Рішення № 5387160, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/47624.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»

До Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

Прозобовязання вчинити певні дії

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивачаКучинко Й.М. дов.

Від відповідачаСердійчук О.Л. дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідача Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»здійснити переказ грошових коштів з поточного рахунку № 260093526601 на рахунок контрагента ПП «Ренет»за платіжним дорученням № 1806 від 02.02.20098р. на суму 10000 грн., № 1807 від 06.02.2009р. на суму 109000 грн. Стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»грошові кошти в сумі 40000 грн., як відшкодування додаткових збитків і переказати їх на п/р 26005007135001 філії Київської міської дирекції АТ «Індекс-Банк»МФО 300614.

В процесі розгляду справи, в судовому засіданні представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині додаткових збитків, просить стягнути з відповідача 3440,80 грн..

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2004р. між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Відповідно до п.1.1. договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок № 260093526601, в національній та іноземній валюті відповідно до інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зобовязується приймати та зарахувати на рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку, проведення операцій по рахунку.

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку з дотриманням встановленого порядку та режиму функціонування рахунку, за винятком випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Позивач в праві вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг, відповідно до п.2.2.2. договору.

Згідно п.2.3.3. договору банк зобовязаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

В січні 2009 року, згідно з Договором поставки від 05.01.2009 року, ТОВ «Гурман-сервіс Плюс»було отримано від ПП «Ренет»харчову продукцію (Сир твердий, масло селянське) за накладними № 248 від 12 січня 2009 року, № 251 від 12 січня 2009 року, № 254 від 20 січня 2009 року, № 255 від 20 січня 2009 року.

Виконуючи свої обов'язки, як покупця по договору поставки, ТОВ «Гурман - Сервіс Плюс»відповідно до діючого Договору банківського рахунку від 5 січня 2009р., розпорядилося, шляхом надання в Банк платіжних доручень, перерахувати на рахунок постачальника ПП. «Ренет»грошові кошти, на загальну суму 119000 грн., як плату за продукти харчування.

Платіжні доручення № 1806 від 02 лютого 2009 року на суму 10 000 грн., № 1807 від 06 лютого 2009 року на суму 109 000 грн. були надані Відповідачу через Печерське відділення АБ «Банк регіонального розвитку із застосуванням системи «Клієнт - банк»згідно Договору № 43 від 24.11.2004 року.

На час розпорядження, на рахунку Позивача зберігались і були зараховані грошових кошти, на загальну суму 120300,45 грн.

13 лютого 2009 року Позивач отримав від Відповідача Повідомлення за №11/668 про невиконання розрахункових документів. В своєму повідомленні Відповідач проінформував про те, що АБ «Банк регіонального розвитку»не виконав розрахункові документи у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку Печерського відділення банку, а платіжні доручення № 1806 та № 1807 оприбутковані на позабалансовий рахунок №9804.

Відповідач, як банк, прийняв 2 та 6 лютого 2009 року до виконання платіжні доручення № 1806 від 02 лютого 2009 року на суму 10 000 грн., і № 1807 від 06 лютого 2009 року на суму 109 000 грн., 6 лютого 2009 року, для подальшого переказу грошових коштів з рахунку платника - Позивача на рахунок банку - одержувача (ПП. «Ренет») - Житомирське РУ Приватбанку м. Житомир.

Відповідач платіжні доручення не виконав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

22.11.2004р. між Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»було укладено договір банківського рахунку (юридичної особи).

Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку з дотриманням встановленого порядку та режиму функціонування рахунку, за винятком випадків, передбачених законодавством та цим договором.

Згідно п.2.3.3. договору банк зобовязаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

Частиною 1 ст. 134 ГК України встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГК України.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між: учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та cm. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»№ 2346-ІП від 05.04.2001 р. також передбачає виконання обслуговуючим банком доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документу до банку. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача (п. 30.1. ст. 30 цього Закону).

Ч. 1 ст. 1071 ЦК України передбачає, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Всупереч зазначеним нормам і умовам договору банк не перерахував вищевказані кошти, чим порушив зобовязання передбачені Договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України в разі порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи доведено, що переказ коштів не проведений відповідачем, і тому вимога позивача про зобовязання відповідача здійснити переказ грошових коштів за платіжними доручення №№ 1806, 1807 підлягає задоволенню.

Згідно п.1ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, як додаткові витрати відносяться штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам господарювання.

Відповідач - АБ «Банк регіонального розвитку»в особі Печерського відділення АБ «Банк регіонального розвитку», як учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, щодо здійснення господарської діяльності Позивачем, згідно вимог ст.224 Господарського кодексу України повинен відшкодувати додаткові збитки ТОВ «Гурман-сервіс плюс», яке сплатило пеню на суму 3442,80 грн.

Тому, також підлягає задоволенню уточнена вимоги позивача про стягнення з відповідача 3440,80 грн., за неналежне виконання банком своїх зобовязань.

Із врахуванням викладеного, належить визнати, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобовязання відповідача здійснити переказ грошових коштів та стягнення з відповідача коштів як відшкодування додаткових збитків, оскільки стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобовязань за Договором.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку Відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Із врахуванням викладеного, належить визнати, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При розгляді справи, судом встановлено, що Позивачем при подачі позову до суду було сплачено державне мито в сумі 1590 грн., але враховуючи, що позовна заява має немайновий та майновий характер, державне мито повинно було бути сплачено у розмірі 485грн., тому зайво сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ19338316) здійснити переказ грошових коштів з поточного рахунку № 260093526601 на рахунок контрагента ПП «Ренет»за платіжними дорученнями № 1806 від 02 лютого 2009р. на суму 10000,00 грн., № 1807 від 06 лютого 2009р. на суму 109000 грн.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-а, код ЄДРПОУ 19338316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»(03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 33260374) 3442 грн. 80 коп. суму збитків, 119,43 грн. державного мита та 144,32 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини вимоги про стягнення збитків припинити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гурман-сервіс плюс»(03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 33260374) з державного бюджету України зайво перерахованого державного мита в розмірі 1105 грн. Оригінал квитанції № 145 від 28 квітня 2009 року знаходиться в матеріалах справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя І.І.Борисенко