Ухвала суду № 53865693, 25.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/278/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року по справі за позовом приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014р. № 0023452201.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржуване податкове повідомлення рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте податковим органом з порушенням законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року у задоволенні позову приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позову в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 14.11.2014 року по 20.11.2014 року податковим органом здійснено документальну невиїзну позапланову перевірку з питань правильності і повноти нарахування плати за землю за період 2012 рік, 2013 рік, результати якої оформила актом від 27.11.2014 № 952/14-03-22-01/02659223 (а.с. 7-19).

Податковим органом встановленні наступні порушення: п.269.1 ст.. 269, пп 271.1.1 п.271.1 , п. 271.2 ст. 271, п. 286.2 ст. 288, п. 289.1 ст. 289 розділу XIII Податкового кодексу України за результатом чого ПРАТ «Миколаївтурист» було занижено суму плати за землю (орендної плати за земельні ділянки) на загальну суму 23025,06 грн., в тому числі по періодам :

- 2012рік занижено на суму 11512,53грн.,

- 2013рік занижено на суму 11512,53грн..

Також відповідно до ст.34, п. 49.2, пп 49.18.3 п. 49,18 ст. 49, п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ПРАТ «Миколаївтурист» за період 2012 та 2013 рік не надавало до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївський області податкові декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки), в тому числі податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки) за 2012 рік (граничний термін подання до 20.02.2012р.) та податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки) за 2013 рік (граничний термін подання до 20.02.2013р.).

На підставі вищевказаного акту перевірки, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року за №0023452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 23025,06 грн. та штрафні санкції в сумі 6096,26 грн.

Також встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.07.2002р., укладеного між позивачем та Миколаївською міською радою, позивачу надано земельну ділянку загальною площею 479 м2, нормативно-грошова оцінка, на час укладання договору, становить 124 554,37 грн.

Згідно пп. 3.2 п. 3 наведеного договору орендна плата встановлюється у розмірі 1,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до додаткової угоди від 03.12.2008 р. з 01.01.2008 р. річна орендна плата за земельну ділянку (479 м2) встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання додаткової угоди становить 165654, 19 грн. Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладання складає 4969,63грн.

Пунктом 3 даного договору узгоджено, що розмір грошової оцінки земельної ділянки не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів, розмір грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивачем було задекларовано та розраховано суму орендної плати за земельну ділянку за 2012 рік в сумі 6060 грн., за 2013 рік в сумі 6063, 14 грн..

19 грудня 2014 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 17.12.2014 року за № 0023452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 23025,06 грн. та штрафні санкції в сумі 6096,26 грн.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх вмотивованими виходячи з наступного.

Порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового Кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

У відповідності зі статтею 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої ради з питань земельних ресурсів (пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Абзацом 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Разом з тим згідно п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Аналогічні положення передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлює мінімальну та максимальну граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми, також, чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Даний висновок також узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 у справі № 21-274а14. а відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик