Ухвала суду № 53863605, 26.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 876/6991/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.1 ст. 41 КАС України в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Консервний завод «Консерваторія» звернулося до суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2015 року за №№0000082200, 0000132200, 0003431701.

Позивач посилався на те, що зазначені рішення податкового органу є протиправними, оскільки винесені всупереч вимогам чинного законодавства. Обов'язковість складання товарно-транспортної накладної не передбачена правилами ведення податкового обліку як документ, що підтверджує факт придбання чи продажу товарно-матеріальних цінностей. Приймання сировини у населення підтверджується актами прийманні-передачі сировини від населення, які були оформлені згідно вимог закону. Крім того, всі господарські операції товариства підтверджені відповідними бухгалтерськими документами. Тому висновки податкового органу щодо не реальності господарських операцій є неправомірними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 24.02.2015 року за №0000082200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 24.02.2015 року за №0000132200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 24.02.2015 року за №00003431701.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Коломийська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач не подав жодних документів транспортування товарів при заготівлі сільськогосподарської продукції у населення ряду областей України, первинні бухгалтерські документи про здійснення закупівлі продукції не відповідають ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ряд громадян підтвердили факт продажу продукції позивачу тільки в 2012 році. Це свідчить про нереальність господарських операцій позивача в 2013 рік та про заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 1101539 грн. та про заниження податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються податковими агентами у вигляді заробітної плати в сумі 731126, 71 грн. Крім того, директором ТзОВ «Консервний завод «Консерваторія» з каси підприємства отримано готівкові кошти в сумі 4324512,00 грн., відзвітування за які не підтвердилося, закупівельні акти при перевірці не подано, документи транспортування та належно заповнені відомості відсутні. Тому оскаржені податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з зазначених в них податків та застосування штрафних санкцій є правомірними.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що Коломийською ОДПІ здійснено перевірку ТзОВ «Консервний завод «Консерваторія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 року за №177/09-07-22-00-12/35185378 .

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог:

- підпунктів підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 5554668,00 грн. та внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на 1101539,00 грн., а саме: IV квартал 2012 року в сумі 484602,00 грн., 2013 рік в сумі 616937.00 грн.;

- пунктів 2.11 та 2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637, в результаті чого встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного їх звітування в сумі 4324512,00 грн.;

- пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України - встановлено подання недостовірних відомостей у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма ІДФ) за III квартал 2013 року;

- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та пункту 54.2 статті 54 Податкового кодексу України - встановлено несвоєчасну сплату грошовою зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl, зі змінами та доповненнями, нараховуються пеня та згідно пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl, зі змінами та доповненнями, нараховується штрафна санкція;

- підпунктів 170.9.1, 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України - підприємством не було проведено нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб по отриманих із каси товариства готівкових коштах та не відзвітованих коштах в сумі 4324512,00 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 731126,71 грн., в т. ч. за 2012 рік в сумі 320556,21 грн., за 2013 рік в сумі 410570,50 грн.

За результатами перевірки 24.02.2015 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: форми «Р» за №0000082200, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1376923,75 грн., у тому числі: 1101539,00 грн. - за основним платежем та 275384,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

форми «С» за №0000132200, відповідно до якого до товариства застосовано штрафну санкцію в сумі 1091083,74 грн.;

форми «Р» за №0003431701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті агентами, на загальну суму 917378,95 грн., у томі числі: 731126,71 грн. - за основним платежем та 186252,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача суперечать чинному законодавству, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Як видно з акта перевірки, за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року ТзОВ «Консервний завод «Консерваторія» задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 1856418,00 грн. На думку податкового органу, за вказаний період товариством завищено витрати всього на 5554668,00 грн., у томі числі: за IV квартал 2012 року - на 2307630,00 грн., за 2013 рік - на 3247038,00 грн. , що призвело до заниження податку на прибуток приватних підприємств.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000082200 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1376923,75 грн., у тому числі: 1101539,00 грн. - за основним платежем та 275384,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом установлено, що в ході господарської діяльності ТзОВ «Консервний завод «Консерваторія» в період з 01.06.2012 року по 31.12.2013 року здійснювало закупівлю сільськогосподарської продукції в населення на території Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Хмельницької, Кіровоградської областей та Автономної республіки Крим.

Оформлення закупівлі продукції здійснювалось закупівельними актами, до яких здавальниками сировини додавалася довідка форми «№3ДФ».

Згідно досліджених у судовому засіданні дублікатів актів прийому-передачі сировини від населення у них зазначені: прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції та сума виплаченої готівки. Акти засвідчені підписами здавальника та особи, що приймала продукцію. Акти відповідають нормам пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року за №637. Форма актів відповідає рекомендаціям, викладеним у листах Міністерства фінансів України від 30.07.2004 року за №31-03430-03-29/13806 та від 03.12.2004 року за №31-03430-01-10/22335. До актів додано копії довідок форми «№3ДФ», видані здавальникам сировини органами місцевого самоврядування .

Готівка, використана для придбання сільськогосподарської продукції належно облікована, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та касовою книгою ТзОВ «Консервний завод «Консерваторія».

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704 (надалі - Положення №88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення №88.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

В справі встановлено, що закупівля сільськогосподарської продукції у населення оформлялася позивачем належним чином, відповідно до норм Закону №996-XIV, а також Положення від 24.05.1995 року за №88.

Свідок ОСОБА_1, яка працює на підприємстві майстром виробничого цеху, підтвердила факти придбання сільського господарської продукції у населення. При цьому, вона зазначила, що в більшій мірі здавальники сировини своїм транспортом доставляли продукцію безпосередньо на завод. Вона перевіряла її якість і у разі відповідності, за дорученням керівника заводу, приймала рішення про закупівлю тої чи іншої партії сільськогосподарської сировини. Ціна на продукцію погоджувалася із здавальником сировини та відповідала ринковій. Розрахунок за придбану сировину проводився на місці. Окрім того, свідок повідомила суду, що директор підприємства також проводив закупівлю сільськогосподарської сировини для потреб заводу на території інших областей.

Аналогічні показання в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_2

Тому доводи апелянта щодо відсутності документів транспортування продукції не є переконливими.

Підтвердженням реального здійснення господарської діяльності позивача з придбання сільськогосподарської продукції у населення слугують також і досліджені судом першої інстанції документи щодо реалізації продукції переробки - овочевої та плодової консервації споживачам, у тому числі, за межі митної території України.

Позивач має в користуванні необхідні офісні та складські приміщення, засоби для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції. Протягом періоду, що перевірявся податковим органом, на товаристві працювали від 28 до 76 чоловік адмінперсоналу, відповідних спеціалістів та робітників для забезпечення процесу переробки сільгосппродукції. Вказане дає підстави суду дійти висновку про можливість реального здійснення позивачем господарської діяльності з придбання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36).

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власником, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (пункт 44.2 статті 44).

Відповідно до пункту 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок визнання доходів встановлений нормами статті 137 цього ж Кодексу. Так, згідно пункту 137.1 дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10- 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Нормами пункту 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1 статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Зокрема, серед іншого (підпункт 139.1.9), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Кодексу встановлено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: а) на відрядження; б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

Згідно підпункту 170.9.2 п. 170.9 статті 170 Кодексу звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

В справі встановлено, що видача готівкових коштів та звітування за їх використання керівником директором заводу ОСОБА_3 здійснювалися згідно норм Кодексу, що підтверджується зазначеними вище письмовими доказами.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року за №637 (надалі - Положення №637, , у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок ведення книги обліку розрахункових операцій встановлений Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, який затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року №417 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за №1618/24150.

Указом Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Зокрема, відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки передбачений штраф у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Будь-яких порушення проведення готівкових операцій та ведення Книги обліку розрахункових операцій податковим органом не встановлено. Доказів цього відповідачем у судовому засіданні не подано.

Посилання відповідача на пояснення свідків, відібрані працівниками податкового органу у громадян в ході перевірки, є безпідставними, оскільки такі пояснення не є джерелом доказів в справі.

Таким чином, з врахуванням наявних в справі доказів, є підстави для висновку про те, що доводи Коломийської ОДПІ, викладені в акті перевірки позивача від 27.01.2015 року за №177/09-07-22-00-12/35185378 про порушення ним норм чинного на час спірних правовідносин законодавства, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать зазначеним вимогам законодавства України.

Тому суд першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.02.2015 року за №№0000082200, 0000132200, 00003431701 обгрунтовано визнав протиправними та скасував.

Постанова суду першої інстанції прийнята на підставі повно встановлених обставин справи, належної оцінки доказів, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її скасування бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року в справі №809/1095/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський