Ухвала суду № 53866435, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/1286/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014

у справі № 820/17162/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТП "Укрпродукт"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВТП «Укрпродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 по 30.06.2014, за результатами якої складений акт від 27.08.2014 № 2759/20-33-22-01-07/39081239, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 44.1. ст. 44, п. 198.1., п.198.2., п. 198.3, п. 198.6. ст. 198, п. 201.4., п. 201.7., п. 201. 10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у сумі 3808832,00 грн., а саме: за період квітень 2014 року - 598015,00 грн., травень 2014 року - 1682678,00 грн., червень 2014 р. - 1528139,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту, у т.ч. з контрагентами ТОВ "Алеф-Виналь-Крим", ПАТ "Сонячна Долина", ТОВ "Мініарт".

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 № 0000552211 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4761040,00 грн., в тому числі 3808832,00 грн. за основним платежем та 952208,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначеного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Алеф-Виналь-Крим", ПАТ "Сонячна Долина", ТОВ "Мініарт" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, договору про надання послуг від 03.03.2014 та договору про надання послуг № 01/04/14 від 01.04.2014 з транспортування.

Оприбуткування отриманих товарів підтверджується копіями карток складського обліку матеріалів, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2 квартал 2014 року.

Податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, а суми ПДВ включені до податкового кредиту, що підтверджується копіями додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2014 року.

На підтвердження використання позивачем придбаних у ТОВ "Алеф-Виналь-Крим", ПАТ "Сонячна Долина", ТОВ "Мініарт" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, в матеріалах справи наявні копії договорів, видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, актів наданих послуг на подальшу реалізацію товару.

На момент видачі податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договорів.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль