Ухвала суду № 53843489, 25.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії,

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1- адвокат Твердий М.К. вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням норм процесуального та матеріального права, а його висновки є невідповідними дійсним обставинам справи.

Вказує, що суд всупереч обставинам справи ототожнив відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видати позивачу, починаючи з 02.02.2010 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яку він зобов»язаний був здійснити відповідно до вимог нотаріального законодавства - із постановою від 12.02.2013 року, якою нотаріус на вимогу позивача оформив своє рішення про відмову. Крім того, суд першої інстанції обґрунтував правомірність постанови нотаріуса посиланням не на наявність підстав для відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом в період з 02.02.2010 року по 12.02.2013 року, а на рішення судів, що ухвалювались після неправомірної відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії, але із врахуванням її правомірності.

Доводить, що вся спадщина була охоплена заповітом. Позивач є особою, яка прийняла спадщину, так як фактично проживав зі спадкодавцем в одному будинку, тобто заповіт є дійсним та виконуваним. Проте, всупереч цим обставинам, нотаріус роз»яснила позивачу про неможливість його виконання та змусила підписати заяву про відмову від спадщини за заповітом та заяву про прийняття її за законом, після чого закликала до спадкування брата

___________________

Справа №1715/22226/12 Головуючий у суді 1 інстанції - Рудика Л.Д.

Провадження № 22-ц/787/2249/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

позивача, а потім, за спадковою трансмісією - сина. У зв»язку з цим оформлена нотаріусом від імені позивача відмова від спадщини за заповітом є, фактично, дією не позивача, а нотаріуса, який вчинив її або свідомо, або через помилку, оскільки вважає, що заповіт є недійсним та не підлягає виконанню.

Додатково доводить, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оформлена у формі постанови від 12.02.2013 року є незаконною, так як ґрунтується на заяві позивача про відмову від прийняття спадщини, яка, як правочин, позивачем не вчинялась і її виникнення є наслідком помилки та незаконних дій нотаріуса щодо оцінки заповіту.

Просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, що з»явились в судове засідання, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що вимогу позивача визнати незаконною відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії 02.02.2010 року у видачі на ім»я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 вважає безпідставною, оскільки державний нотаріус не вчиняла нотаріальних дій стосовно відмови у видачі свідоцтва в цей день, а лише прийняла заяву позивача про відмову від спадкування за заповітом та засвідчила підпис останнього на вказаній заяві.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Статтею 34 Закону України «Про нотаріат» визначено, які нотаріальні дії вчиняються нотаріусами.

Встановлений вказаною нормою перелік нотаріальних дій є вичерпним та будь-які виключення щодо вчинення таких дій - не допускаються.

Відповідно до п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882 , що діяла станом на 02.02.2010 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин, письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї, може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття спадщини.

Згідно із ст.42 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину та про право власності від 04.09.1985 року, виданих Першою Рівненською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 на праві власності належало 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1. 1/3 частина цього будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.10.2003 року та від 04.11.2003 року, виданих Першою Рівненською державною нотаріальною конторою належить на праві власності ОСОБА_1. 22.09.1995 року ОСОБА_7 склала заповіт, відповідно до якого на випадок смерті зробила розпорядження: належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та сарай заповіла сину ОСОБА_1, а літню кухню та гараж заповіла другому сину - ОСОБА_8.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, яку було відкрито 02.02.2010 року щодо померлої ОСОБА_7, позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадкування за заповітом та прийняття спадщини за законом /а.с. 61/ та зазначив, що крім нього спадкоємцем за законом є син померлої ОСОБА_8.

11 лютого 2010 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 звернувся другий син ОСОБА_7 - ОСОБА_1

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини /ч.1 ст.1270 ЦК України/.

Матеріалами справи також встановлено, що з заявою про відкликання заяви про відмову від прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1 у строк для прийняття спадщини не звертався.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, спадкоємцем за законом після його смерті є його син ОСОБА_4, який і звернувся 22.04.2010 року з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька.

Рішенням Рівненського міського суду від 01.11.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання правочину /заяви, посвідченої Другою Рівненською державною нотаріальною конторою 02.02.2010 року від його імені про відмову від спадкування за заповітом і прийняття спадщини за законом/ недійсним відмовлено за безпідставністю. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним відмовлено за безпідставністю.

Постановою державного нотаріуса Другої Рівненської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 від 14.02.2014 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки 02.02.2010 року ОСОБА_1 подав заяву про відмову від спадкування за заповітом та прийняв спадщину за законом.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 2 ст.1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.1275 ЦК України вбачається, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 з часу подання заяви до нотаріальної контори, тобто 02.02.2010 року відмовився від права на спадкування за заповітом, а не від права від спадкування за законом. Заяву, про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 матеріали спадкової справи не містять.

Питання видачі свідоцтв на право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються на день ухвалення рішення суду та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Підстави відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій визначаються ст. 49 Закону України "Про нотаріат". Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, законом визначено чіткий перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Встановлений вказаною нормою перелік нотаріальних дій є вичерпним та будь-які виключення щодо вчинення таких дій - не допускаються.

Крім того, ст.5 ч.1 п.2 Закону України «Про нотаріат» одним із обов»язків нотаріуса визначено: сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів рахує, що доводи апеляційної скарги про те, що відмова у вчиненні нотаріальної дії є тривалим порушенням, оскільки 02.02.2010 року нотаріус вчинив дії щодо формування підстав для відмови позивача від прийняття спадщини за заповітом, створив впевненість останнього у законності та вигідності для нього здійснення відмови, власноручно оформив текст відмови, який змушений був підписати позивач, а з часом, коли позивач зрозумів неправильність дій нотаріуса протягом тривалого часу продовжував відмовляти позивачу у оформленні права на спадщину за заповітом, поки позивач не заявив письмової вимоги оформити відмову у вчиненні нотаріальної дії у спосіб, передбачений законом являються безпідставними.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про нотаріат" на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що від позивача не надходило вимоги викласти причини відмови у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі 02.02.2010 року, тобто в не прийнятті заяви про спадкування за заповітом та спонуканню позивача відмовитись від спадкування за заповітом і прийнятті спадщини за законом, то не можна вважати, що нотаріус порушив вимоги Закону України "Про нотаріат", відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії та не виклав причини в письмовій формі.

Надання нотаріусом консультації правового характеру стороні, про що свідчать матеріали справи, узгоджуються з вимогами діючого законодавства та не є, на думку судової колегії, відмовою у вчиненні нотаріальної дії.

Неприйнятними, на думку судової колегії, є і доводи апеляційної скарги в частині, що позивач заявою від 02.02.2010 року відмовився від прийняття спадщини за заповітом в силу помилки нотаріуса, яка запевнила позивача в тому, що заповіт є недійсним та не виконуваним.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, заява ОСОБА_1 від 02.02.2010 року про відмову від прийняття спадщини за заповітом та про прийняття спадщини за законом є дійсною та правомірною.

Всупереч вимогам ст.10, 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, позивач не надав доказів на обґрунтування своїх позовних вимог та яким чином нотаріус та ОСОБА_4 порушують його права.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення норми матеріального і процесуального права не були порушені, тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмича - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: М.П. Григоренко

Н.М. Ковальчук