Постанова № 53895143, 24.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 922/5415/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Шевченко К.І. за дорученням від 14.01.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5229 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "ДНЛ ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м.Харків

про стягнення коштів у сумі 634204,45 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Торговий Дом "ДНЛ Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" - 634204,45 грн., з яких: 451934,96 грн. основного боргу; 172574,56 грн. інфляційних втрат; 9694,93 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 9513,06 грн. (а.с.4-9).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року (суддя Суярко Т.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" на користь ТОВ "Торговий Дом "ДНЛ Груп" 451934,96 грн. основного боргу, 172574,56 грн. інфляційних втрат, 9620,64 грн. 3% річних та судовий збір 9511,96 грн. (а.с.143-146).

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що відповідно до 3.4, 4.3 Договору № 13-8-м-46 у нього не виник обов'язок щодо оплати робіт, оскільки позивачем поставлений некомплектний товар, а саме не надано документів в підтвердження якості товару. Відповідач вважає, що наданими видатковими накладними та довіреностями підтверджується передача партії продукції, а не належних супровідних документів - сертифікатів якості та сертифікатів відповідності (а.с.153-157).

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 12 листопада 2015 року про призначення апеляційної скарги до розгляду направлена сторонам за вихідним номером 025388 про що свідчить штемпель канцелярії суду (а.с.157).

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2014 року між ТОВ "Торговий Дом "ДНЛ ГРУП" (постачальником) до ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (покупцем) укладено Договір № 13-8м-46 (а.с.13,14).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати в обумовленні даним договором строки покупцю продукцію та/або товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього погоджену суму.

Згідно з п. 1.2 Договору кількість, ціна та асортимент товару визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до 3.1 Договору узгодженою партією товару за цим Договором є кількість та асортимент товарів, зазначених у конкретній специфікації.

Згідно з п.3.3 Договору Постачальник зобов'язується повідомити Покупця про готовність до відвантаження Товару за два дні до відвантаження. Постачальник зобов'язується разом з відвантаженим Товаром надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на Товар; сертифікати якості; накладні на товар; сертифікат відповідності (якщо товар підлягає сертифікації); копії ж/д квитанції або відповідні вантажосупровідні документи.

У п. 3.4 Договору сторони визначили, що зобов'язання з поставки вважаються виконаними з моменту приймання партії товару та надання всіх належним чином оформлених документів відповідно до договору.

Згідно з п.3.5 Договору приймання товару по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-7, а по кількості відповідно до Інструкції № П-6. Покупець вправі відмовитися від приймання товару у випадку не надання Постачальником всіх, або частини доку ментів, зазначених в п.3.3. Договору

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що ціна товару за одиницю та по позиціях вказана в специфікаціях до Договору. Загальна сума даного Договору визначається загальною сумою всіх специфікацій.

В пункті 4.3 Договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки кожної конкретної погодженої в специфікації партії товару.

З копій специфікацій вбачається, що сторони погодили постачання товару в межах Договору № 13-8-м-46 від 21.02.2014 року на загальну суму 1614604,66 грн. (а.с. 15-23).

Надані позивачем копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей свідчать про те, що в період з 18.04.2014 року по 13.11.2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1536990,84 грн. (а.с. 24-49).

З платіжних доручень № 12966 від 04.06.2014 року, № 17512 від 12.06.2014 року, № 15166 від 03.07.2014 року, № 15172 від 20.08.2014 року, № 20948 від 10.09.2014 року, № 29244 від 07.11.2014 року, № 21077 від 10.11.2014 року, № 28019 від 17.11.2014 року, № 35574 від 12.05.2015 року, № 35573 від 14.05.2015 року вбачається, що отриманий товар відповідач оплатив на суму 1085055,88 грн. (а.с. 50-59).

У позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач не оплатив товар на суму 451934,96 грн., а саме: за видатковими накладними № РН-02160 від 13.11.2014 року - 119332,80 грн.; РН-02162 від 13.11.2014 року - 88509,56 грн.; РН-02163 від 13.11.2014 року - 244092,60 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2015 року позивач направив на адресу відповідача з претензію за № 166 з проханням погасити заборгованість у розмірі 451934,96 грн. та додав Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2014 року та Акт звірки взаєморозрахунків станом за період 01.01.2015 року - 10.09.2015 року, що підтверджується поштовою квитанцією від 29.07.2015 року та описом вкладення до цінного листа (а.с.60-63).

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплати не провів, у зв'язку з чим неоплачена сума боргу за Договором № 13-8м-46 від 21.02.2014 року складає 451934,96 грн.

Посилання відповідача на те, що у нього не виник обов'язок щодо оплати робіт, оскільки позивачем поставлений некомплектний товар, а саме не надано документів в підтвердження якості товару, колегія суддів сприймає критично з наступних підстав.

Згідно з п.3.5 Договору приймання товару по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-7, а по кількості відповідно до Інструкції № П-6. Покупець вправі відмовитися від приймання товару у випадку не надання Постачальником всіх, або частини доку ментів, зазначених в п.3.3. Договору

Відповідно до п. 25 Інструкції про порядок приймання продукції (товару) по кількості П-6 зазначено, що при виявленні недостачі продукції, результати приймання по кількості оформлюються Актом, який складається в той же день коли виявлена недостача.

Згідно з п.29 Інструкції претензія у зв'вязку з недостачею продукції пред'являється поставщику в установлений строк. До претензії додається Акт.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що поставлений товар був прийнятий відповідачем без зауважень та Акту про його некомплектність не складалось, а строк його оплати настав 29.12.2014 року.

Таким чином колегія суддів вважає, що в порушення норм чинного законодавства та умов Договору, відповідач не складав Акт про виявлення недоліки товару та не звертався до позивача з претензіями щодо некомплектності товару. Крім того, слід зазначити, що отриманий товар відповідач частково оплатив на загальну суму 1085055,88 грн. (а.с. 50-59).

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості за Договором № 13-8м-46 від 21.02.2014 року, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 451934,96 грн.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9694,93 грн. та інфляційних втрат в розмірі 172574,56 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат в цілому є законними та обґрунтованими.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 3 % річних у розмірі 9694,93 грн. та інфляційних у розмірі 172574,56 грн. нараховано позивачем за період з 28.12.2014 року по 14.09.2015 року (а.с.8).

Колегія суддів вважає, що позивачем не вірно визначено початок періоду їх нарахування, оскільки відповідно до п. 4.3 Договору оплата товару здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки кожної конкретної погодженої в специфікації партії товару.

Приймаючи до уваги, що заборгованість виникла за видатковими накладними від 13.11.2014 року, відповідно до п. 4.3 Договору строк оплати товару настав - 29.12.2014 року, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.

За таких обставин, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню за період з 30.12.2014 року по визначену позивачем кінцеву дату їх нарахування - 14.09.2015 року.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що 3% річних підлягає стягненню у розмірі 9620,64 грн. за період з 30.12.2014 року по 14.09.2015 року, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у стягненні 3% річних у розмірі 74,29 грн.

Інфляційні втрати, хоча і розраховано відповідачем за період з 29.12.2014 року по 14.09.2015 року, проте їх розмір не перевищує розрахованого за період з 30.12.2014 року по 14.09.2015 року у розмірі 172574,56 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару та приймаючи до уваги, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних передбачене чинним законодавством України, колегія суддів вважає, що господарським судом також обґрунтовано задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 9620,64 грн. та інфляційних втрат у розмірі 172574,56 грн.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, матеріали справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 922/5415/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 30.11.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.