Ухвала суду № 53852245, 25.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12561/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Маліновська В.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

06 січня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по відсоткам за договором № К2Н0RX23200776 від 19.05.2006 нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 09.12.2009 по 09.12.2014 у розмірі 11 825 грн. 84 коп.

В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що 19.05.2006 між позивачем та відповідачем украдено Договір № К2Н0RХ23200776, згідно умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 1 963 грн. 61 коп. на строк з 19.05.2006 по 18.05.2007 включно. Відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування у строки, передбачені Заявою відповідача та Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам. При цьому, п.п. 4.7 Умов передбачено, що при непогашенні кредиту в строки, установлені в Заяві й п.п. 3.2.2, 3.3.3 даних Умов, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п. 4.2 даних Умов з дати виникнення простроченої заборгованості. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.12.2014 розмір простроченої заборгованості перед позивачем становить 1 963 грн. 61 коп.

На підставі зазначеного та посилаючись на положення ст.ст. 256, 259 ЦК України, а також на п.п. 5.5 Умов, згідно якого терміни позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років, позивач позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.04.2015 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, вважає, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов'язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно в дату визначену договором для сплати, протягом всього часу фактичного користування кредитом, а тому і позовна давність за вимогами кредитора про повернення відсотків повинна обчислюватись з моменту настання дати погашення по кожному простроченому платежу.

Сторони повторно не з'явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки їх повторна неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин і про застосування наслідків спливу позовної давності заявлено відповідачем.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 19.05.2006 між сторонами укладено кредитний договір, що підтверджується заявою відповідача та Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 5-10).

Так, згідно умов Договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 1 963 грн. 61 коп. строком на 12 місяців, тобто по 18.05.2007 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди та комісії, передбачених Заявою та Умовами.

Також, згідно п.п. 3.2.2, 3.2.3, 4.1, 4.2 Умов відповідач зобов'язався погашати щомісяця заборгованість по кредиту, процентах за його використання, а також оплачувати комісію та інші витрати передбачені даним Договором.

При цьому, при підписанні Заяви відповідач підтвердив, що він ознайомився та погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (а.с. 6).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 09.12.2014 становила 65 874 грн. 59 коп. з яких: заборгованість за кредитом - 1 963 грн. 61 коп.; заборгованість за відсотками - 19 277 грн. 88 коп.; заборгованість по комісії - 377 грн. 04 коп.; пеня - 44 256 грн. 06 коп.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі. Проте відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, чим порушив умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства.

Разом з цим, відповідач звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності у відповідності з вимогами ч.ч 3, 4 ст. 267 ЦК України.

Перевіряючи доводи заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 266 ЦК України закріплено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України імперативно встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом п.п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, терміни позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів сторони встановили тривалістю 5 років.

Згідно п. 3.2.9 Умов, відповідач зобов'язався повернути кредит до дати, зазначеної в Заяві, тобто, до 18.05.2007 включно.

Не отримавши відповідні кошти в строк визначений Договором і достеменно знаючи про порушення своїх прав, позивач мав право звернутися до суду з позовом про стягнення як суми кредиту (основна вимога), так і інших платежів передбачених Договором, у тому числі нарахованих відсотків (додаткові вимоги), протягом 5 років, враховуючи збільшення терміну позовної давності згідно п. 5.5 Умов, тобто до 19.05.2012, проте до суду з таким позовом позивач звернувся лише 06.01.2015.

Отже, позивач без будь-яких об'єктивних причин, які могли б бути визнані поважними, пропустив визначений як законом, так і умовами договору, укладеного між сторонами, строк звернення до суду.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи та вірно застосувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем без поважних причин строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

З вищенаведених підстав доводи апеляційної скарги про помилкове застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі доводи не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, наявних в ній доказах та вимогах закону.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді