Рішення № 53873639, 19.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/5219/2012 Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/5865/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 46 19.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

при секретарі: Нагорній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2011 р. було визнано, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Незакінчений будівництвом будинок розташований на земельній ділянці площею 595 кв.м.. 31 жовтня 2011 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 ? частину житлового будинку та вказану земельну ділянку на якій також знаходиться незакінчений будівництвом будинок, що належить йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що згідно висновку №СЕ-1-1-277/14 судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2015 року оціночна вартість незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 станом на 24.03.2015 року складає 1735204,00 грн., а 1/2 його частини - 867602,00 грн. У зв'язку з тим, що стосунки між ним та відповідачкою неприязні, спільно користуватися будинком сторони не можуть, крім того земельна ділянка знаходиться у власності третьої особи ОСОБА_3 просив в порядку розподілу спільного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виділити ОСОБА_2 незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частини незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 у сумі 867602,00 грн..

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 вересня 2015 року позов задоволено, в порядку розподілу спільного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виділено ОСОБА_2 незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1, в порядку розподілу спільного майна подружжя між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частини незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 у сумі 867602,00 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1965,74 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 4000,00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 залишити без задоволення, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що здійснювати поділ або виділ спірного будівництва між сторонами є неможливим, оскільки він не є об'єктом їхньої спільної сумісної власності та належить на праві приватної власності ОСОБА_3. Вважає, що відшкодування вартості будівельних матеріалів у даному випадку є єдиним можливим способом захисту прав позивача та інших осіб.

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув уваги на те, що власником домоволодіння та земельної ділянки є вона. Вважає, що відповідно до ст. 71 СК України та ст. ст. 364, 365 ЦК України відсутні правові підстави на компенсацію позивачу за спільне сумісне майно у вигляді будівельних матеріалів з яких складалось незакінчене будівництвом будинок. Вважає, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку з відсутністю згоди подружжя щодо способів поділу спільного майна та враховуючи відсутність іншого способу поділити спірний незакінчений будівництвом будинок, який є спільною сумісною власністю подружжя, суд вважав виділити ОСОБА_2 незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/2 частини незакінченого будівництвом будинку у сумі 867602,00 грн.,

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2004 року по 19 лютого 2009 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2011 р., залишеного в силі Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.10.2011 р. та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2012 р., було встановлено факт, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.8-10, Том 1). В судовому рішенні також встановлено, що найбільш ймовірний ступень будівельної готовності спірного будинку складає 60%, ринкова вартість спірного будинку складає 303146,00грн. станом на 20.08.2010року.

Встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а спірний незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.04.2014 року (а.с.19-20, Том 2).

Згідно висновку №СЕ-1-1-277/14 судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2015 року оцінюваний житловий будинок по АДРЕСА_1 має 98 % будівельної готовності (вказаний показник пов'язаний з відсутністю в будинку міжкімнатних дверей та системи блисковкозахисту), та фактично експлуатується на даний час.

Ринкова вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 разом з земельною ділянкою площею 595 кв. м станом на 24.03.2015 р. складає 2 470 223 грн..

Оціночна вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 24.03.2015 р. складає 1 735 204 грн..

Оціночна вартість 1\2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 станом на 24.03.2015 р. складає 867 602 грн..

Відповідно до проведеного дослідження встановлено, що поточна вартість витрат, в тому числі витрат на будівельні матеріали, на будівництво досліджуваного будинку до стану в 60% будівельної готовності, що існував на момент припинення ведення спільного господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на момент проведення експертизи може складати 268 859 грн. (а.с.99-126, Том 2).

Відповідно до ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції не звернув увагу на встановлені обставини справи рішенням суду від 12.07.2011р., а саме що на момент припинення шлюбних відносин подружжя об'єкт спільної сумісної власності - незакінчений будівництвом будинок мав 60% готовності та з урахуванням цієї обставини суд мав виходити при визначені розміру компенсації вартості об'єкта спільної сумісної власності подружжя, а не з вартості 98% готовності, яка існує на час розгляду справи.

Колегія судів вважає, що при визначені розміру компенсації 1\2 частини незакінчений будівництвом будинок 60% готовності необхідно виходити з ринкової вартості майна на час розгляду справи, у зв'язку з цим суд виходить з вартості визначеної експертом судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2015 року в розмірі 134429,50 грн. (268 859 грн. : 2= 134429,50 грн.), а дослідження експерта зазначене в рішенні суду від 12.07.2011р. щодо вартості спірного об'єкта в розмірі 303146,00грн. до уваги не бере.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивач має право звернутись до суду за захистом своїх прав, у зв'язку з цим вимоги позивача про виділ відповідачці ОСОБА_2 незакінченого будівництвом будинок АДРЕСА_1, який на час розгляду справи належить іншій особі є безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки ОСОБА_3 є третьою особою у справі та позбавлена права, як сторона подавати суду зави про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

В порядку розподілу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 134429,50 грн. грошової компенсації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1344,30 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: