Вирок № 53837224, 27.11.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336/5042/15-к

№ 1-кп/336/468/15

27 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишової І.В.,

за участю прокурора Прозорського І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Запоріжжі, громадянина України, має середню освіту, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

- вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2014 року за ч. 1 ст. 185 КК України засуджено до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. 26.11.2014 року покарання у вигляді штрафу замінено на покарання у вигляді 50 годин громадських робіт, покарання не відбуте,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2014 року приблизно о 10-00 год. ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, через відкриту хвіртку проник на територію подвір'я будинку АДРЕСА_2, де свої речі зберігала потерпіла ОСОБА_3, звідки таємно викрав належний останній дитячий велосипед «Аіст», вартістю 540 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду в зазначеному розмірі.

Крім того, 16 вересня 2014 року приблизно о 11-00 год. ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля гаражів по АДРЕСА_3, через незаперті ворота, відкривши їх, проник до гаража потерпілого ОСОБА_4, звідки таємно викрав належний останньому автомобільний компресор, вартістю 400,26 гривень, та дві автомобільні акумуляторні батареї, що не становлять матеріальної цінності, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду в зазначеному розмірі.

Обвинувачений свою провину в викладеному визнав частково та пояснив, що він дійсно приблизно о 10-00 год. 16 травня 2014 року перебував біля подвір'я будинку АДРЕСА_2, де побачив велосипед «Аіст», який вирішив таємно викрасти, для чого перехилився через паркан та, діставши рукою велосипед, перекинув його на вулицю, після чого направився з викраденим у бік балки, але згодом його там і покинув. В подальшому велосипед був виявлений та повернутий потерпілій. Крім того, 16 вересня 2014 року приблизно о 11-00 год. ОСОБА_1 проходив повз гаражів по АДРЕСА_3 де звернув увагу на один із гаражів, ворота якого заперті не були, бо замок висів у відкритому положенні. Маючи на меті таємно викрасти наявне в гаражі майно, обвинувачений, вільно зняв з воріт замок та відкрив їх, а побачивши в гаражі компресор та акумуляторні батареї, зайшов до гаражу, звідки вказане майно таємно і викрав. Згодом названі батареї обвинувачений викинув через їх неробочий стан, а компресор намагався продати, проте не встиг, бо на ринку був виявлений самим потерпілим. У скоєному щиро кається.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона проживає з матір'ю та своєю дитиною в будинку АДРЕСА_2. У квітні 2014 року вона придбала для дитини велосипед «Аіст», який зберігався на подвір'ї. При цьому їх будинок огороджений парканом у вигляді сітки заввишки приблизно 160-170 см, а доступ на подвір'я здійснюється лише через металеву хвіртку. На початку чи у середині травня 2014 року у дообідній час потерпіла перебувала у себе вдома, коли через вікно побачила, що хтось з вулиці намагається рукою відкрити їх хвіртку. Вона вибігла на подвір'я та побачила двох невідомих, одним з яких і був обвинувачений. Він в той саме час із її велосипедом в руках вибігав на вулицю з двору через вже відчинену хвіртку, а інший невідомий очікував його біля останньої, яку відразу зачинив, дочекавшись ОСОБА_1 Потерпіла побігла за ними, пр цьому обвинувачений продовжував утримувати в руках викрадений велосипед. Вона кричала їм, щоб вони зупинилися, проте обидва лише продовжували від неї убігати та згодом зникли з її поля зору, забігши у балку, де згодом і був виявлений її велосипед.

ОСОБА_5, будучи допитаним в якості свідка, пояснив, що у його знайомого ОСОБА_4 є гараж по АДРЕСА_3 який він орендує для зберігання своїх речей. При цьому в гаражі також зберігалися і деякі речі ОСОБА_4, зокрема, автомобільний компресор та дві автомобільні акумуляторні батареї. У вересні 2014 року близько 17-00 год. свідок проходив повз гараж і побачив, що його ворота були відчинені, а замка на них не було, хоча він сам закривав напередодні гараж. Слідів злому він не бачив. Свідок оглянув гараж та виявив, що щось пропало, тому зателефонував потерпілому. Прибувши, ОСОБА_4, як і сам свідок, засвідчив, що зникло належне потерпілому майно - вказані дві батареї та компресор, у зв'язку з чим вони про вказане повідомили до ОВС.

Згідно до складеного 16 травня 2014 року слідчим Олексишиною А.В. протоколу в цей же день було здійснено огляд місця події - території двору будинку АДРЕСА_2. З вказаного протоколу вбачається, що по периметру названий двір огороджений парканом у вигляді сітки заввишки приблизно 180 см, а вхід на територію двору здійснюється через металічну хвіртку, обладнану замком із ключем в ньому, верхня частина якої представляє собою геометричні фігури - ромби, круги та трикутники. На момент огляду пошкоджень паркану, хвіртки та її замка виявлено не було. При цьому біля входу до будинку була виявлена дитяча іграшкова машина. Детальний вигляд паркану, хвіртки із замком та самої території двору вбачається із доданих до протоколу ілюстрацій.

Своєю письмовою заявою на ім'я слідчого Садової Є.С. обвинувачений підтвердив добровільну видачу ним «дитячого велосипеда, який викрав 16.05.14 по АДРЕСА_2».

21 травня 2014 року слідчим Садовою Є.С. було здійснено огляд виданого обвинуваченим предмету, яким виявився саме велосипед «Аіст», про що було складено відповідний протокол. Детальний вигляд оглянутого велосипеда слідує із доданої до протоколу ілюстрації.

Постановою слідчого Садової Є.С. від 21.05.2014 року вказаний велосипед було визнано речовим доказом.

Своєю письмовою заявою від 12.09.2014 року обвинувачений підтвердив добровільну видачу ним співробітникам міліції «електричного насосу чорного хромованого кольору».

12 вересня 2014 року слідчим Зайцевим Є.С. було здійснено огляд виданого обвинуваченим предмету, яким виявився саме автомобільний компресор в корпусі чорного кольору. Детальний вигляд оглянутого компресора слідує із доданих до протоколу фото.

Постановою слідчого Зайцева Є.С. від 13.09.2014 року вказаний автомобільний компресор було визнано речовим доказом.

В кримінальному провадженні у встановленому законом порядку було призначено ряд судових експертиз, з яких вбачається наступне:

- за висновком експерта ОСОБА_6 № 890 від 22.05.2014 року залишкова вартість викраденого велосипеда «Аіст» біло-синього кольору з урахуванням зносу в середньому склала 540 гривень;

- за висновком експерта ОСОБА_7 № 1686 від 07.10.2014 року ринкова вартість компресору автомобільного може складати 400,26 гривень.

При цьому перелік, найменування та вартість викраденого майна обвинувачений і не оспорював.

Вказані докази є достовірними, оскільки вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини справи.

При цьому суд критично ставиться до деяких доказів, виходячи з наступного.

Так, постановою слідчого Садової Є.С. від 16.05.2014 року було визнано речовим доказом мікрочастинки з бетонного покриття, вилучені 16 травня 2014 року під час огляду місця події - території двору будинку АДРЕСА_2.

Натомість, на думку суду, вказаний доказ не є належним, оскільки він не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно складеного 4 листопада 2014 року слідчим Зайцевим Є.С. протоколу, в цей же день було проведено пред'явлення потерпілому ОСОБА_4 автомобільного компресора.

Проте, суд вважає, що вказаний доказ не є допустимим, оскільки він отриманий не у порядку, встановленому КПК України (ст. 229), бо річ, що підлягала впізнанню, була пред'явлена потерпілому не в числі інших однорідних речей - автомобільний компресорів. При цьому не можна і стверджувати, що інших компресорів, однорідних пред'явленому, не існує.

Незважаючи на викладене, проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних доказів, суд критично оцінює вищезазначені показання обвинуваченого, який під час судового розгляду свою вину визнав частково, вказуючи на те, що він не проникав ні до якого до сховища, бо не заходив на територію подвір'я потерпілої ОСОБА_3, а, перехилившись через паркан, перекинув з подвір'я на вулицю викрадений велосипед, розцінюючи такі показання ОСОБА_1, як його намір ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у сховище.

При цьому, беручи до уваги, що показання обвинуваченого про відсутність в його діях злому гаража потерпілого ОСОБА_4 спростовані так і не були, на підставі вище перелічених достовірних та перевірених доказів суд встановив дійсні фактичні обставини справи, в тому числі і щодо проникнення ОСОБА_1 на подвір'я ОСОБА_3 через відкриту хвіртку, і щодо його проникнення до гаража ОСОБА_4 через незаперті ворота шляхом відкриття останніх.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена, а його дії суд, враховуючи межі висунутого відповідно до обвинувального акта обвинувачення (ст. 337 КПК України), кваліфікує по епізоду від 16.05.2014 року - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, а по епізоду від 11.09.2014 року - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, вчинене повторно.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною яка пом'якшує покарання обвинуваченому, судом визнано його щире каяття.

При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до категорії тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки злочинів - спричинення матеріальної шкоди потерпілим, суд враховує і особу винного, склад його сім'ї та стан здоров'я: раніше судимий за вчинення умисного корисного злочину, покарання за яке не відбув, не одружений, не працює, не інвалід, має постійне місце проживання. Суд при цьому також враховує і суб'єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінально-караного діяння - критично ставиться до вчиненого.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення за вчиненя злочину покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи на те, що у справі відсутньо кілька обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено підстав для застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України.

На думку суду, покарання, що призначається, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, тобто досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

При цьому положення ст.ст. 71 та 72 КК України, як і положення ч.4 ст. 70 КК України судом не застосовуються, оскільки покарання, призначене попереднім вироком (від 16.06.2014 року) вже було враховано при постановленні Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя вироку від 02.11.2015 року, який ще законної сили не набрав. Отже, вирішення питання про призначення ОСОБА_1 остаточного покарання в разі набрання вироком суду законної сили підлягає розгляду в порядку ст. 537 КПК України, коли під час виконання вироків суд і має вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.

Оскільки проведення по справі експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі, які складають документально підтверджені витрати на проведення експертиз в загальній сумі 638,82 гривень.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок перебігу строку відбування призначеного покарання рахувати ОСОБА_1 з дня тримання його по цій справі під вартою - з 7 жовтня 2015 року.

Речові докази - що передані на зберігання потерпілим, залишити останнім за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 638,82 гривень: рахунок № 31116115700009; одержувач УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевче./24060300, код банку - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку - ГУДКСУ у Запорізькій області.

До набрання вироком суду законної сили залишити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку обвинувачений та прокурор мають право отримати в суді негайно після його проголошення.

Суддя П.В. Зарютін