Ухвала суду № 53842384, 23.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9884/15 Справа № 203/4017/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Колесніченко О. В. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію моральної шкоди.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» (ЄДРПОУ 03577929, пр. Кірова, 28-А, м. Дніпропетровськ,49101) заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 20630,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2014 року по 09 червня 2015 року з компенсацією за невикористану відпустку в сумі 25087,68 грн. та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн., а всього - 46718,08 грн. (сорок шість тисяч сімсот вісімнадцять гривень 08 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь держави з державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» (ЄДРПОУ 03577929, пр. Кірова, 28-А, м. Дніпропетровськ,49101) судові витрати в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

В апеляційній скарзі Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут «Дніпроагропроект» просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 83 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 16 лютого 1981 року, що підтверджується наказом Дніпропетровського філіалу інституту «Укрколхозпроект» від 13 лютого 1981 року №9-к та трудовою книжкою позивача.

Наказом (розпорядженням) ДКПВ інститут «Дніпроагропроект» №58-к від 05 вересня 2014 року "Про припинення трудового договору (контракту)" позивача звільнено з роботи 05 вересня 2014 року за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с.52), про що до трудової книжки внесено запис №19.

На підставі даних довідки ДКПВІ «Дніпроагропроект» від 25 серпня 2015 року №16-15/М сукупно з даними наказу про звільнення №58-к від 05 вересня 2014 року судом встановлено, що при звільненні відповідачу належала до виплати заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку за 105 днів (за період роботи з 2000 року по 2001 рік - 2 дні, з 2003 року по 2004 рік - 3 дні, з 2008 року по 2009 рік - 17 днів, з 2009 року по 2010 рік - 31 день, з 2011 року по 2012 рік -31 день, з 2013 року по 2014 рік-21 день) загальним розміром 20630,40 грн., що на день розгляду справи виплачена не була, не зважаючи на неодноразові звернення до інституту з такими вимогами позивача, обставини чого визнані представниками відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведения розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум - вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про доведеність порушення відповідачем вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України з вчасного та належного розрахунку при звільненні з 05 вересня 2014 року, який остаточно так і не проведений , правомірно стягнув на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 20630,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 вересня 2014року по 09 червня 2015 року з компенсацією за невикористану відпустку в сумі 25087,68 грн..

Крім того, встановивши наявність порушення конституційного права позивача на оплату праці, кошти якої були одним із основних джерел існування для нього, суд першої інстанції правомірно на підставі ст.237-1 КЗпП України дійшов висновку, що позивачу спричинено моральну шкоду і стягнув на користь позивача 1000,00 грн

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність вини ДКПВІ «Дніпроаропроект» у затримці розрахунку у зв'язку з відсутністю у нього коштів для оплати праці, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки це не звільняє його від такого обов'язку і наявність заборгованості перед відповідачем інших юридичних, що фінансуються з державного бюджету, а так само обставини першочергової сплати податків і обов'язкових платежів та сезонності замовлень на виконання проектних робіт, не є підставою для невиплати заробітної плати при звільненні і, відповідно, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Дніпроагропроект» - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича