Постанова № 53865823, 18.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2840/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача Бевка О.А., Кузнєцова О.І. та Панасенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Панас» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року приватне підприємство «Панас» (далі ПП «Панас») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 6 серпня 2014 року № 0013732208.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 9 по 14 липня 2014 року посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» за період травень 2013 року, ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» за період травень 2013 року, ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» за період жовтень 2013 року, ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» за період квітень 2014 року, ТОВ «БІА» за період травень 2014 року та контрагентами-покупцями. За результатами перевірки складено акт від 21 липня 2014 року за № 546/14-03-22-08/24056985, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 674450 грн. за квітень - травень 2014 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 серпня 2014 року № 0013732208, яким ПП «Панас» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 674450 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 168612 грн. 50 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позовні вимоги ПП «Панас» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 6 серпня 2014 року № 0013732208. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками під час формування податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 9 по 14 липня 2014 року посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Панас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» за період травень 2013 року, ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» за період травень 2013 року, ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» за період жовтень 2013 року, ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» за період квітень 2014 року, ТОВ «БІА» за період травень 2014 року та контрагентами-покупцями.

За результатами перевірки складено акт від 21 липня 2014 року за № 546/14-03-22-08/24056985, в якому зазначено про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 та пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 674450 грн. за квітень - травень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 серпня 2014 року № 0013732208, яким ПП «Панас» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 674450 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 168612 грн. 50 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП «Панас» норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА», ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД», ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІА».

Проте, з висновком суду першої інстанції про повне задоволення вимог позивача погодитись не можна.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за квітень - травень 2014 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами-постачальниками ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА», ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД», ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІА».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій було укладено договори з контрагентами ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА», ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД», ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» та ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС», а саме:

- договір поставки від 7 травня 2013 року № 45, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (позивач) Продукцію (запчастини та комплектуючі), а останній - прийняти та оплатити продукцію. Кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами і відбиваються у витратних накладних на кожну партію товару. Поставка здійснюється за узгодженим замовленням Покупця (т. 1 а. с. 101-106);

- договір поставки від 7 травня 2013 року № 008/05, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (позивач) Продукцію (запчастини та авіаційне устаткування), а останній - прийняти та оплатити продукцію. Кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами і відбиваються у витратних накладних на кожну партію товару. Поставка здійснюється за узгодженим замовленням Покупця ( т. 2 а. с. 95-100);

- договір поставки від 1 жовтня 2013 року № 01/10, відповідно до якого Продавець (ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП») зобов'язується передати Покупцю (позивач) Продукцію (запчастини), а останній - прийняти та оплатити товар в порядку на умовах, визначених в договорі. Поставка здійснюється на умовах CPT - склад Покупця (т. 2 а. с. 195-196);

- договори поставки від 1 березня 2014 року № 5/6, від 3 березня 2014 року № 1/2014 та від 8 квітня 2014 року № 080414, відповідно до яких Постачальник (ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС») зобов'язується передати паливно-мастильні матеріали - дизельне пальне та обладнання (запчастини), а Покупець (позивач) - прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість, якість та ціна товару визначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних. Поставка здійснюється на умовах CPT або FCI, згідно Інкотермс (т. 2 а. с. 116-118, 119-120, 121-123);

- договір про транспортно-експедиційне обслуговування (перевезення) вантажів від 1 квітня 2014 року № 010414, відповідно до якого Замовник (позивач) передає Експедитору (ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС») вантаж, а останній приймає на себе зобов'язання по організації всього комплексу послуг, пов'язаних з транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів Замовника. Розрахунки за фактично виконані роботи проводяться Замовником (т. 2 а. с. 124-125).

В акті перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА», ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД», ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІА» протягом перевіреного контролюючим органом періоду. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеними підприємствами, відповідач посилається на акти перевірки: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20 вересня 2013 року № 1241/26-55-22-01-11 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень 2012 - серпень 2013 року»; ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26 липня 2013 року № 1106/22-609/34761776 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень - червень 2013 року»; ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25 грудня 2013 року № 2536/26-59-22-01/32456140 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 1 жовтня по 30 листопада 2013 року»; ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 2 липня 2014 року № 98/14-04-22-02/30625444 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІНВЕНТ БУД» за квітень 2014 року», в яких зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названим вище договорам з ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (неспеціалізована оптова торгівля) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - договорами поставок, податковими та видатковими накладними (т. 2 а. с. 3-76, 105-110), рахунками на оплату згідно накладних та випискою по рахунку ПП «Панас» (т. 1 а. с. 111-250, т. 2 а. с. 1-2), а також документами, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (т. 2 а. с. 77-93, 111), та його подальше використання у господарській діяльності позивача (т. 3 а. с. 5-54).

При цьому оплата за товар по названим вище контрагентам здійснювалась відповідно договорів про відступлення права вимоги від 28 травня 2013 року №1/13/у та від 31 травня 2013 року № 1/05/13 з ПП «Еспайр» (Новий кредитор) (т. 1 а. с. 197-110, т. 2 а. с. 101-104).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071), чинного на момент складання податкових накладних, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача з ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «СОЛАДЕЙ-УКРАЇНА» та ТОВ «НВФ «МІСЬКПРОЕКТБУД» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень - травень 2014 року.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 46.1 ст. 46 названого Кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Абзацами 1 та 2 пункту 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому п. 198.6 ст. 198 ПК України (у вказаній вище редакції) передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 50. 2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Панас» у липні 2014 року у додатку 5 до уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС», в тому числі на суму 28906 грн. 42 коп., яка увійшла до оскарженого податкового повідомлення-рішення, та за травень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «БІЗНЕС-ІНФОРМ АКЦЕНТ» на суму 29350 грн. (т. 3 а. с. 140-141).

Зазначений уточнюючий розрахунок по контрагентам ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІЗНЕС-ІНФОРМ АКЦЕНТ» подано позивачем до контролюючого органу в період проведення документальної позапланової перевірки 14 липня 2014 року, тобто з порушенням положень п. 50. 2 ст. 50 ПК України, а тому останній правомірно не був врахований відповідачем при визначені позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

При цьому зазначена обставина не заперечується позивачем, що вбачається з пояснень, наданих ПП «Панас» до контролюючого органу 14 липня 2014 року, зі змісту яких слідує, що до податкового кредиту за травень 2014 року позивачем помилково включені податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2014 року по ТОВ «БІЗНЕС-ІНФОРМ АКЦЕНТ» на суму 29350 грн. та за квітень 2014 року по ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» на суму 28906 грн. 42 коп. (т. 3 а. с. 139).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІЗНЕС-ІНФОРМ АКЦЕНТ» на суму 58256 грн. 42 коп. (29350 грн. + 28906 грн. 42 коп. = 58256 грн. 42 коп.) за перевірений відповідачем період.

Крім того, оскарженим податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по господарській операції з ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» за період травень 2014 року.

В ході розгляду справи апеляційним судом з'ясовано, що 24 вересня 2014 року Шевченківським районним судом міста Києва винесено вирок по кримінальній справі № 761/26458/14-к стосовно директора ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» ОСОБА_5.

Для з'ясування всіх обставин у справі, апеляційним судом витребувано у Шевченківського районного суду міста Києва завірену належним чином копію вироку по названій вище кримінальній справі, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ст. 28 ч. 2 та ст. 205 ч. 2 КК України.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_5 у вересні 2013 року за попередньою змовою із невстановленою особою, в порушення ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», вчинила фіктивне підприємництво шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні псевдогосподарських операцій, а також незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності - платників податків. При цьому ОСОБА_5 повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні.

Названий вирок Шевченківського районного суду міста Києва набрав законної сили 27 жовтня 2014 року (т. 3 а. с. 233-236).

Відповідно до положень ст. ст. 70 та 72 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі.

Таким чином, з урахуванням встановлених у сукупності доказів та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість реального здійснення ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП» господарської операції за договором поставки з ПП «Панас» від 1 жовтня 2013 року № 01/10, що свідчить про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість по названій господарській операції на суму 192390 грн. 25 коп..

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд вважає правомірним визначення ПП «Панас» податковим повідомленням-рішенням відповідача від 6 серпня 2014 року № 0013732208 грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 250646 грн. (58256 (господарські операції з ТОВ «АЛІОТТА ТРАНС» та ТОВ «БІЗНЕС-ІНФОРМ АКЦЕНТ») + 192390 грн. (господарська операція з ТОВ «ХОЛЛАНД НОВОХЕМ ІСТЕРН ЮРОП») = 250646 грн.), у зв'язку з чим назване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 423804 грн. (674450 грн. (визначене позивачу зобов'язання) - 250646 грн. (правомірно визначене зобов'язання) = 423804 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 105951 грн. (25 відсотків від суми неправомірно визначеного зобов'язання за основним платежем).

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині заявлених позовних вимог, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства «Панас» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 6 серпня 2014 року № 0013732208 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 423804 (чотириста двадцять три тисячі вісімсот чотири) грн. за основним платежем та 105951 (сто п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині відмовити приватному підприємству «Панас» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко