Рішення № 538949, 19.03.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2007 р.

Справа № 28-5/284-06-7804

За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”;

до відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ"

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ у розмірі 910272,88 гривень.

та за зустрічним позовом Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ"

до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”;

про визнання договору недійсним.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: Лебедюк Ю.А. –за довіреністю;

від відповідача: Ельчибекян І.М. –за довіреністю.

Суть спору: позивач –Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в розмірі 910272,88 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області по справі за № 5/ 284-06-7804 від 29.09.2006 року (суддя Могил С.К.) позовну заяву ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” до ВАТ по газопостачанню та газифікації „ОДЕСАГАЗ” про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ 910272,88 гривень залишив без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду від 30 листопада 2006 року по справі за № 5/284-06-7804 ухвалу господарського суду одеської області від 29.09.2006 року скасовано та справу направлено на розгляд до господарського суду Одеської області.

22 грудня 2006 року суддею господарського суду Одеської області Гуляк Г.І. прийнято справу за № 5/284-06-7804 до провадження та присвоєно їй № 28-5/284-06-7804.

14.02.2007 року за вхід. №1632 відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву з вимогою визнання недійсним договору № 06/04-1382 від 24.12.2004 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 лютого 2007 року зустрічну заяву відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесгаз” прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 28-5/284-06-7804 .

Позивач у суду засіданні стосовно позовних вимог вказує наступне: 24 грудня 2004 року між ДК „Газ України” НАК „Нафтобаз України” та ВАТ „Одесагаз” був укладений договір на постачання природного газу № 06/04-1382. За умовами договору позивач прийняв на себе зобов’язання передати позивачу природний газ кількості 632057,972 тис. куб. м., а відповідач зобов’язувався оплатити поставлений газ у розмірі 68190806,03 гривень. Позивач вказує, що виконав свої зобов’язання за договором у повному обсязі, але відповідач розрахувався частково на суму 67611239,98 гривень, неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 579566,05 гривень. Також у своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 127057,18 гривень, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 144973,80 гривень та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 58675,85 гривень.

Відповідач у свою чергу у запереченні та додаткових поясненнях до позовних вимог просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав недійсності договору 06/04-1382 від 24.12.2004 року.

02.02.2007 року позивачем - ДК „Газ України ” НАК „Нафтобаз України ” у судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог. Оскільки після звернення позивача з позовом, відповідач погасив заборгованість повністю, тому неоплаченими залишились тільки штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 127057,18 гривень, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 144973,80 гривень та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 58675,85 гривень.

Відповідач у зустрічній позовній заяві та доповненні до неї просить суд визнати недійсним договір № 06/04-1382 від 24.12.2004 року з підстав його невідповідності чинному законодавству, оскільки ДК „Газ України” не є постачальником природного газу тому, що вона не має ресурсів газу та не уповноважена від імені власника розпоряджатись природним газом і тому не вправі була пропонувати умови оспорюваного договору. На думку відповідача договір № 06/04-1382 від 24.12.2004 року не відповідає вимогам встановленим у ПКМУ від 27.12.2001 року за № 1729 та крім того, ДК „Газ України ” не мав на момент вчинення договору достатньої правоздатності щодо постачання газу, оскільки п.19. ст. 9 Закону України „Про регулювання певних видів господарської діяльності ” господарська діяльність з постачання природного газу підлягає ліцензуванню.

Позивачем у судовому засіданні 05 березня 2007 року подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 154524,53 гривень та трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 59235,60 гривень.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

24 грудня 2004 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та Відкритим акціонерним товариством «Одесагаз»був укладений договір на постачання природного газу № 06/04-1382 з додатками та доповненнями.

Відповідно п. 1.1. вищевказаного договору постачальник –позивач зобов’язувався передати газо збутовій –відповідачу організації в 2005 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відсотків /прибутків ) а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу природний газ загальним обсягом 632057,972 тис. куб. м. на загальну суму 68 190 806,03 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу , які містяться у матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, поставлені обсяги природного газу оплатив частково у розмірі 67 611 239,98 грн., неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 579566,05 гривень.

Після подачі позивачем позову до господарського суду Одеської області, а саме 07 серпня 2006 року про стягнення суми заборгованості за договором поставки, відповідачем здійснено повну оплату основної заборгованості на загальну суму 579566,07 гривень.

У своїх позовних вимогах позивач просить суд стягнути штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 127057,18 гривень, суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 154524,53 гривень та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 59235 гривень.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін, що встановлені договором поставки № 06/04-1382 від 24 грудня 2004 року, регулюються загальними нормами цивільного права, щодо виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу.

Таким чином, застосування судом у даному випадку підлягають приписи ст.ст.526,527 ЦК України, згідно до чого зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна умов договору.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Відповідно до п.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Таким чином, згідно до ст.230 ГК України, судом застосовується штрафна санкція у вигляді пені, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми несплаченого боргу за кожний день прострочення.

Перерахувавши розмір штрафних санкцій –пені, яку було застосовано до відповідача за не виконання своїх зобов’язань, суд дійшов висновку, що сума пені складає 45333,18 гривень.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані збитки і за неможливість виконання. Згідно до ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплачує встановлений індекс інфляції, за весь час прострочення та три відсотка річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних суд встановив, що сума індексу інфляції складає 27025,96 гривень та три відсотки річних в розмірі 11099,08 гривни.

Оцінюючи вищевикладене у сукупності , суд вважає , що позовні вимоги за первісним позовом ДК „Газ України” до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” доведенні неповністю та підлягають частковому задоволенню.

Подаючи зустрічний позов до ДК „Газ України ” Національної акціонерної компанії „Нафтобаз України” про визнання недійсним договору від 24.12.2004 року за № 06/04-1382 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” керується вимогами статей 20, 203, 215,216, 227 Цивільного кодексу України та ст. 174, 178,п. 3 ст. 179 Господарського кодексу України.

Та, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені в ст. 203 ЦК України, яка встановлює в свою чергу загальні вимоги додержання яких є необхідними для чинності правочину , а саме зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства, особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, також відповідно.

Що стосується вимоги чинності правочину висунутої п. 1 ст. 203 ЦК України, то відповідач вказує, що в момент вчинення договору за № 06/04-1382 від 24.12.2004 року позивач діяв у супереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики –таким суб’єктом господарювання є ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”. Також постановою визначено, що реалізація природного газу для потреб вищевказаних підприємств здійснюється дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", за регульованим тарифом, за цінами, що не перевищують граничних рівнів цін на природний газ, установлених Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до статуту Дочірньої компанії „Газ України ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України ” одним із предметів діяльності дочірньої компанії визначено –постачання природного газу за регульованим тарифом. П. 3 Статуту встановлений правовий статус компанії, яка має право від свого імені укладати угоди набувати майнові і особисті не майнові права.

Тобто, Дочірня компанія „Газ України ” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України ” уповноважена Кабінетом міністрів України реалізовувати природний газ для потреб суб'єктів господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом та має визначений статутом на здійснення такої діяльності повний обсяг прав та обов’язків.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Позивачу згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються за рахунок відповідача судові витрати , що складаються зі сплаченого державного мита 6630,24 гривень та 118 гривень за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкрите Акціонерне Товариство по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(65003, м. Одеса, Суворовський район, вул. Одарія, 1. р.№ 26321552 МФО 328759, код ЄДРПОУ 03351208) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 р/р №260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) пеню у розмірі 45333 (сорок п’ять тисяч триста тридцять три) гривень 18 копійок, інфляційні у розмірі 27025 (двадцять сім тисяч двадцять п’ять ) гривень 96 копійок, три відсотки річних у розмірі 11099 (одинадцять тисяч дев”яносто дев’ять ) гривень 08 копійок, державне мито в сумі 6630 (шість тисяч шістсот тридцять ) гривень 24 копійок, ІТЗ судового процесу 100 (сто) гривень.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України

Суддя Гуляк Г.І.