Рішення № 53875577, 26.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/766/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3433/15Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.,

Суддів: Бондаревської С.М., Дорош А.І.

При секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Голобородівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Карлівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання,-

В С Т А Н О В И Л А :

30 квітня 2015 року до Карлівського районного суду Полтавської області з вищевказаним позовом звернулася ОСОБА_3, в якому просила суд встановити факт проживання однією сімє'ю . В обґрунтування позовних вимог вказала, що, померла її мати ОСОБА_4, після її смерті залишилася спадщина Позивачу не було включено у перелік спадкоємців після смерті матері , оскільки не було надано документів, які б підтверджували факт відносно того, що позивач проживала з матір'ю на момент її смерті . Також, вказала, що оскільки вона не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона вважається такою, що не прийняла спадщину . Нотаріусом не було пояснено, які саме необхідні підтверджуючі документи щодо факту проживання позивача з матір'ю на момент її смерті, які б свідчили про те, що позивач фактично прийняла спадщину шляхом сумісного проживання зі спадкодавцем. Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, але знову отримала відмову, що змусило позивача звертатися до суду з даним позовом.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено факт сумісного проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою АДРЕСА_1 з грудня 1999 року по 28 березня 2000 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду не погодилася третя особа ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у встановленні факту. Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що позивачем не доведено в суду жодної із обставин, які необхідні для встановлення факту сумісного проживання. Також, вказала, що спадщина відкрилась раніше вступу в силу Цивільного кодексу від 01.01.2004 року, а тому посилання ОСОБА_3 на положення ст. 1268 ЦК України є безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, задовольняючи частково вимоги заявниці , суд першої інстанції, вважав доведеним факт проживання заявниці з покійною матір'ю однією сімє'ю на час смерті останньої.

Однак, погодитись з таким висновком місцевого суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального та процесуального закону.

Так, як вбачається з свідоцтва про смерть серії І-КЕ від 27.03.2015 року, ОСОБА_4 померла 28.03.2000 року.( а.с.7)

На заяву позивача від 27.03.2015 р. від державного нотаріуса Карлівської ДНК було отримано лист від 20.04.2015 р.( а.с.8), з якого вбачається, що ОСОБА_3 розяснено, що вона вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті матері, оскільки у визначений строк не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ( а.с.8).

До матеріалів справи також додано постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії ( а.с.16).

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналізуючи положення, вищевказаних норм процесуального законодавств, колегія суддів вважає за необхідне розяснити, що будь-яка дія фактичний вступ чи подання заяви повинна була мати місце впродовж 6 місяців з часу відкриття спадщини. Таким чином на підтвердження фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном особа має подати до нотаріальної контори чи суду будь-які можливі документи з місця знаходження спадкового майна про те що вона фактично вступили у спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Державного нотаріуса Карлівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 від 08 травня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії / а.с. 16/ .В свою чергу, вказану постанову позивачем оскаржено не було.

Також, з матеріалів справи вбюачається, позивачка звернулась до суду з позовною вимогою про встановлення юридичного факту постійного спільного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вимоги про визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_3 не заявлялося.

Згідно ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В свою чергу , нормами цивільного кодексу ЦК УРСР 1963 р. не передбачено спосіб захисту спадкових прав шляхом встановлення факту проживання однією сімє'ю разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не створює для позивачки ніяких юридичних наслідків.

За таких обставин, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_3 до Голобородівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Карлівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання.

Керуючись ст.ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2015 року-- скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Голобородівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, за участю третіх осіб: ОСОБА_2, Карлівської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання - відмовити

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : О.О. Буленко

Судді: С.М.ОСОБА_6Дорош