Постанова № 53836169, 24.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/784/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року відкрите акціонерне товариство «Первомайський кар'єр «Граніт» (далі - Позивач, ВАТ «ПК «Граніт») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Відповідач, Первомайська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2014 року №000216220/1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було враховано, що безнадійна кредиторська заборгованість виникла у Позивача до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «ПК «Граніт», у зв'язку з чим Первомайська ОДПІ прийшла до передчасного висновку про безпідставне невключення платником податку сум безповоротної фінансової допомоги до складу доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення. Вказує, що порушення провадження у справі не припиняє підприємницьку діяльність особи, та, відповідно, не позбавляє ВАТ «ПК «Граніт» обов'язку декларувати умовно нараховані проценти.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Апелянта, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у серпні - вересні 2014 року працівниками Первомайської ОДПІ на підставі наказу від 21.07.2014 року №616 та направлень на перевірку від 01.08.2014 року №366/22, №367/22, №368/22, №369/22, №370/22 згідно ст. ст. 20, 77 ПК України було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «ПК «Граніт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 910 741,00 грн., у тому числі за І квартал 2013 року на суму 16 701,00 грн., за ІІ квартал 2013 року - 8 589,00 грн., за IV квартал 2013 року - 885 451,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.09.2014 року №2444/22/00292356. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 17.09.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002162201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток на суму 910 741,00 грн. (у тому числі штрафні (фінансові) санкції - 0,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 28.11.2014 року №3911/10/19-29-10-05-10 частково задоволено скаргу ВАТ «ПК «Граніт» від 25.09.2014 року - скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0002162201 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 362 080,00 грн. та збільшено штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток на суму 274 330,50 грн.

Рішенням ДФС України від 26.12.2014 року №9975/6/99-99-10-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0002162201 з урахуванням рішення, прийнятого за наслідками розгляду первинної скарги, а скаргу ВАТ «ПК «Граніт» від 15.12.2014 року - без задоволення.

З урахуванням наведеного Первомайською ОДПІ 06.12.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №000216220/1, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 822 991,50 грн., у тому числі за основним платежем - 548 661,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 274 330,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив наступне.

У період з 19.11.2008 року по 15.11.2010 року між Позивачем та ТОВ «Нью Системс Центр», ТОВ «Агросолтек», ПП «ІнтерІнформЦентр», ТОВ «Нью Системс РЕ» та ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг» були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги (т. 1 а.с. 128-129, 133-134, 138-143, 145, 151-183). За вказаними договорами ВАТ «ПК «Граніт» отримав поворотну фінансову допомогу на загальну суму 33 829 270,95 грн. Строк повернення фінансової допомоги визначено від 19.11.2009 року по 30.12.2010 року.

У подальшому на підставі заяви ТОВ «Агросолтек» ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2011 року у справі №10/5026/290/2011 (т. 1 а.с. 42) порушено провадження у справі про банкрутство та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2011 року (т. 1 а.с. 45-46) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема, ТОВ «Агросолтек» - на суму 323 385,50 грн., ПП «ІнтерІнформЦентр» - на суму 4 032 105,00 грн., ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг» - на суму 18 507 139,77 грн., ТОВ «Нью Системс Центр» - на суму 6 859 325,60 грн., ТОВ «Нью Системс РЕ» - на суму 4 537 778,80 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать, що отримані Позивачем суми поворотної фінансової допомоги у період до 2013 року включно повернуті не були.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 87.10 ст. 87, пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України, а також ст. ст. 1, 12, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийшов до висновку, що оскільки підприємства, які надали Позивачу поворотну фінансову допомоги, включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ «ПК «Граніт», вони є конкурсними кредиторами, а відтак нарахування умовно нарахований відсотків на суму поворотної фінансової допомоги є безпідставним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Приписи пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу визначають, до інших доходів включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Досліджуючи питання, які саме суми коштів включаються до сум безповоротної фінансової допомоги, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп.. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

З наведеного випливає, що у випадку неповернення суми поворотної фінансової допомоги на кінець звітного періоду, який для податку на прибуток складає квартал, на неї нараховуються умовні відсотки, які у розумінні положення Податкового кодексу України є безповоротною фінансовою допомогою.

Посилання суду першої інстанції на приписи пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України в якості норми, яка регулює спірні правовідносини, є помилковим, оскільки положення зазначеного підпункту регулюються питання включення до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поворотну фінансову допомогу, отриману платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «Агросолтек», ПП «ІнтерІнформЦентр», ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг», ТОВ «Нью Системс Центр», ТОВ «Нью Системс РЕ» не є платниками податку на прибуток підприємств мають пільги з його сплати, підстав для застосування до спірних правовідносин пп. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України немає.

Отже, обов'язок включати до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, суму умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, виникає у платника податку у наступному звітний періоді, що слідує за періодом неповернення суми поворотної фінансової допомоги, і триває до повного повернення такої допомоги.

Вирішуючи питання про наявність такого обов'язку у платника податків у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного відповідною ухвалою суду про порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон) в редакції, яка діяла на момент постановлення Господарським судом Черкаської області ухвали від 14.02.2011 року про порушення провадження у справі про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналогічне визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів містила стаття 19 Закону у редакції, що діяла у 2013 році.

Вказуючи на те, що умовно нараховані відсотки не могли бути нараховані на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої, але не повернутої Позивачем до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, судом першої інстанції не враховано наступного.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Наведена збігається з правовою позицією Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07.05.2012 року у справі №21-289а11.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «Нью Системс Центр», ТОВ «Агросолтек», ПП «ІнтерІнформЦентр», ТОВ «Нью Системс РЕ» та ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдинг» є конкурсними кредиторами Позивача. Разом з тим, Черкаським окружним адміністративним судом не було враховано, що зобов'язання з включення умовно нарахованих відсотків на суму неповернутої поворотної фінансової допомоги, як було зазначено раніше, триває у платника податків до повного повернення суми такої допомоги. При цьому, як наголошувалося раніше, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.

Оскільки за своєю правовою природою умовно нараховані проценти у розумінні ПК України належать до складу доходів платника податків, які підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не зупиняє їх умовне нарахування та виникнення у боржника зобов'язань зі сплати нарахованого на їх суму податку на прибуток.

У зв'язку з викладеним судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно було визначено сутність умовно нарахованих відсотків та помилково віднесено їх до зобов'язань перед конкурсними кредиторами, які виникли до моменту введення мораторію на задоволення їх вимог.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак накладення на Позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% суми самостійно визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності винесення Первомайською ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про правомірність податкового повідомлення-рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити повністю.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Первомайський кар'єр «Граніт» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати, ухваливши нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.