Ухвала суду № 53895528, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Бугаю О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до начальника Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - інтернет магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (фізична особа-підприємець ОСОБА_3), про відшкодування шкоди, спричиненої бездіяльністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року,

у с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до начальника Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, третя особа - інтернет магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ФОП ОСОБА_3), про відшкодування шкоди, спричиненої бездіяльністю.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки його вимога щодо повернення боргу спочатку покладалась на суб'єкт правовідносин, в кого цей борг знаходиться, - ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, що мало визначитись в судовому порядку. Також зазначає, що суд некоректно акцентував вимоги повернути борг лише на Бабушкінський ВДВС та поклався на статті закону та Конституцію, що не

_____________

Справа № 753/9960/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/13536/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

відповідають реаліям справи.

В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі та їх представники належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутність сторін, що не з'явилися на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів, зазначений позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу мобільного телефону Samsung Galaxy S 4, укладений 6 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 (інтернет-магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»); стягнуто на користь ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_3 6285,00 грн.; 304,00 грн. судових витрат (а. с. 52-53, 54-56).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог у частині спричинення відповідачем матеріальної шкоди у розмірі 17540,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Стаття 56 Конституції України гарантує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу начальника Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, направленого ОСОБА_2 14 липня 2015 року. Отримала рекомендоване повідомлення уповноважена особа ОСОБА_5 16 липня 2015 року (а. с. 59).

Згідно з вимогами статей 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, вказана копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не може слугувати належним доказом пред'явлення позивачем ОСОБА_2 виконавчих листів до виконання до Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, та їх перебування у останньому відділі.

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів перебування на виконанні у Бабушкінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ виконавчих листів про примусове виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року, доказів бездіяльності посадових осіб Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, завдання йому матеріальної шкоди у розмірі 17540,00 грн. та причинного зв'язку між шкодою та поведінкою заподіювача.

Доводи апелянта, що його вимога про повернення боргу покладалась на ОСОБА_3 чи ОСОБА_4, що мало визначитись у судовому порядку, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі, оскільки пред'являючи позов до суду, ОСОБА_2 викладав зміст позовних вимог до відповідача начальника Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_4, а не третьої особи ФОП ОСОБА_3

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову в повному обсязі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Г.М. Кирилюк

М.М. Панченко