Ухвала суду № 53848431, 25.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5892/15-ц 25.11.2015 25.11.2015 25.11.2015

Провадження №22-ц/784/2355/15

Справа 487/5892/15-ц Головуючий першої інстанції: Павлова Ж.П.

Провадження № 22-ц/784/2355/15 Суддя-доповідач апеляційного суду: Колосовський С.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.

за участю секретаря судового засідання Гавор В.Б., представників заявника ОСОБА_2, Сможаник Є.Р., стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2015 року за поданням державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Сможаник Є.Р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Сможаник Є.Р. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5.

Державний виконавець зазначала, що на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 477/2012/13-ц виданого 28 серпня 2013 року Жовтневим районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 01 серпня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено наявність у боржника у власності квартири за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці у АКІБ «УкрСиббанк». Постановою від 28 травня 2015 року державним виконавцем був накладений арешт на все майно боржника, копія якої направлена боржнику до відома та реєстраційній службі для виконання.

На адресу боржника 06 травня 2014 року та 21 травня 2015 року направлялися вимоги державного виконавця з'явитися до відділу для надання державному виконавцю необхідних документів та пояснень. Однак ОСОБА_5. на вимоги не реагує, рішення суду не виконує.

Посилаючись на вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів примусового виконання рішення суду, ухилення боржника від виконання рішення та наявністю у зв'язку з цим заборгованості, яка станом на 01 липня 2015 року складає 23000 грн., можливістю виїзду боржника за кордон, що унеможливить виконання ним рішення суду, державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2015 року у задоволенні подання відмовлено.

В апеляційній скарзі Заводський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити подання.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що воно є необґрунтованим, оскільки державним виконавцем не був доведений факт ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Проте, з таким висновком суду неможна погодитися, з огляду на таке.

Стаття 313 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. №3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон).

Положеннями ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань (п.5);

- якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно з ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 477/2012/13-ц виданого 28 серпня 2013 року Жовтневим районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 01 серпня 2013 року до досягнення дітьми повноліття.

06 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої була направлена боржнику.

Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем здійснені передбачені законом заходи щодо примусового виконання рішення суду, а саме: виклик боржника з метою з'ясування обсягу наявного у нього майна; запити до Державної податкової служби України про джерела отримання боржником доходів, про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах; запити до Пенсійного фонду України про отримання боржником пенсії, про його останнє місце роботи; запит до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Миколаївській області про зареєстроване місце проживання боржника; отримана інформаційна довідка про нерухоме майно зареєстроване за боржником; накладено арешт на все майно боржника (а.с.4-11).

ОСОБА_5. неодноразово повідомлявся про наявність відкритого виконавчого провадження та необхідність його виконання.

Згідно листа Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області боржник з 2014 року працює та мешкає в Росії (а.с.12).

На виконання рішення суду боржником не було сплачено жодного платежу.

Відповідно до розрахунку підготовленого державним виконавцем за період з 01 серпня 2013 року по 01 липня 2015 року заборгованість боржника по аліментам складає 23000 грн.

Будь-яких об'єктивних обставин, які б свідчили про неможливість виконання боржником своїх обов'язків матеріали справи не містять.

З огляду на вищенаведені мотиви ухвала суду першої інстанції в силу п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням по справі нової ухвали про задоволення подання державного виконавця Заводського ВДВС.

Постановляння нової ухвали є підставою (ч.5 ст.88 ЦПК України) для стягнення з ОСОБА_5. на користь Заводського ВДВС 1218 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення подання державного виконавця.

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_2, без вилучення паспортного документу до моменту фактичної сплати 23000 грн. на виконання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 13 серпня 2013 р. по справі № 477/2012/13-ц.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції судовий збір у сумі 1218 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді