Ухвала суду № 53856599, 25.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2554/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Новгород-Сіверська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 43 252,50 грн. по податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказане рішення та закрити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року скасовано, а позов залишено без розгляду з підстав його подання з порушенням 1095-денного строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, з огляду на те, що подання податковим органом позову до суду 04.07.2013 року здійснено в межах 1095-денного строку.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку позивача (витяг з КОПП), відповідач має податковий борг в сумі 43 252,50 грн. по сплаті зобов'язань з ПДВ, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Новгород-Сіверському районі від 05.03.2009 №0001861740/3, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 43 252,50 грн. (за основним платежем - 28 155,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 097,50 грн.).

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення прийнято позивачем на підставі встановлених порушень податкового законодавства, відповідно до Акту перевірки від 05.09.2008 № 352/17-059/НОМЕР_1, з урахуванням рішень про результати розгляду скарг.

Податкове повідомлення-рішення від 05.03.2009 №0001861740/3 оскаржувалось ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року у справі №2а-8597/09/2570, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 року, в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2009 року №0001861740/3 відмовлено.

Відтак, з урахуванням постанови суду, що набрала законної сили, сума податкового зобов'язання визначена за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Новгород-Сіверському районі від 05.03.2009 № 0001861740/3 є узгодженою і підлягає сплаті.

Відповідно до п.59.3 ст. 59 ПК України відповідачу була направлена податкова вимога від 26.02.2013 №32-19 в розмірі 43 252,50 грн., яка не була отримана відповідачем, лист повернуто поштою з відміткою від 02.03.2013 "з причини відмови адресата від одержання", а отже податкова вимога визнається врученою в силу п.58.3 ст.58 ПК України.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, згідно п.87.1 ст.87 ПК України, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу 43 252,50 грн. такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, та задовольнив вимоги позивача відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стосовно доводів апеляційної скарги, то вони не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не містять жодних доводів чи доказів, які б відповідали вимогам ст.70 КАС України, та спростовували факт наявності податкового боргу у ФОП ОСОБА_2

Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент початку перебігу строку звернення контролюючого органу до суду) передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Відносно зазначення в апеляційній скарзі щодо пропуску податковим органом процесуального строку звернення до суду, то ВАС України при розгляді касаційної скарги та постановленні ухвали від 08.10.2015 року у справі дав правову оцінку таким доводам відповідача, та зазначив, що подання податковим органом позову до суду 04.07.2013 року здійснено в межах 1095-денного строку. А отже, таке обґрунтування апеляційної скарги критично оцінюється колегією суддів.

З огляду на те, що апелянтом на спростування посилань податкового органу, та в підтвердження своєї правової позиції не надано жодних належних та допустимих доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно допущення відповідачем порушень податкового законодавства, що знайшло своє підтвердження при апеляційному розгляді справи. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України надав до суду належні докази правомірності своїх дій та вимог, та обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 29.07.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.