Ухвала суду № 53888324, 25.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4171/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М. І.Номер провадження 22-ц/788/2127/15 Суддя-доповідач - Рибалка В. Г. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рибалки В. Г.,

суддів - Попруги С. В. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: Виконавчий комітет Сумської міської ради, ОСОБА_6

про визнання свідоцтва про право власності незаконним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2015 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2001 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення на підставі договору купівлі - продажу від 19 жовтня 2001 року № 50, їй передано у власність нежитлове приміщення площею 26 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 791 від 17 грудня 2002 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на будівництво, реконструкцію прибудови до приватної художньої майстерні по АДРЕСА_1 в межах прибудинкової території. В 2004 році ОСОБА_5 було отримано робочий проект щодо прибудови тамбуру до нежитлового приміщення та виготовлено ескізний проект перепланування нежитлового приміщення з прибудовою. Протягом літа 2004 року ОСОБА_5 звела біля будинку прибудову до своєї квартири. Рішенням Виконавчого комітету № 517 від 27 вересня 2005 року було затверджено акт прийому в експлуатацію зазначеної прибудови. Згідно вказаного рішення ОСОБА_5 здійснила реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 29,3 кв.м. за вказаною адресою та отримала свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року було визнано незаконними рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 791 від 17 грудня 2002 року та № 517 від 27 вересня 2005 року в частині надання дозволу на реконструкцію прибудови до приватної художньої майстерні громадянці ОСОБА_5 за адресою в м. Суми по АДРЕСА_1 та затвердження акту прийому в експлуатацію зазначеної прибудови. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23 червня 2015 року визнано протиправним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 517 від 27 вересня 2005 року в частині вирішення питання про видачу ОСОБА_5 нового свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення в м. Суми по АДРЕСА_1 разом з прибудовою до нього загальною площею 29,3 кв. м. Підставою для визнання вказаних рішень незаконними було те, що виконавчий комітет Сумської міської ради надав дозвіл на реконструкцію з порушенням встановленого законодавчого порядку, а саме без документального погодження інших співвласників житлового будинку - власників інших квартир, зокрема, власника ОСОБА_3 щодо будівництва прибудови до будинку. 26 грудня 2011 року нежитлове приміщення, площею 29, 3 кв.м. в м. Суми по АДРЕСА_1 відчужено ОСОБА_5 на підставі договору дарування ОСОБА_7, а 06 червня 2013 року ОСОБА_7 продав вказане приміщення ОСОБА_6, що підтверджується копією договору купівлі - продажу посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 2581. ОСОБА_6 зареєструвала право власності на вказане приміщення площею 29, 3 кв.м. відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з`ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарзі про те, що суд першої інстанції не мав посилатись на ст. 31 ЦПК України, оскільки позивачка надала уточнення до первісної позовної заяви до початку судового розгляду і надані були у зв'язку з тим, що представником Сумського міського виконавчого комітету навмисно не надавались до суду правовстановлюючі документи ОСОБА_5 на спірне приміщення не є переконливими. З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою позивачка звернулась 16 червня 2014 року, ухвалою судді провадження по справі було відкрито 23 червня 2014 року, 21 серпня 2014 року ОСОБА_3 була до суду подана заява про уточнення позовних вимог, а 13 жовтня 2014 року представник позивачки подав заяву про додаткове уточнення позовних вимог.

Посилання представника позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що по даному предмету спору вже приймалось судове рішення, яким було відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог, оскільки рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2015 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , але її вимоги стосувались визнання недійсним свідоцтва ОСОБА_10 про право власності на вищевказане спірне нежитлове приміщення та прибудову до нього від 20 жовтня 2005 року висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 видавалось свідоцтво 20 жовтня 2005 року і воно не нове, а єдине свідоцтво яке видане на підставі рішення Виконавчого комітету. Крім того, слід зазначити, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 травня 2014 року ОСОБА_9 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_10, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним.

Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не ґрунтується на законі, спірна будівля не належить відповідачу, а іншим особам до яких позовні вимоги не були заявлені.

Ствердження в апеляційній скарзі про те, що головуючим суддею було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відвід, оскільки ним раніше було ухвалено два взаємно виключні рішення є необґрунтованими, оскільки підстав для відводу судді по справі не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права

У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: