandero не може підлягати поділу. Проте і вимоги про визнання права власності на частку не були заявлені, відповідачем заявлено вимоги лише про стягнення компенсації вартості Ѕ частини. Однак, за період перебування сторін у шлюбних відносинах не була сплачена повна вартість автомобіля Renault Sandero.

З виписки по особовому рахунку вбачається, що в період з 04.05.2012 по 05.09.2012 позивачем були здійснені наступні платежі по погашенню кредиту: 05.06.2012 на суму 1945,00 грн., 05.07.2012 на суму 1921,75 грн., 07.08.2012 на суму 1919,00 грн., 05.09.2012 на суму 1905,00 грн. (т.1 а.с.231-233). Тобто погашення кредиту у вказаний період здійснено на загальну суму 7690,75 грн.

Таким чином, сума коштів сплачена за придбання автомобілю Renault Sandero в період перебування сторін у сімейних відносинах становить суму 63981,75 грн. (56291+7690,75=63981,75). Ця сума має бути врахована при поділі спільного сумісного майна сторін, оскільки була сплачена ними на придбання майна, проте майно на час поділу відчужене.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, фактично не перевірив вимоги зустрічного позову, відмовивши у його задоволенні без зазначення конкретних підстав в мотивувальній частині рішення.

Таким чином, в ході розгляду справи встановлений наступний склад набутого сторонами у спільну власність майна :

§ автомобіль Fiat Doblo Panorama 1,4, 2007 р.в., колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 89602 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за придбання автомобілю Renault Sandero в розмірі 63981,75 грн.

§ телевізор «Самсунг», вартістю 5000 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», вартістю 1526 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», вартістю 3155 грн.

§ пральна машина «Indesit», вартістю 2300 грн.

§ супутникова телеантена, вартістю 1600 грн.

§ шафа-купе, вартістю 4000 грн.

Загальна вартість цього майна становить 171164,75 грн., відповідно, Ѕ частина дорівнює 85582,38 грн.

В силу ч.ч. 4,5 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки жодною із сторін не було внесено на депозитний рахунок суми грошової компенсації, то поділ майна має бути проведений в натурі.

А саме, право власності грошові кошти сплачені за придбання автомобіля Renault Sandero слід визнати за позивачем у справі, як вона і заявляла в первісному позові, проте у сумі встановленій в ході розгляду справи - 63981,75 грн.

Враховуючи, що позивач згідно уточнених позовних вимог просила визнати за нею право власності лише на автомобіль Fiat Doblo Panorama, а відповідач взагалі не ставив вимог про виділ позивачу об'єктів рухомого майна, то виділ їй іншого майна є неможливим, виходячи з принципу диспозитивності. А тому предмети побуту, що знаходяться в квартирі відповідача слід виділити у власність саме відповідача. Сукупна вартість предметів побуту становить 17581,00 грн.

За наведених обставин, з врахуванням рівності часток сторін, автомобіль Fiat Doblo Panorama, д.н.з. НОМЕР_3, вартістю 89602 грн., має бути виділений сторонам у наступних часках: ОСОБА_2 - ј частина вартістю 22400 грн.; ОСОБА_1 - ѕ частин вартістю 67202 грн..

При такому поділі має місце перевищення вартості виділеного у власність позивача ОСОБА_2 майна (сума вартості виділеного їй майна дорівнює 86381,75 грн.), проте є незначною, на суму 799,37 грн., і такий поділ найбільш відповідає принципу рівності часток без присудження компенсації.

При цьому, ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить із наявних в матеріалах справи доказів, вимог заявлених в судів першої інстанції, принципів рівності часток подружжя, прав сторін при розгляді справи, а також принципів розумності і справедливості.

А отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2015 підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про поділ спільного майна з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених сторонами вимог, зокрема вимог зустрічного позову, частково.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки як вимоги первісного, так і вимоги зустрічного позовів задоволені частково і сторонами понесені судові витрати пропорційно до розміру заявлених вимог, то підстав для їх стягнення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2015 скасувати в частині вирішення позовних вимог про поділ майна подружжя та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна виділити:

ОСОБА_2, визнавши за нею право приватної власності на:

§ ј частину автомобілю Fiat Doblo Panorama1,4, рік випуску 2007, колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 22400 грн.,

§ грошові кошти, сплачені за кредитним договором № 1/1159208 від 04.05.2012 в розмірі 64953 грн. 23 коп.

ОСОБА_1 , визнавши за ним право приватної власності на:

§ ѕчастин автомобілю Fiat Doblo Panorama1,4, рік випуску 2007, колір кузова - білий, номер кузова - НОМЕР_2, об'єм двигуна 1368 см, реєстраційний номер НОМЕР_3, вартістю 67202 грн.,

§ телевізор «Самсунг», 2007р.в., вартістю 5000 грн.

§ холодильник «LG-GR-S392 QVС», вартістю 3155 грн.

§ плиту газову «IndesitK1G20 (W)R», вартістю 1526 грн.

§ шафу-купе, вартістю 4000 грн.

§ пральну машину «Indesit», вартістю 2300 грн.

§ супутникову телеантену, вартістю 1600 грн.

В задоволені інших позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: