Рішення № 53880968, 25.11.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 327/224/15-ц

Провадженя№ 2/266/1314/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря Маросіної Є.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі Позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яку виклав в новій редакції вказуючи на те, що відповідно до укладеного договору №215/12-08-77 від 24.01.2008 року ОСОБА_1 (далі Відповідач ) отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у розмірі 45599,06 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,50 % на рік на строк 120 місяців. Свої зобов'язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу кредит. В порушення умов Договору Відповідач не виконав свої зобов'язання, у разі чого станом на 21.01.2015 року має заборгованість в розмірі 23808,30 гривень, яка складається з наступного: 19400,00 гривень заборгованість за кредитом; 3024,49 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 438,30 - заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту; 306,49 гривень - заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків; 375,97 гривень - інфляційні витрати за кредитом; 263,04 гривень - інфляційні витрати за відсотками. Просив стягнути з Відповідача вказану заборгованість та судові витрати в розмірі 243,60 грн.

Представник позивача за довіреністю Довгей С.В. у судове засідання не з'явився, але надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заперечення на позовну заяву просив відмовити у позові оскільки відповідач не довів суму боргу та сплив строк позовної давності, тому позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, в подальшому також до судового засідання не з'явився хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору про надання відновлюваної кредитної лінії №215/12-08-77 від 24 січня 2008р., який був укладений між АКБ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Позивач та ОСОБА_1, останньому було надано кредит в сумі 49575,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,50 % річних строком на 120 місяців з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 15 січня 2018 року. Своїм власним підписом в кредитному договорі Відповідач засвідчив, що з зазначеними умовами надання кредиту йому надано повну інформацію (а. с.39-44).

Позивач свої обов'язки за Кредитним договором виконав надавши Відповідачу споживчий кредит в розмірі 49575,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 1.1.1. кредитного договору встановлено графік змін максимального ліміту заборгованості. Відповідно до п.3.3.9. кредитного договору здійснення погашення Кредиту відповідно до графіку змін максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1. цього Договору, у сумі різниць між максимальним лімітом заборгованості, що діяв попереднього періоді та максимальним лімітом заборгованості, що діятиме в наступному періоді, в строк не пізніше останнього робочого дня попереднього періоду, а також в кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, що визначений в п.1.1.1. цього Договору. За таких підстав сума платежу з погашення кредиту за договором № 215/12-08-77 від 24.01.2008 р. за розрахунковий період кожного місяцю складає 425,00 грн. ( а.с. 39-43).

Як вбачається з наданих позивачем за клопотання Відповідача виписок по особовим рахункам ОСОБА_1 здійснювалися розрахункові операції за кредитним договором № 215/12-08-77 від 24.01.2008 р. ( том 2 а. с. 1-287).

Таким чином судом встановлено, що Відповідач в порушення умов договору свої обов'язки виконав частково, затримав сплату кредиту і станом на 21.01.2015 р. має заборгованість за кредитом сумі 19400,00 грн.

За таких підстав, коли встановлено, що з вини Відповідача зобов'язання перед Позивачем не виконано, Відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, щодо погашення кредиту, суд приходить до висновку, що Позивач набув право вимагати від Відповідача повернення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно до наданої Позивачем довідки про заборгованість станом на 21.01.2015р. Відповідач має заборгованість по тілу кредиту у розмірі 19400,00 грн. ( а. с. 7-9,25).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з п. 2.4. 2.5. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем в якому нараховані проценти, на рахунок НОМЕР_2 в Маріупольському відділенні Донецької обласної філії АКТ «Укрсоцбанк», а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, процентна ставка встановлюється у розмірі 14,50 % річних (а. с.40, 43 об. стор.).

Враховуючи наявність порушень з боку Відповідача по поверненню кредиту, за користування кредитом підлягають сплаті відсотки за користування кредитом 3024,49 грн.

За клопотанням відповідача судом витребувано розрахункови документи у позивача, з яких вбачається, що розрахунок зроблений позивачем відповідає випискам по рахунку (т.2 а.с.1-287)

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте відпповідач на спростування доводів позивача свого розрахунку заборгованості та документів, якіб спростовували вимоги позивача не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору у разі прострочення Позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п.п. 3.3.14. цього договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6., 3.2.3., 4.4, 5.4. цього Договору позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожен день прострочки, що діє у цей період( а.с. 42).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача не те, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року із змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року з наступних підстав.

Так за ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

В п. 5 ст. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема, затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінетом Міністрі Україні, розпорядженням № 1053-р від 30.10.2014 року, затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Дію розпорядження КМУ № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» призупинено розпорядженням КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р., яке було оскаржено у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18330/14 від 09.02.2015 року за позовом Адвокатського об'єднання «Головань і партнери» до Кабінету Міністрів України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмаш» про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.» - задоволено частково. Визнано не чинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р.». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/18330/14 від 15.04.2015 року апеляційна скарга Кабінету Міністрів України залишена без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2015 р. касаційну скаргу КМУ задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 р. в частині задоволення позову скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2015 р. справу №826/18330/14 призначено до розгляду.

Таким чином станом на 21.01.2015 року, тобто на час розрахунку заборгованості за кредитним договором, так як і на теперішній час перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція не діяв, був зупинений розпорядженням КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р тобто, у позивача були відсутні підстави для не нарахування пені, у період проведення антитерористичної операції оскільки без визначення населених пунктів в яких проводиться АТО, не можливо застосувати положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно ст.. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки підлягає застосуванню строк позовної давності 1 рік.

Як вбачається з поштового штампу який міститься на конверті (а.с. 15), позовна заява була спрямована на адресу суду 12.06.2015р. таким чином, суд, вважає, що розмір пені слід стягнути згідно розрахунку позивача за період з 17.06.2014 р. по 16.01.2015 р., що дорівнюється 406,34 гривень за несвоєчасне погашення кредиту та 283,42 грн. за несвоєчасне погашення відсотків, що підтверджується випискою по нарахуванню пені наданою позивачем (а.с. 8 об. стор. ).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлений законом обов'язок Відповідача щодо погашення кредиту є грошовим зобов'язанням, а Відповідач у встановлені строки та належним чином його не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних витрат, які складають 375,97 гривень від простроченої заборгованості за кредитом та 263,04 грн. від простроченої заборгованості по відсотках.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що Позивач 12.06.2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19400 грн., яка виникла станом на 15 квітня 2014 року відповідно п. 1.1.1.73 графіку зміни максимального ліміту заборгованості, оскільки відповідно розрахунку заборгованості остання сума повернених грошових коштів Відповідачем відбулася 17.03.2014 року.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся у судовому засіданні із заявою про застосування строку позовної давності.

За таких підстав Позивач звернувся в межвх строків позовної давності передбаченого ст. 257 ЦК України, отже заява про застосування строків позовної давності не спростовує доводів позивача і застосуванню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином заборгованість Відповідача перед Позивачем по кредиту становить 23808,30 грн., яка складається з наступного: 19400,00 гривень - заборгованість за кредитом; 3024,49 гривень - заборгованість за відсотками; 406,34 гривень - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 283,42 гривень - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 375,97 гривень - інфляційні витрати від простроченої заборгованості по кредиту; 263,04 гривень - інфляційні витрати від простроченої заборгованості по відсотках.

На підставі ст.. 88 ЦПК України з відпповідача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 5-8, 10-15, 60, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за кредитним договором №215/12-08-77 від 24.01.2008 станом на 21.01.2015 р. яка складається з наступного: 19400,00 гривень - заборгованість за кредитом; 3024,49 гривень - заборгованість за відсотками; 406,34 гривень - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 283,42 гривень - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 375,97 гривень - інфляційні витрати від простроченої заборгованості по кредиту; 263,04 гривень - інфляційні витрати від простроченої заборгованості по відсотках та судовий збір у розмірі 243,60 гривень.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд міста Маріуполя протягом 10-днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: Шишилін О. Г.