Ухвала суду № 53852122, 04.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 10879 /2015 Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Борисової Л.В., Гаращенко Р.В.

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-М» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись у грудні 2014 року з вищевказаним позовом, обгрунтовував свої вимоги тим, що між банком ( ВАТ «ВТБ Банк» правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ВТБ Банк») і ТОВ «Н-М» 13.06.2008 року був укладений кредитний договір. Відповідно до якого банк на умовах цього договору зобов'язувався надати позичальнику кредит в сумі 8 000 000 доларів США ( на фінансування будівництва торгівельно - розважального офісного центру), а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 24.05.2013 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання, визначені даним договором.

З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором банк уклав з відповідачами іпотечний договір, за умовами якого останні передали в іпотеку нерухоме майно, яке належало їм на праві власності ( у вигляді часток на земельні ділянки).

Банк належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору щодо надання позичальнику кредиту шляхом його перерахування на рахунок товариства «Н-М», однак товариство отримавши та користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором не виконало у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка у добровільному порядку після пред'явлення вимоги товариством погашена не була.

Враховуючи те, що за умовами договору банк має права без отримання додаткової письмової згоди позичальника звернути стягнення на заставлене майно, звертаючись до суду з позовом позивач просили задовольнити заявлені ним вимоги, звернувши звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» було задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Н- М» перед Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» ) за кредитним договором № 8ВД від 13 червня 2008 року в розмірі 11 383 698,73 доларів США з яких:прострочена заборгованість по кредиту 7 900 000,00 доларів США; - строкова заборгованість по сплаті процентів нарахованих за період з 25.09.2014 року по 19.11.2014 року включно 143 655,55 доларів США; - прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 25.06.2012 року по 24.09.2014 року включно 2 108 658,14 доларів США; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 27.05.2013 року по 24.11.2013 року включно 539 394,44 долари США; - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 01.10.2012 року по 19.11.2014 року включно 157 534.62 доларів США; - 3% річних за прострочення повернення кредиту, що нараховані за період з 27.05.2013 року по 19.11.2014 року включно 351 928.77 доларів США; - 3 % річних за прострочення сплати процентів, що нараховані за період з 01.10.2012 року по 19.11.2014 року включно 72 274.81 долари США; - договірна санкція, застосована згідно п. 7.3 кредитного договору за період з 12.08.2014 року по 19.11.2014 року включно за порушення зобов'язання, передбаченого п. 4.3.1 кредитного договору 109 810,00 доларів США; - штрафна санкція, застосована згідно п. 7.4 кредитного договору за порушення зобов'язання, передбаченого п. 4.3.12.1 кредитного договору, за вересень 2014 року 442,40 долари США

звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 17 червня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк I.A. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3572, а саме:

- земельну ділянку площею 0.1000 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 (громадянка В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_9, видана УГП та ІС ТУ МВС України в м. Києві 26.03.2003р., що мешкає за адресою: 02217, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_10 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 25 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005р. № 1675к (ВСМ № 437490), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01330;

ОСОБА_18 (громадянка В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_11, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 15.10.2003р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2. ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_12, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 25 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005р. № 1675к (ВСМ № 437490), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01329;

- земельну ділянку площею 0.1035 га. цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_13 що знаходиться за адресою: місто Київ, Деснянський район, вулиця Пожарського, будинок 26 та належить ОСОБА_14 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_14. видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 11.05.2004р., що мешкає за адресою: 02090 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 1/3 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_15 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 19 серпня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.06.2005р. № 4167 (ВСС № 662251), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01030,

ОСОБА_18 (громадянка В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_11, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 15.10.2003р., що мешкає за адресою: 02090. АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 1/3 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_16 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 19 серпня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.06.2005р. № 4167 (ВСС № 662251), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01032,

ОСОБА_19 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_17, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 21.12.2006р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) - 1/3 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 19 серпня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.06.2005р. № 4167 (ВСС № 662251), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01031;

- земельну ділянку площею 0.1049 га. цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_19, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та належить, ОСОБА_17 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_20 видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 29.11 2006р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_21 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 21 липня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005р. № 1678к (ВСМ № 437491), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01401,

ОСОБА_19 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_17, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 21.12.2006р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_22 виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 21 липня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005р. № 1678к (ВСМ № 437491), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01400;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_23, що знаходиться за адресою: місто Київ, Деснянський район, вулиця Пожарського, будинок 7, та належить ОСОБА_15 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_24, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 27.03.2008р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_25, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 25 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11,10.2005р. № 1682к (ВСМ № 437493), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01331,

ОСОБА_16 (громадянин В'єтнаму, тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_26, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 20.05.2003р., що мешкає за адресою: 07415, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_7) - 1/2 частина земельної ділянки на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_27, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 25 квітня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005р. № 1682к (ВСМ № 437491), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 08-7-01332;

- земельну ділянку площею 0,1032 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної і ділянки НОМЕР_28, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, та належить ЧАН ТХІ РАНЬ (громадянка В'єтнамуІ тимчасова посвідка на постійне проживання НОМЕР_11, видана У ГІР ФО ГУ МВС України в м. Києві 15.10.2003р., що мешкає за адресою: 02090, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 136852. виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації 16 січня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2006р. № 5648 (ВЕА № 097360); зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 08-7-01570.

Визнано спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором від 17 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. за № 3572 , шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною - 2 441 661 гривні, але на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Вказуючи при цьому на неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність визначення правовідносин що склалися між сторонами, порушення та неправильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з їх доведеності вказуючи, що за правилами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК).

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення мають місце в ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

У порядку ст. 589 ЦК України, ст.ст. 12,33 Закону України «Про іпотеку» за рахунок заставного майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставного майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зазначаючи також, що з урахуванням положень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 п. 39 - не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб як набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої ст. 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, і закон, який їх регулює.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказував на те, що суд не надав оцінки обставинам щодо неправомірності положень укладеного іпотечного договору від 17 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом. У п. 6.1. та 8.1. іпотечного договору зазначено, що іпотекодавець, тобто ОСОБА_4, має зобов'язання за кредитним договором. Апелянт вважав, що дане положення іпотечного договору суперечить предмету іпотечного та кредитного договору, оскільки ОСОБА_4 не є позичальником за кредитним договором, не отримувала цей кредит і не має обов'язків по сплаті відсотків за користування кредитом згідно договору. Отже дані пункти суперечать ч. З ст. 203 ЦК України та ст. 11 ЗУ «Про іпотеку», оскільки іпотекодавець не має зобов'язань за договором кредиту.

Колегія суддів вважає, що дані доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи. Так як у ході розгляду справи відповідачем ( апелянтом) не було надано доказів на підтвердження неправомірності положень викладених в п. 6.1 та п. 8. 1. укладеного іпотечного договору від 17 червня 2008 року. Враховуючи те, що у відповідності до п. 1.2 цього договору він був укладений з відповідачем ( як іпотекодавцем) в рахунок забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають з договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної № 8 ВД від 13.06.2008 року. Позичальником у даному випадку є ТОВ «Н - М», а не відповідач.

Також апелянтом вказувалось на те, що судом не було взято до уваги, що в іпотечному договорі не вказано адреси постійного місця проживання ОСОБА_4 за межами України, що суперечить ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» та є підставою для визнання судом його недійсним.

Однак, як вбачається із матеріалів справи при укладенні договору іпотеки саме апелянтом ( відповідачем ) були надані нотаріусу документи, які посвідчують її особу. А саме тимчасова посвідка на постійне проживання в України як мігранта. А відтак нотаріусом були зазначені адреси у відповідності до наданих документів. Крім того, вказуючи в апеляційній скарзі, зазначену вище підставу для визнання недійсності договору іпотеки, апелянт також не надав суду доказів того, що ОСОБА_4 має місце проживання ( як іноземець) за межами України. Хоча у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду і доводи апелянта щодо підвищення ПАТ «ВТБ БАНК» в односторонньому порядку без згоди ОСОБА_4 відсоткової ставки по кредитному договору.

Так як згідно договору № 1 та договору № 2 Про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 17.06.2008 року , а саме п. 1.2.1 сторони передбачали, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням та відшкодувати витрати у повному обсязі, розмір якої ( вимоги) визначається на момент здійснення задоволення та визначається за критеріями, передбаченими умовами кредитного договору які і становлять по своїй суті максимальний розмір вимоги

У той час при укладенні зазначених вище договорів в п. 1.2 сторони визначали і відсоткові ставки, як щодо сплати відсотків за користування кредитом, так і за кошти надані під заставу земельних ділянок.

Відтак питання зміни відсоткової ставки було погоджено сторонами.

Апелянтом також вказувалось на відсутність проведеної перевірки судом щодо перебування ОСОБА_4 у шлюбі на час укладення договору іпотеки та чи надавав згоду її чоловік на укладення цього договору.

Зазначені доводи не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Таке питання підлягало б перевірці судом лише за наявності таких позовних вимог. Так як ч. 4 ст. 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Такі вимоги апелянтом ( відповідачем по справі не заявлялися).

Не узгоджуються з матеріалами справи і доводи апеляційної скарги щодо ухвалення судом першої інстанції рішення без розгляду зустрічного позову, який був пред'явлений у відповідності до вимог ст.ст. 31, 113, 123 ОСОБА_4 про припинення іпотечного договору.

Так як згідно ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ПАТ «ВТБ Банк» про припинення договору іпотеки було залишено без розгляду у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Також апелянтом вказувалось на те, що судом не було взято до уваги те, що банк ( позивач ) звертаючись до суду пропустив строк пред'явлення вимоги. Згідно з п. 1.2. договору іпотеки від 17 червня 2008 року кінцевий термін повернення кредиту - 10 червня 2011 року. Виконання кредитного договору № 8ВД від 13.08.2008, укладеного між ПАТ «ВТБ БАНК» та TOB «Н-М» повинно було здійснено 24 травня 2013 року. Відтак ПАТ «ВТБ БАНК» пропущено строк для пред'явлення вимог до поручителя.

У той же час відповідно до положень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», ст.1, ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК застава ( іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку ( ст. ст. 553 -559 ЦК ) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/ іпотеки.

Підстави припинення іпотеки визначені ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: