Ухвала суду № 53846726, 27.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 225/3723/15-ц Номер провадження 22-ц/775/809/2015

Головучий у 1 інстанції Геря О.Г. Єдиний унікальний номер 225/3723/15-ц

Доповідач Жданова В.С. номер провадження 22-ц/775/809/15ц

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015р м.Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Канурної О.Д., Санікової О.С.,

за участю секретаря Купрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград» до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року ТОВ СФ «Зерноград» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач надавав грошові кошти з обов»язком повернути позику з процентами, що є фінансовою послугою та потребує ліцензування. Відповідач не мав належним чином оформленої ліцензії для здійснення фінансової операції, тому не мав права на укладання договору позики, що є підставою для визнання укладеного договору позики недійсним .

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що13.12.201012 року між сторонами був укладений договір позики. Відповідно до умов якого позикодавець - відповідач ОСОБА_2 передав позичальникові - позивачу ТОВ СФ «Зерноград» у борг грошові кошти в розмірі 8210000 грн. за умови повернення до 12 грудня 22013 року з виплатою відсотків за користування грошима 50% річних. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року з боржника ТОВ СФ « Зерноград» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики 12576300 грн. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру заборгованості, стягнуто суму боргу12210000грн. та 3% річних 27096 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ТОВ СФ «Зерноград» відхилено, рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт передачі позичальнику ТОВ СФ «Зерноград» грошової суми є підтвердженим, на що вказано в п.4.1 договору позики від 13.12.2012 року. Укладання договору позики для забезпечення одного із видів своєї господарської діяльності - вирощування зернових культур не є впливом тяжкої обставини та невигідною умовою для позивача. Не встановлено обставин для визнання правочину недійсним з підстав ст.. ст.. 203,215 ЦПК України, на які позивач посилався в позовній заяві.

Позивач в судове засідання не з»явився повторно. За клопотанням представника позивача розгляд справи, призначеної на 12.11.2015 року відкладено на 26.11.2015 року. Про час і місце розгляду справи, призначеної на 26.11.2015 року позивач повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма від 18.11.2015 року, зареєстрована в журналі №1 за №1355, отримана позивачем за вказаним ним телефоном, що перебуває у відповідності до ч.6.ст.74 ЦПК України та відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи без його участі.

Відповідач в наданій суду заяві просить розглянути справу без його участі.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що13.12.201012 року між сторонами був укладений договір позики. Відповідно до умов якого позикодавець - відповідач ОСОБА_2 передав позичальникові - позивачу ТОВ СФ «Зерноград» у борг грошові кошти в розмірі 8210000 грн. за умови повернення до 12 грудня 22013 року з виплатою відсотків за користування грошима 50% річних. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року з боржника ТОВ СФ « Зерноград» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики 12576300 грн. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру заборгованості, стягнуто суму боргу12210000грн. та 3% річних 27096 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ТОВ СФ «Зерноград» відхилено, рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт передачі позичальнику ТОВ СФ «Зерноград» грошової суми є підтвердженим, на що вказано в п.4.1 договору позики від 13.12.2012 року. Укладання договору позики для забезпечення одного із видів своєї господарської діяльності - вирощування зернових культур не є впливом тяжкої обставини та невигідною умовою для позивача. Не встановлено обставин для визнання правочину недійсним з підстав ст.. ст.. 203,215 ЦПК України, на які позивач посилався в позовній заяві.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оспорює рішення суду першої інстанції в частині визнання укладеного договору недійсним через недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України. Зазначає, що відповідач здійснював господарську діяльність з надання фінансових послуг, що потребує ліцензування, але останній такої ліцензії не мав, тому не мав права на укладання договору позики.

Відмовляючи в позові про визнання договору позики недійсним з вказаних підстав, суд першої інстанції зазначив, що договір відповідає вимогам діючого законодавства, підстав для визнання договору позики недійсним не встановлено.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам діючого цивільного законодавства.

Статтею 215 ЦК України, якою керувався суд першої інстанції визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір позики, укладений між сторонами, був предметом розгляду судовими інстанціями.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року з боржника ТОВ СФ « Зерноград» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за договором позики від 13.12.2012 року в сумі 12576300 грн. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру заборгованості, стягнуто суму боргу12210000грн. та 3% річних 27096 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 24 вересня 2014 року касаційну скаргу ТОВ СФ «Зерноград» відхилено, рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

При винесенні рішення про стягнення суми боргу судом першої інстанції перевірялась відповідність укладеного договору вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в мотивувальній частині не послався на Закон України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», проте це не вплинуло на висновок суду про відповідність укладеного договору позики вимогам чинного законодавства та про відмову в позові.

Аналіз п.п. 6, 7 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 1046 ЦК України дає підстави для висновку про те, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг (наприклад, надання коштів у позику, поручительство), можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України ( 1046 - 1053).

Таким чином, Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. N 6-48цс12, від 18 липня 2012 р. N 6-79цс12).

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає вимогам п.3 ч1 ст. 215 ЦПК України щодо наведення мотивів, проте, відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма «Зерноград» відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий судді: