Постанова № 53865852, 25.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р. Справа № 537/3189/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2015р. по справі № 537/3189/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1, звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області, в якому згідно з заяви про зміну позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправним рішення № 257 від 15.06.2015 року Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком;

- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області призначити їй пенсію за віком з 12.06.2015 року в розмірах відповідно чинного законодавства.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2015 р. по справі № 537/3189/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області № 257 від 15.06.2015 року щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 12.06.2015 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

В апеляційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач постійно проживає за межами території України в країні Ізраїль та з 0210.2008 року перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується копією паспорта (а.с.8).

12 червня 2015 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці № 257 від 15.06.2015 року в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, передбачених п.29 Порядку, що підтверджує факт реєстрації місця проживання в Україні та засвідчення копій документів у встановленому законодавством порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутность документів, які б посвідчували місце проживання (реєстрації) позивача, не надання нотаріально посвідчених документів не є підставою для відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком, враховуючи досягнення останнім пенсійного віку та наявності достатнього трудового стажу.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції можна погодитись частково з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закону №1058-ІV), встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбаченому цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналогічне положення викладено у частині другій статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ. Згідно частин третьої та четвертої цієї статті пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Конституційний Суд України у рішенні від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі №1-32/2009 визнано такими, що не відповідаютьКонституції України, положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що проживаючи в державі Ізраїль , як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Тому неправомірною є відмова відповідача в прийнятті до розгляду документів для призначення позивачу пенсії за віком з підстави відсутності в нього зареєстрованого місця проживання в Україні.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 26 даного Закону передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Разом з тим, зобов'язуючи відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком, судом не враховано, що крім досягнення пенсійного віку, необхідною умовою для призначення пенсії є наявність відповідного страхового стажу.

Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Крім того, для призначення пенсії органи Пенсійного фонду мають визначити заробітну плату (дохід) пенсіонера, зокрема, на підставі довідок про нараховану заробітну плату, що підлягають перевірці первинними документами.

Оскільки за поданою позивачем заявою про призначення пенсії відповідач відповідного рішення по суті не прийняв, то суд повинен був зобов'язати розглянути дану заяву відповідно до вимог чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих статтею 198 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення в частині зобов'язання Управління призначити позивачу пенсії за віком з 12.06.2015 року відповідно до чинного законодавства з ухваленням нового рішення про зобов'язання Управління розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення.

Керуючись статтями 195, п.2 ч.1 ст.197, 198, 202, 207, 212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.09.2015 р. по справі № 537/3189/15-а в частині зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком з 12.06.2015 року в розмірах відповідно до чинного законодавства - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком з прийняттям відповідного рішення.

В решті рішення суду першої інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Лях О.П.Судді Старосуд М.І. Яковенко М.М.