Ухвала суду № 53842446, 23.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8687/15 Справа № 199/2656/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Богун О. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

08 квітня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, за яким просив суд стягнути з ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» недоплачену суму страхового відшкодування у межах передбаченої законом страхової суми в розмірі 28746,05 грн., витрати, пов'язані із оплатою послуг експерта в розмірі 750 грн., вартість відправлення телеграми на суму 75,58 грн, а також стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 47729,81 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та вартість відправлення телеграм на загальну суму 143,18 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 вересня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась в м. Дніпропетровську на перехресті проспекту ім. Газети «Правда» та вулиці Воронезької, було пошкоджено належний на праві власності позивачу автомобіль марки «Фольксваген», д/н НОМЕР_1. Вказана ДТП відбулась з вини ОСОБА_2, який керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, порушив вимоги Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем. Вина ОСОБА_2 в порушенні вимог ПДР України, що призвело до скоєння вказаного ДТП, підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року. Згідно висновку № ZU 050315-1 від 16 березня 2015 року експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку без врахування зносу складає 95167,88 грн., а з врахуванням зносу 49081,87 грн. На відновлення автомобіля позивач фактично витратив 96811,68 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, на час вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс». Позивач у встановленому законом порядку звернувся до ПРАТ «СК «АСКО-Медсервіс» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні для здійснення виплати документи. 27 березня 2015 року ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» перерахувало позивачу страхове відшкодування у розмірі 20335,82 грн. Оскільки спричинений позивачу збиток не було відшкодовано у повному обсязі, позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року з урахуванням виправленої описки за ухвалою суду від 28 вересня 2015 року, ухвалено: позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4: відшкодування майнової шкоди у розмірі 47729,81 гривень; витрати на відправлення телеграм у розмірі 143,18 гривні; відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень; судовий збір у розмірі 527,45 гривень, усього стягнути 49401,07 грн.; стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» на користь ОСОБА_4: відшкодування майнової шкоди у розмірі 29496,05 гривень; витрати на відправлення телеграм у розмірі 75,58 гривень; судовий збір у розмірі 295,71 гривень, усього стягнути 29867,34 гривень; у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що в оскарженій частині рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

В судове засідання апеляційної інстанції надійшло клопотання представника страхової компанії «АСКО-Медсервіс», за яким він просить апеляційний суд розгляд справи відкласти, посилаючись на те, що ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» не отримали копії рішення суду, тобто судом не виконані приписи ч.3 ст.222 ЦПК України, та зобов'язати суд першої інстанції направити належним чином засвідчену копію рішення від 12.08.2015 року на адресу страхової компанії. Клопотання про відкладення справи колегія суддів не задовольняє, оскільки не визнає поважності причини неявки в судове засідання представника вказаною юридичної особи, враховуючи те, що ця особа належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Розгляд справи неодноразово відкладався. З урахуванням положень статті 305 ЦПК України та строків розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності вказаного відповідача по справі. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції дотримано вимоги ч.3 ст.222 ЦПК України також і відносно вказаного відповідача (а.с.159).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 23 вересня 2014 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась в м. Дніпропетровську на перехресті проспекту ім. Газети «Правда» та вулиці Воронезької було пошкоджено належний позивачу згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу легковий автомобіль марки «Фольксваген», д/н НОМЕР_1. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року винним у скоєнні даної ДТП визнано ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Фольксваген», д/н НОМЕР_1. Власником автомобіля марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, є ОСОБА_5 Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Мерседес», д/н НОМЕР_2, була застрахована ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс», що підтверджується полісом ОСЦПВ № АІ/0489504. Згідно з полісом страхова сума складає 50 000 грн. на одного потерпілого. Франшиза згідно з полісом складає 0 грн. Позивач у передбаченому законом порядку звернувся до ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи. ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» визнало випадок страховим та 27 березня 2015 року виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 20335,82 грн. У відповідності до Висновку № ZU 050315-1 від 16 березня 2015 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, без врахування зносу складає 95167,88 грн., а з врахуванням зносу 49081,87 грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 31 березня 2015 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 31.03.2015 вартість ремонту належного позивачу автомобіля складає 96811,68 грн. Тобто матеріалами справи підтверджується і сторонами не спростовано того факту, що позивачем на відновлення пошкодженого автомобіля фактично витрачено суму у розмірі 96811,68 грн. Отже, з врахуванням зносу пошкодженого автомобіля, розмір відповідальності ПРАТ «СК «АСКО-Медсервіс» в межах страхової суми складає 49081,87 грн. За вирахуванням раніше сплаченого страхового відшкодування стягненню з ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» підлягає 28746,05 грн. (49081,87 грн. - 20335,82 грн.). Вартість послуг експерта, що були оплачені позивачем, складає 750 грн. Вартість відправленої позивачем на адресу ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс» телеграми про час та місце проведення огляду пошкодженого автомобіля складає 75,58 грн. Вказані суми також підлягають стягненню з ПрАТ «СК «АСКО-Медсервіс». З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 47729,81 грн. (96811,68 грн. - 49081,87 грн.), як різниці між фактичними витратами на відновлення пошкодженого автомобіля і страховою виплатою, є обґрунтованими, відповідають положенням ст. 1194 ЦК України та підлягають задоволенню. Разом з тим, оскільки безпосереднім винуватцем спричинення шкоди є ОСОБА_2, то вказана сума матеріальної шкоди підлягає стягненню саме з нього. Суд вважає, що внаслідок ДТП позивачу з вини відповідача ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, що виражається в негативних емоціях, які позивач пережив внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків, неможливості користуватися належним йому автомобілем через його пошкодження, понесенні незапланованих матеріальних витрат, що завдавало йому незручності у повсякденному житті, необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню із стягненням на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн. Оскільки вимоги щодо стягнення моральної шкоди заявлено з підстав, передбачених ст. 23 ЦК України, то моральну шкоду слід стягнути саме з ОСОБА_2, як особи, винної у скоєнні ДТП. Також стягненню з ОСОБА_2 підлягає вартість відправленої на його адресу позивачем телеграми про час та місце проведення огляду пошкодженого автомобіля у сумі 71,59 грн. У задоволенні позовних вимог у іншій частині слід відмовити. Також, оскільки вина ОСОБА_5 у спричиненні шкоди позивачу відсутня, то у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відмовити. Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно до вимог статті 1188 ЦК України "Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки" ч.1 - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За обставинами справи дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки та з вини водія ОСОБА_2, що підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року, яка не оскаржена і має законну силу.

Апелянт оскаржує рішення в частині визначеного судом першої інстанції розміру шкоди, яка стягнута з нього на користь позивача, посилаючись на те, що належних та допустимих доказів цього в матеріалах справи не має.

Аналізуючи докази у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП, правильно виходив із фактично понесених витрат позивача по відновленню пошкодженого автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки автомобіль відремонтований, а фактично витрачені кошти позивачем на ремонт свого автомобіля підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а саме: актом виконаних робіт від 31 березня 2015 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 31 березня 2015 року, згідно якої ОСОБА_4 за виконані ремонтні роботи та запчастини сплатив ФО-П ОСОБА_6 96 811 грн. (а.с.26 і звор.), і ці докази не спростовані.

Відповідно до вимог ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз'яснив в п. 4 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і у кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом п. 14 зазначеної постанови роз'яснено, що, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції враховані зазначені вимоги закону та роз'яснення в постанові Пленуму Верховного Суду України та з врахуванням обставин справи правильно визначено її розмір.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Розмір спричиненої шкоди, встановлений судом першої інстанції, не спростований доводами апелянта.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, стосуються переоцінки доказів справи, а тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В іншій частині рішення суду не оскаржено та колегією суддів не переглядалось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь