Рішення № 53846395, 27.11.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/836/15-ц Провадження № 22-ц/772/3386/2015Головуючий в суді першої інстанції Задорожна Л. І.Категорія 27 Доповідач Голота Л. О.

-

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі :

головуючого судді Голота Л.О.

суддів Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.

при секретарі Куленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 09.10.2015 року по цивільній справі за позовом ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

Встановила:

В липні 2015 року ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вказуючи, що 22 вересня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідачеві було надано кредит в розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобов'язання, кредит у визначені договором строки не повернула і станом на 27 червня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 26312 грн. 46 коп., яка складається з 3000 грн. заборгованості за кредитом, 14151 грн. 30 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7432 грн. - заборгованість за пенею та комісіями, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1 229 грн. 16 коп. - штраф(процентна складова).

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 09.10.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 22 вересня 2008 року в розмірі 18067 грн. 30 коп.(вісімнадцять тисяч шістдесят сім гривень, 30 коп.) з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (рах.№2909082900001, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080). Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" Бережна Наталія Миколаївна просила скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені, комісій і штрафів та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вище зазначених позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування і комісії не виконує, і станом на 27 червня 2015 року заборгованість за договором складає 26 312 грн. 46 коп., з яких: 3 000 грн. - заборгованість за кредитом, 14 151 грн. 30 коп. - сума процентів за користування кредитом, 7 432 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф(фіксована частина), 1 229 грн. 16 коп. - штраф(процентна складова).

Також зазначено, що згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «АКЦЕНТ-БАНКУ», що підписана відповідачем ОСОБА_2 22 вересня 2008 року, та яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає договір між банком та відповідачем.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку, наданого банком (а.с.18-20), вбачається, що пеня та комісії обчислені за період з вересня 2008 року по червень 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір збитків становить 3 000 грн. (заборгованість) та 14 151 грн. 30 коп. (відсотки за користування кредитом), а пеню за невиконання грошового зобов'язання банк нарахував у розмірі 7 432 грн., 500 грн. штрафу(фіксованої частини) та 1 229 грн. 16 коп. штрафу(процентна складова).

Таким чином, районний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягають до часткового задоволення, оскільки нарахована позивачем пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 9 161 грн. 16 коп.(7 432 грн. + 500 грн. + 1 229 грн. 16 коп.), перевищує розмір заборгованості за кредитом, в справі існують обставини, які мають істотне значення: важка хвороба члена сім'ї відповідачки ОСОБА_4, відсутність постійних доходів та наявність на утриманні у ОСОБА_2 двох малолітніх дітей, тому суд прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені до 916 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо.

Суд першої інстанції врахувавши, що відповідачем не був виконаний обов'язок щодо повернення всієї суми кредиту, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3 000 грн. (тіло кредиту) та 14 151 грн. 30 коп. (відсотки за користування кредитом).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 2 ст. 549 ЦК України передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В ч. 3 ст. 549 ЦК України вказано, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку суд першої інстанції застосував положення частини 3 статті 551 ЦК України дійшовши висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є передчасним, оскільки, у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

У матеріалах справи наявна заява відповідача про зменшення судом розміру неустойки, але як вірно зазначив апелянт, відсутні правові підстави для застосування судом положень ч. 3 статті 551 ЦК України.

Оскільки, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши помилково, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, так як районний суд виходив з того, що збитки це є лише тіло кредиту без відсотків за користування кредитом, не вірно застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, яка не підлягає застосуванню в даному випадку, так само як і помилково визначив правову природу пені, комісії і штрафів в розмірі 8245,16 грн. без урахування задоволеної частини вимог про стягнення пені в сумі 916 грн..

Отже, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку, про зменшення пені, комісії і штрафів до розміру стягнення пені в розмірі 916 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 09.10.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 6516 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1 229 грн. 16 коп. - штрафу (процентна складова) - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (рах.№2909082900001, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080) - 6516 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 1 229 грн. 16 коп. - штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (рах.№2909082900001, МФО 307770, ЄДРПОУ 14360080) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за апеляційну скаргу в сумі 289,43 грн..

В іншій частині рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 09.10.2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Голота Л.О.

Судді : Войтко Ю.Б.

Міхасішин І.В.

/підписи/

Згідно з оригіналом: