Ухвала суду № 53842383, 10.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/102/15 Справа № 419/9119/12 Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: Максюти Ж.І.,

суддів : Макарова М.О., Колодяжної Н.Є.,

при секретарі: Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровськ від 17 липня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Василенко Валерія Миколайовича про визнання недійсною угоди,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14.02.2001 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що 12 вересня 2000 року вона за договором купівлі-продажу стала власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 21,9 кв.м. Вказане приміщення позивачка купила для переобладнання під аптечний кіоск, оскільки має освіту провізора. 07 жовтня 2000 року вона отримала на три роки ліцензію на право торгівлі в аптечному кіоску. В подальшому вона займалась отриманням дозволів в інстанціях на виведення квартири з житлового фонду. 18 січня 2001 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, на підставі наданих документів, квартира була виведена з житлового фонду міста. Пізніше у вказаній квартирі були зроблені певні переобладнання. 30 січня 2001 року при дорожньо-транспортній пригоді позивачці була спричинена черепно-мозкова травма, з частковою амнезією. А 14 лютого 2001 року за договором купівлі-продажу виходить вона продала приміщення ОСОБА_3 за 1172 грн. За яких обставин пояснити позивачка не може. Після продажу приміщення ОСОБА_3, вона наймала його у ОСОБА_3 Оскільки приміщення використовувалось, як аптечний кіоск та давало прибуток, продавати його у позивачки не було сенсу. Однак, в договорі був підпис від її імені, який вона визнала, що вчинений нею. Разом з тим, вона не могла погодитись, що з власної волі продала приміщення, тому звернулась з позовом до Красногвардійського районного суду, де просила визнати договір недійсним з підстав, що квартири, як предмету продажу на день продажу не було, також на її продаж була необхідна згода її чоловіка - ОСОБА_5, але такої згоди не було. Суд відмовив в задоволенні позову, рішення вступило в законну силу. 30 березня 2012 року позивачка шукала свою ощадну книжку, щоб отримати обіцяні 1000 грн. Ощадбанку і випадково натрапила на рентгенівський знімок і Довідку міської лікарні № 2 до нього, з яких вбачається, що 10 лютого 2001 року вона потрапила до лікарні з діагнозом закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням. Зроблена рентгенограма та гіпсова іммобілізація. Тобто, виходить їй було накладено гіпс на кість правої руки і вона фізично не могла вчинити підпис 14 лютого 2001 року на договорі купівлі-продажу приміщення ОСОБА_3 Чому вона не пам'ятала цієї травми і не посилалась на неї, як на підставу задоволення позову пояснити не може. Позивачка вказала, що дійсно цієї травми не пам'ятала, можливо з причини амнезії. Однак, вона чітко пам'ятала, що не була в нотаріальній конторі у Василенка В.М. Чому раніше не натрапила на ці документи пояснила тим ,що з синами: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проживали в квартирі АДРЕСА_2. Однак, той же ОСОБА_3 в порушення закону в 2001 році продав її, а позивачку з синами залишив без житла. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2010 року вказаний договір визнано недійсним. Однак 11 років вони не мають свого житла, проживають в різних квартирах за наймом, оскільки їхня квартира перепродана, вилучити її у добросовісного набувача неможливо. Часті переїзди, коли не можливо все рухоме майно перевезти з однієї найманої квартири в другу, за умовами найму, його частина знаходиться у знайомих в гаражах, сараях.

Пізніше представник позивачки ОСОБА_6 уточнив підстави даної позовної заяви та вказав, що остаточною підставою позовних вимог є те, що позивачка не підписувала спірний Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14.02.2001 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки на той момент у неї був закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, у зв'язку з чим вона фізично не мала змоги підписати цей договір.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 17 липня 2014 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Василенко Валерія Миколайовича про визнання недійсною угоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу, який був посвідчений Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 713, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.145).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказує, що нею не укладався жодний Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.02.2001 року, оскільки у вказаний період часу в неї був закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, у зв'язку з чим вона фізично не мала змоги підписати цей договір, а тому вищевказаний Договір купівлі-продажу від 14.02.2001 року, на підставі ст. ст. 44, 57 ЦК України (в редакції 1963 року) повинен бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть.

Як вбачається з рішення апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-ц/490/461/12 від 23.01.2012 року, предметом спору був той же договір купівлі-продажу від 14.02.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василенко В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 713,.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 стверджувала, що спірний договір не укладала і не підписувала. У подальшому, уточнюючи свої вимоги вона зазначила, що не заперечує, що саме нею був вчинений підпис на договорі, однак вказаний договір укладено в результаті дій відповідача, які були направлені на позбавлення її власності. Вчиняти такий договір вона не мала наміру і не могла за законом.» (т.1 а.с.44-45).

Також, з вказаного рішення вбачається, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції, посилаючись на рішення Красновгвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2000 року та 12 вересня 2001 року вірно зазначив, що встановлені цими документами обставини, щодо припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, їх окреме проживання з 1999 року та відсутність спільного господарства з 1996 року, в розумінні ч.3 ст.61 ЦПКУ не доказується при розгляді інших справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вказаних обставин доводи апелянта про те, що договір купівлі-продажу укладений без згоди одного із подружжя є безпідставними.

Також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи позивачки про наявність у неї закритого перелому правої променевої кістки у лютому 2001 року.

Так, згідно листа Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської міської ради від 16.11.2010 року за вих. № 6/382, адміністрація Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги повідомила, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, була доставлена бригадою швидкої медичної допомоги в приймальне відділення в січні 2001 року з травмою ДТП з діагнозом: струс головного мозку та амнезія.

Тобто, доказів з приводу закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачкою та її представником не надано.

Згідно висновку №2861-15 судової почеркознавчої експертизи від 28.07.2015 року, проведеної судом апеляційної інстанції за клопотанням позивачки, встановити чи виконано підпис від імені ОСОБА_2, в графі «Продавець» оригіналу Договору купівлі-продажу від 14.02.2001 року, посвідченого при ватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Василенко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за №713 (т.1а.с.145), самою ОСОБА_2 чи іншою особою - не надається можливим, оскільки при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що ні збі розбіжні ознаки не утворюють сукупності, достатньої для позитивного або негативного висновку.

Збіжні ознаки нечисленні, їх ідентифікаційна значимість невисока, що обумовлено спрощеною будовою штрихів елементів підпису. Тому, за наявності ознак розбіжності, вони не можуть бути покладені в основу позитивного (категоричного або імовірного) висновку.

Оцінити виявлені розбіжності (чи є вони наслідком природної варіаційності підписного почерку ОСОБА_2, тобто є варіантами її підпису, які не проявилися у наданих зразках, або ж викликані виконанням досліджуваного підпису не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису), в межах наданого порівняльного матеріалу, експерт не зміг.

Виявити більшу кількість ідентифікаційних ознак (як збіжних, так і розбіжних) не вдалося через обмежений обсяг графічного матеріалу, що міститься у досліджуваному підписі.

Зазначеним спростовуються твердження представника позивачки, про те що вказані висновки експертного дослідження фактично підтверджують, що договір купівлі-продажу ОСОБА_2 не підписувала.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровськ від 17 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: