Ухвала суду № 53866412, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/65408/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014

у справі № 816/3462/14

за позовом Приватного акціонерного товариства " Кременчуцький лікеро-горілчаний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04.06.2014 № 0001862201/1234 та № 0001872201/1235.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, складено акт від 19.05.2014 № 1403/16-03-22-01-08/30941194, в якому встановлено порушення позивачем п. п. 138.2, 138.8, 138.10 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 3 381 554,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 353 887,00 грн.

На підставі акта перевірки, 04.06.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001862201/1234 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем на 338 154,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 84 538,50 грн.; № 0001872201/1235 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем на 353 887,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штраф) - на 176 943,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податковим органом спірних повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» та ТОВ «Петрус-Кондитер» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, актами приймання-передачі наданих послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Матеріали справи свідчать, що придбання інформаційно-консультативних та юридичних послуг у ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» та ТОВ «Петрус-Кондитер», на підставі договорів від 02.01.2013 та від 03.12.2012, було викликане необхідністю розширення ринку збуту, впровадження нових видів продукції, моніторингу ринку алкогольної продукції, а також розробки чітко сформованої податкової і бухгалтерської звітності, у зв'язку з заснуванням філій підприємства, а саме філії ПАТ «Кременчуцький ЛГЗ «Південний регіон» м. Миколаїв та Регіональної філії ПАТ «Кременчуцький ЛГЗ» - «Арго-Алко» м. Умань.

Як вбачається з матеріалів справи, під час апеляційного розгляду були досліджені копії додаткових угод із контрагентами позивача до договорів від 02.01.2013 та від 03.12.2012, копії платіжних доручень про сплату коштів зазначеним контрагентам за отримані послуги згідно вище зазначених договорів.

Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст. 195 КАС України, оскільки ненадання їх до суду першої інстанції було обґрунтовано тим, що на час проведення перевірки податковим органом, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції, вони не існували, так як час для проведення оплати ще не сплинув.

Також, встановлено, що додаткові угоди були повернуті позивачу лише після закриття кримінальної справи у судовому порядку. Дані документи, разом з іншими первинними документами, вилучалися за результатами обшуку працівниками КРСУФР Кременчуцької ОДПІ ГУ, про що свідчить протокол від 27.02.2014.

З урахуванням того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджений належними первинними документами, а в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014 № 0001862201/1234 та № 0001872201/1235.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль