Рішення № 53881312, 30.11.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/3835/15

303/4749/14-ц

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2015 року м. Мукачево

.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Морозової Н. Л.

секретар судового засідання Ільчак Р. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою представника позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «Привтбанк» - Сафір Ф. О. до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року суми заборгованості в розмірі 19 443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230 078,49 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.06.2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 і виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті, представник позивача подала заяву про зміну (зменшення обсягу) позовних вимог в частині виселення. Залишивши дану вимогу тільки щодо відповідача ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 відповідно до умов кредитного договору № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року отримав кредит у розмірі 23 610,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 19.06.2015 року. Однак, внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, станом на 02.07.2014 року виникла сума боргу в розмірі 19 443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230 078,49 гривень. У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 22.06.2005 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_2 Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року звернути стягнення на предмети іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом та виселити ОСОБА_2, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю. Просила їх задоволити..

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителя. У заяві, просить при ухваленні рішення судом, просить врахувати, що рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню до закінчення дії мараторію. Крім того, просить застосувати строк позовної давності до відповідних правовідносин.

З врахуванням заяв представників сторін, вивчивши та перевіривши матеріали справи наданими сторонами доказами, суд приходить до слідуючого висновку:

Судом встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_2 відповідно до умов кредитного договору № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року отримав кредит у розмірі 23 610,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 19.06.2015 року згідно Додатку № 1 графіку погашення кредиту (а.с.14-21).

Відповідно до п.1.1 договору кредиту Банк зобов'язується надати «Позичальику критичні кошти шляхом: готівкою через касу, на термін по й9.06.2025 року включно, у вигляді не відновлювальної лінії в розмірі 23 610,00 доларів США на наступні цілі: «купівля нерухомості в сумі 20 000,00 доларів США і на оплату страхових платежів» (а.с17)

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором кредиту, станом на 02.07.2014 року виникла сума боргу в розмірі 19 443,14 доларів США в т. ч. 16 804,23 доларів США - заборгованість по кредиту, 2 408,23 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 72,00 доларів США - комісія, 158,68 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230 078,49 гривень, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-13).

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 22.06.20005 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належать на праві власності ОСОБА_2 (а.с.22-24).

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, загальною площею 143,2 м.кв., житловою площею 81,9 м.кв. за ціною 97 200,00 гривень, зареєстрований 17.06.2005 року та посвідчений нотаріально.(а.с24).

Згідно з п.15.7.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо після настання строку платежу зобов'язання позичальника за кредитним договором не буде виконане.

Судом установлено, що позичальник порушив умови кредитного договору, зокрема не здійснював погашення кредиту та процентів за його користування в установлені кредитним договором строки. У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості банк повідомив позичальника та іпотекодавця про наявну заборгованість шляхом направлення листа - вимоги про усунення порушень № 30.1.0./2 -318 від 26.05.2014 року (а.с14-16).

Одночасно, у вказаній вимозі № 30.1.0./2 -318 від 26.05.2014 року Банк довів до відому ОСОБА_2, що у разі невиконання ним порушеного зобов'язання в 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги, вимагають, згідно вимог ст.40 ЗУ «Про іпотеку» добровільно звільнити нерухоме майно - житлове приміщення будинку АДРЕСА_1. Однак позичальник- іпотекодавець не вжив заходів для погашення заборгованості та звільнення житлового будинку, що стало причиною звернення Банком до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення.

Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року звернути стягнення на предмети іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною , встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом та виселити ОСОБА_2, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, і стягнути судові витрати по справі.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК Ураїни, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання.

За змістом ч.1 ст.575 Цивільного кодексу та ст.1 закону «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до ст.589 ЦК, ч.1 ст.33 закону «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст.590 ЦК і передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено законом «Про іпотеку». Згідно із ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 закону «Про іпотеку». Так, згідно із чч.1, 2 ст.39 цього закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК Української РСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 ст.109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян. За змістом ч.2 ст.40 закону «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Тому аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 закону «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 22.06.2005 року передано в іпотеку житловий будинок - за адресою: АДРЕСА_1, який був придбаний ним за договором купівлі-продажу 17.06.2005 року, тобто до укладення Кредитного договору 22.06.2005 року, однак, представником відповідача у заяві поданій суду не заперечно факт придбання житлового будинку, який є предметом договору іпотеки за рахунок кредиту.

Як вбачається з вимоги, направленої Банком на адерсу ОСОБА_2, ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив іпотекодавцяЩо у разі невиконання ним порушенного зобов'язання в 30-ти денний строк з дня отримання вимоги, Банк вимагаж у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» добровільно звільнити житловий будинок - за адресою: АДРЕСА_1 (а.с14).

Таким чином, у справі, яка розглядається судом, в частині виселення відповідача, підлягає до застосування ч.2 ст.109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами стст.39, 40 закону «Про іпотеку».

Вимога позивача про виселення відповідача ОСОБА_2, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1., не містить відомостей про те, яким чином останній підлягає виселенню «без надання йому іншого постійного житла» чи « з наданням йому іншого постійного житла».

Відповідно до п.1 Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується, к місце постійного проживання позичальника, за умови що у його власності нема іншого нерухомого житлового майна, загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

Поняття мараторій у цивільному законодавстві визначається, як відстрочення виконання зобов'язань (п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України). Визначення строку виконання рішення суду, врегульовано ст. 217 ЦПК України.

Таким чином, вимоги позову є підставними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягає до задоволення.

При цьому, представник відповідача у своїй заяві просить застосувати строк позовної давності до відповідних правовідносин та вказує, що позивач звернувся до суду у липні 2014 року, а загальний строк позовної давності три роки, враховуючи, що проплата коштів на погашення заборгованості, повинна проводитись частинами згідно додатку № 1 до договору (п.3.1), то відповідно до стягнення можуть підлягати суми лише з липня 2011 року та пеня за період з липня 2013 року по липень 2014 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, доданного позивачем до позовної заяви (а.с.7-9) позичальник останнє порушення зобов'язань щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами допустив 15 травня 2014 року, а з вимогою про погашення заборгованості звернувся до позичальника 26.05 2014 року, яка залишена останнім без реагування, після чого подав позов до суду 23.07.2014 року (про звернення стягнення на предмет іпотеки), таким чином підстави для застосування строку позовної давності до правовідносин, що виникли між сторонами, - відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з боржника на користь "Банку" слід стягнути понесені стягувачем і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 10, 60, 88, ч. 169, 207, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, Законом України „Про іпотеку", ст. 109 ЖК України, п. 1 Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд -

р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111 суму заборгованості за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року в розмірі 19 443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230 078,49 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.06.2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2.

Звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною , встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 з житлового будинкуАДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 р/р 64993919400001 суму понесених судових витрат у виді судового збору в розмірі 2 300,78 гривень (за вимогу про звернення стягнення на майно)та 243,60 грн. (виселення особи).

Відповідно до ст. 217 ЦПК України, відстрочити виконання цього рішення суду в частині звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк», на підставах, свтановлених п. 1 Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.