Рішення № 53893891, 24.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.2015 Справа № 908/4947/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ

про стягнення 441 920,08 грн.

Представники сторін

від позивача: Тепляков Ю.О. - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ про стягнення 441920,08 грн., що складається з суми заборгованості за кредитом - 367458,93 грн., суми заборгованості за відсотками - 60473,45 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 4135,50 грн., пеня за прострочення сплати відсотків - 9852,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №КД - 02-2013 від 03.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.09.2015р. позовна заява Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., м. Київ до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ, про стягнення 441920,08 грн. направлена для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 14.09.2015р. господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №908/4947/15.

Позивач звернувся до суду з клопотанням б/н від 25.09.2015р., яке надійшло до канцелярії суду 05.10.2015р., в якому позивач просить розглянути справу без участі представника ПАТ «Енергобанк». Клопотання мотивоване тим, що у банку відсутні кошти на відрядження представників. Суд задовольняє означене клопотання позивача.

Від представника відповідача до господарського суду Донецької області 07.10.2015р. надійшло клопотання від 01.10.2015р., в якому просить витребувати в ПАТ «Енергобанк» інформацію про реквізити на які можна сплатити суму боргу, витребувати інформацію з якої дати фактично відділення ПАТ «Енергобанку» не працює в місті Слов'янську, та, з метою з'ясування розміру фактичного боргу відповідача, просить витребувати інформацію стосовно кількості рахунків (депозитних, кредитних, поточних, карткових, рахунків для обслуговування поточної діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ), відкритих в ПАТ «Енергобанк» у період з 01.01.2010 року до часу початку ліквідаційної процедури, також інформацію про залишок грошових коштів на вказаних рахунках, дату повного погашення кредитів та закриття рахунків. Суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання відповідача, оскільки номери рахунків для сплати заборгованості наявні в матеріалах справи, інформація стосовно кількості рахунків відповідача, що були відкрити в установі позивача не стосується предмету спору.

В клопотанні, яке надійшло до канцелярії суду 20.10.2015р., відповідач просить суд витребувати у позивача належним чином завірені копії приходних та видаткових касових ордерів, меморіальних ордерів, які підтверджують переведення кредитних коштів за кредитним договором від 03.06.2013 року №КД-02-2013 року та додаткового договору №3 від 12.01.2015 року до вищезазначеного кредитного договору на поточний рахунок відповідача, картковий рахунок або які підтверджують отримання грошових коштів готівкою через касу банку. Судом дане клопотання задоволено та в ухвалах суду було зобов'язано позивача надати до суду докази видачі кредиту.

Також відповідач 20.10.2015р. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить витребувати належної якості та належним чином завірену копію додаткового договору №3 від 12.01.2015 року до кредитного договору від 03.06.2013 року №КД-02-2013 року, також просить витребувати в ПАТ «Енергобанку» належним чином завірену копію письмового повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом про отримання відповідача по справі. В матеріалах справи наявна копію кредитного договору №КД-02-2013 від 03.06.2013р. з додатками в читабельному вигляді, та докази направлення повідомлення на адресу відповідача, тому в задоволенні клопотання суд відмовляє.

Відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву від 10.11.2015р. проти позову заперечує з наступних підстав: внаслідок проведення АТО на території міста Слов'янськ, що підпадає під обстанини форс-мажору, відповідач не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність; відділення ПАТ «Енергобанку» у м. Слов'янськ не працює, тому сплачувати своєчасно платежі та отримувати виписки по рахункам відкритих для обслуговування кредитного договору неможливо; відповідач не отримував від банку повідомлень про прострочення заборгованості за кредитним договором. Відповідач у відзиві зазначає, що від своїх зобов'язань за кредитним договором №КД-02-2013 від 03.06.2013 року та додаткового договору №3 від 12.01.2015 року до нього не відмовляється, однак відповідно до умов кредитного договору має право погасити заборгованість по відсотках та кредиту до кінцевого строку, встановленого в кредитному договорі, а саме до 02.06.2016 року.

Від позивача 12.11.2015р. до канцелярії суду надійшло клопотання б/н від 09.11.2015р., в якому позивач просить відкласти розгляд справи для надання можливості сторонам вирішити спір в позасудовому порядку та продовжити строк розгляду справи на 15 днів. У зв'язку з тим, що справа розглядається тривалий час, строк розгляду справи закінчується, судові засідання неодноразово відкладались, строк розгляду спору продовжувався на підставі клопотання відповідача, суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання позивача.

В судовому засіданні 24.11.2015р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

03.06.2013р. між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Енергобанк", м. Київ (банк) та відповідачем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Слов'янськ (позичальник) був укладений кредитний договір №КД-02-2013 (надалі - кредитний договір).

12 січня 2015 року сторони уклали додатковий договір №3 від 12.01.2015р., в якому виклали кредитний договір в новій редакції.

За своєю правовою природою договір №КД-02-2013 від 03.06.2013р. є кредитним договором, згідно яких, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р. банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі - кредит, на умовах визначних цим договором. Під терміном кредит в цьому договорі мається на увазі кредитна лінія.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 367458,93 грн.

Строк користування кредитом до 02 червня 2016 року включно (пункт 1.3 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р.).

Згідно пункту 1.4 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., процентна ставка за користування кредитом є фіксована та складає: 25% річних. Процентна ставка встановлена на перший та другий роки кредитування та діє до 31 травня 2015 року. На третій рік кредитування банк має право переглянути процентну ставку за користування кредитом, яка в такому разі встановлюється згідно окремого рішення банку, про що укладається додаткова угода до цього договору.

Відповідно до п. 1.6 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., кредит надається позичальнику для наступних цілей: поповнення обігових коштів (придбання обладнання, поточні потреби та інше).

Факт видачі кредиту підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок №37397911 в ПАТ "Енергобанк", код банку 300272, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування, який наведений в додатку 1 до цього договору. При цьому датою погашення заборгованості вважається дата фактичного зарахування коштів на вказаний рахунок банку. Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня (п. 3.6 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р.).

У відповідності до додатку № 1 до кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., встановлений графік зменшення ліміту кредитування, відповідно до якого позичальник зобов'язаний повертати щомісячно в останній день місяця з 30.06.2015р. по 02.06.2016р. (останній платіж) по 28267,00грн.

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., банк нараховує проценти виходячи із розрахунку встановленої у цьому договорі процентної ставки і фактичного залишку заборгованості не рідше одного разу на місяць, а позичальник сплачує проценти щомісячно до 5 числа (включно) наступного за звітним місяцем, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок банку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом (траншем) сплачуються одночасно з погашенням кредиту (траншу). При нарахуванні процентів банк використовує метод "факт/факт", тобто приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році. Проценти нараховуються та сплачуються до моменту фактичного повернення кредиту, в тому числі і за період прострочення погашення кредиту.

Позичальник зобов'язаний здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використовувати кредит за цільовим призначенням та виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п. 6.2.1. кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р.).

У відповідності до п. 8.2 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р., банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі зокрема у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів з дня направлення позичальнику такої вимоги строк повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом, процентами, комісіями та іншими платежами в повному обсязі негайно, але не пізніше 30 календарного дня з дня направлення банком відповідного повідомлення (якщо у повідомлені не зазначений менший строк). У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, банк має право звернути стягнення за договором забезпечення, пред'явити вимогу майновому поручителю та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором, які не суперечать законодавству України. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа про зміну умов цього договору з повідомленням про вручення або дата, зазначена на листі про зміну умов цього договору, який отриманий позичальником особисто у банку.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором щодо погашення кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати відсотків позивач направив на адресу відповідача письмове повідомлення вих. 2643/5 від 30.07.2015р. про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за договором про надання кредиту №КД-02-2013 від 03.06.2013р., в якому вимагав у тридцятиденний строк погасити всю заборгованість за кредитом, процентам та пенею. Докази направлення повідомлення відповідачу 31.07.2015р. цінним листом наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору, зокрема, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням умов п. 8.2 кредитного договору, ст. 1050 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що строк сплати всієї заборгованості за кредитним договором є таким, що настав, а твердження відповідача про відсутність у банка права вимагати достроково всю суму заборгованості за кредитом є помилковими.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач доводить банківськими виписками, а позичальник не спростовує, що сума заборгованості за кредитом складає 367458,93 грн., сума заборгованості за процентами складає 60473,45 грн.

Відповідачем до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором, в результаті чого господарський суд робить висновок, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 367458,93 грн., заборгованості за процентами у розмірі 60473,45 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 4135,50 грн. за період з 01.07.2015 року по 30.08.2015 року та пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 9852,20 грн. за період з 06.02.2015року по 30.08.2015року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору в редакції додаткового договору №3 від 12.01.2015р. за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь термін дії кредитного договору та до повного виконання позичальником зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості. При нарахуванні пені банк використовує метод «факт/факт», тобто приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році.

Визначені штрафи та неустойки підлягають сплаті позичальником протягом 15 банківських днів з дати відправлення банком відповідної письмової вимоги, на зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені, штрафів або неустойки не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов'язання (п. 9.6 кредитного договору).

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція до якого включено м. Слов'янськ, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. № 1053-р». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на дату винесення рішення дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р., однак вона не скасована і не визнана незаконною.

Одночасно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом. Одночасно, проведення антитерористичної операції на території м. Слов'янськ є загальновідомим фактом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом», прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та відмовляє в задоволені вимог щодо стягнення пені, нарахованої в період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 4135,50 грн. за період з 01.07.2015 року по 30.08.2015 року та пені за прострочення сплати відсотків у розмірі 9852,20 грн. за період з 06.02.2015р. по 30.08.2015р. в повному обсязі.

Посилання відповідача у відзиві на пункт 12.1 кредитного договору, яким визначено «ФОРС-МАЖОР», у зв'язку з проведенням на території міста Слов'янськ антитерористичної операції, що унеможливлює виконання зобов'язань, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Приписами ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, шляхом видачі сертифікату про такі обставини.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Втім, Сертифікату Торгово-промислової палати України відповідачем до справи надано не було, що виключає застосування статті 12 кредитного договору.

Заперечення відповідача щодо неотримання повідомлень від банку про зміну реквізитів адреси отримувача грошових коштів, про прострочену заборгованості та нарахування штрафних санкцій не приймається судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявне письмове повідомлення № 2643/5 від 30.07.2015р. про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за договором про надання кредиту №КД-02-2013 від 03.06.2015 року, яке позивач направив на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ. В письмовому повідомлені банком зазначена сума заборгованості та реквізити для оплати заборгованості. Доказами направлення даного письмового повідомлення є квитанція КМД УДППЗ «Укрпошта» від 31.07.2015р. з описом вкладення у цінний лист.

Посилання відповідача на призупинення фінансових операцій відділеннями ПАТ «Енергобанк» у місті Слов'янську, як на підставу неможливості виконання зобов'язань, також не може бути прийнята судом до уваги, оскільки відповідно до п. 4 Постанови НБУ №466 від 06.08.2014 року, банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування. Таким чином, призупинення діяльності структурних підрозділів банку на окремій території, не перешкоджає клієнтові здійснювати операції за власними рахунками, незалежно від того, що договір про банківський рахунок укладався за місцезнаходженням банківської філії (відділення), діяльність якої не здійснюється не території міста Слов'янська. Таким чином, відповідач, не довів неможливість виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором через припинення фінансових операцій відділеннями ПАТ «Енергобанк» у місті Слов'янську.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 77, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" Брайка С.А., м. Київ до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Слов'янськ, про стягнення 441920,08 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ (84100, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; ЄДРПОУ 19357762) заборгованість за кредитом у розмірі 367458,93 грн., заборгованість за процентами у розмірі 60473,45 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Слов'янськ (84100, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в державний бюджет України судовий збір в розмірі 8558,65 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 30.11.2015р.

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст рішення підписано 30.11.2015р.