Ухвала суду № 53852210, 25.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 761/21508/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Волошин В.О.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14644/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 та заборонено здійснювати відчуження зазначеної квартири. Визнано стягувачем ОСОБА_4

В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даної ухвали та арешту на вищезазначену квартиру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру яка є предметом даного спору.

Задовольняючи подану заяву суд першої інстанції, з'ясувавши обсяг позовних вимог та наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, прийшов до висновків, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За роз'ясненнями що містяться в п.п. 4, 7, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову застосовуються для того щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, з урахуванням викладених в позовній заяві обставин, існує загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а тому подана позивачем заява підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що 20.03.2015 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва вже було накладено арешт на вищезазначену квартиру із зазначенням її власника ОСОБА_3, у зв'язку з чим Реєстраційною службою ГУЮ в м. Києві було відмовлено у реєстрації даного обтяження, оскільки новим власником квартири є відповідач ОСОБА_5, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності загрози невиконання рішення суду.

Чинним ЦПК України не передбачено заборони повторного звернення позивача з заявою про забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на неможливість подання позову ОСОБА_4 до відповідачів про визнання договору дарування недійсним, оскільки позивач не був стороною вказаного договору, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що наразі предметом перегляду є законність постановлення ухвали про забезпечення позову, а не розгляд справи по суті.

З огляду на викладене, оскаржена у справі ухвала відповідає нормам процесуального права, а тому ця ухвала не може бути скасованою з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: