Постанова № 5387574, 15.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р. № 26/96-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової О.М.- головуючого,

Харченка В.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальній комбінат"

на постанову

та

на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року

господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року

у справі господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД"

доВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальній комбінат"

простягнення 452282,72 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Лагунович І.Ю.,

- відповідача:Третяк М.Л., ВСТАНОВИВ: В квітні 2009 року ТОВ "Альта ЛТД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" про стягнення 407376,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 39281,58 грн. інфляційних втрат, 5625,14 грн. - 3% річних та 8500,00 грн. в якості відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 407376,00 грн. боргу, 39281,58 грн. інфляційних втрат, 5625,14 грн. - 3% річних та 4640,83 грн. судових витрат. В стягненні 8500,00 грн. за надання юридичних послуг відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року рішення місцевого господарського суду від 28.04.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог, водночас, позовні вимоги в частині стягнення 8500,00 грн., визнані судами безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.2008 року між ВАТ "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" (покупець) ТОВ "Альта ЛТД" (постачальник) було укладено договір поставки №1057д, відповідно до умов якого, позивач зобовязався передати у власність товар, відповідно до специфікацій, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 5.1 договору, зміненого додатковою угодою №1 від 25.06.2008 року, оплата товару відповідачем здійснюється або акредитивами на користь позивача на суму узгодженої поставки відповідно до п.3.1, або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 банківських днів з дня надання рахунків-фактур, податкових накладних за фактично поставлений товар.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містись ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 407376,00 грн. Факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару підтверджено видатковою накладною №РН-080901 від 08.09.2008 року, товарно-транспортною накладною №ТТН/РН-080901 від 08.09.2008 року, податковою накладною від 08.09.2008 року, Актом приймання-передачі від 09.09.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОП №451781/1046.

Як було вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанціями, в порушення своїх зобовязань відповідач не розрахувався за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 407376,00 грн., яка ним під час розгляду справи спростована не була.

12.01.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №12/01-02 про сплату заборгованості за отриманий товар.

10.02.2009 року відповідач листом №52-13/232 надіслав відповідь на претензію, відповідно з якою зазначив про неможливість здійснити розрахунки у в'язку із скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 407376,00 грн. заборгованості за отриманий по договору товар.

Згідно з приписами ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дійшовши вірного висновку про наявність підстав для стягнення суми боргу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції помилково визначив строк, протягом, якого нарахував інфляційні втрати та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання договору, а саме з 19.09.2008 року по 06.03.2009 року, що в свою чергу вплинуло на правильність нарахування в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що позивачем не було доведено направлення відповідачу рахунків-фактур, з чим п. 5.1 договору пов'язує настання строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, тому, за переконанням судової колегії, 3% річних та інфляційні втрати за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по договору слід нараховувати з 16.01.2009 року (дати отримання відповідачем претензії) по 19.03.2009 року.

За таких обставин, розмір інфляційних втрат за період з 16.01.2009 року по 06.03.2009 року становить 6110,64 грн. (407376,00 (сума боргу)*101,50 (індекс інфляції за даний період)/100 = 413486,64 грн. (основний борг з урахуванням індексу інфляції) 407376,00 грн. (основний борг) = 6110,64 грн. (інфляційні втрати), а 3% річних 1674,15 грн. (407376,00 (сума боргу)*3*50 (кількість прострочених днів)/365/100 = 1674,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо стягнення витрат на оплату юридичних послуг, то судами було встановлено, що такі послуги були надані не адвокатом, у розумінні Закону України "Про адвокатуру". Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

З огляду на викладені обставини, та доведеності судами тих фактів, що юридичні послуги позивачу були надані не адвокатом, оскільки договір про надання юридичних послуг укладений із фізичною особою-підприємцем, а не адвокатом, а також те, що оплата послуг, відповідно до платіжних доручень, була здійснена позивачем за юридичні послуги згідно договору, Вищий господарський суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача суми 8500,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення попередніх судів підлягають зміні в частині розміру інфляційних витрат та 3% річних, які підлягають до стягнення, як такі, що прийняті при не правильному застосуванні норм матеріального права, в іншій частині залишенню без змін, як такі, що прийняті при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

При цьому, доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.

Щодо розподілу судових витрат, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 року у справі №26/96-09 змінити.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у даній справі викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" (50034, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" (61037, м.Харків, пр.Московський, 138-А, код ЄДРПОУ 21265808) 407376,00 грн. основної суми боргу, 6110,64 грн. грн. інфляційних втрат, 1674,15 грн. 3% річних, 4151,61 грн. державного мита за подання позовної заяви, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" (61037, м.Харків, пр.Московський, 138-А, код ЄДРПОУ 21265808) на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальній комбінат" (50034, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) 185,61 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 185,61 грн. державного мита за подання касаційної скарги. Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити."

В іншій частині рішення з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий О.Кочерова

СуддіВ.Харченко

М.Черкащенко