Ухвала суду № 53841698, 24.11.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/11746/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2091/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору. В обґрунтування якого зазначав, що 29.05.2008 року між позивачем та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, згідно якого позивачу надано кредит в сумі 50000 доларів США строком до 29.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,9% річних. За договорами купівлі-продажу, право вимоги за цим кредитним договором перейшло ПАТ «Альфа-Банк». Позивач вказував на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, що є підставою для розірвання кредитного договору. Зазначав, що на даний час він припинив займатись підприємницькою діяльністю, у нього на утриманні знаходяться хворі батьки похилого віку, що позбавляє його можливості виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором. А тому, змушений звернутись до суду з позовом про розірвання кредитного договору.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року у позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору, укладеного між ним та ВАТ «Сведбанк» 29.05.2008 року, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Крім того, суд не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 29.05.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2202/0508/88-028, відповідно до якого банк зобов'язувся надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 50000 доларів США на строк до 29.05.2018 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти в розмірі 11,9% річних за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (а.с. 7-8).

За договорами купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року та від 15.06.2012 року, ПАТ «Альфа-Банк» набув права вимоги як кредитор до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, позичальником за яким є позивач (а.с. 9-10).

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що мали місце істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме: розвиток економічної кризи в країні вплинув на те, що подальше виконання умов договору з його боку стало неможливим. Його матеріальний стан погіршився, він припинив свою підприємницьку діяльність, на його утриманні знаходиться матір, яка є інвалідом 1 групи.

Умови та наслідки розірвання договорів передбачені ст. 651-654 ЦК України. Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК України і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті при істотній зміні обставин.

Ставлячи вимогу про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, позивач повинен, у відповідності до ст. 60 ЦПК України, довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Пунктом 7.2 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили, що з укладенням цього договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов.

З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не доведено наявність передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Настання економічної кризи та інші незалежні від сторін зовнішньоекономічні фактори, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №6-93цс11).

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ І.В.Пєнта

Судді: /підписи/ О.І.Талалай

А.П.Корніюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

_______________

Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І. Провадження № 22-ц/792/2091/15

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія №27