Рішення № 53834894, 20.11.2015, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5559/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Орчелоти А.В.,

при

секретарі Махоті О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, «про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди», -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом до відповідача ОСОБА_2, про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним. Приблизно 17-18 липня 2014 року на землях СООО «Стандарт» невідомими особами було викрадено сина його головного бухгалтера ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2. Зі слів комбайнерів це було зроблено особами, які належать до незаконних військових формувань. В день викрадення зазначених осіб до позивача звернулась мати ОСОБА_4 з проханням посприяти у розшуку та поверненню її сина. Він звернувся до своїх знайомих, які допомогли в поверненні до дому ОСОБА_4. Тоді як ОСОБА_2 залишився в полоні.

Приблизно в кінці липня 2014 року ОСОБА_2 з'явився у с. Тарасівка та в зв'язку з тим, що вони раніше мали дружні стосунки, при зустрічі з ним ОСОБА_1 зрадів та намагався привітатися. Але в ОСОБА_2 не відповів взаємністю, а навпаки звинуватив його у організації свого викрадення, з метою незаконного збагачення. ОСОБА_1 намагався йому пояснити, що він навпаки хотів його знайти, але ОСОБА_2 не став його слухати. З того часу вони не спілкувалися, а по селу стали розповсюджуватися слухи, що «ОСОБА_1 організатор викрадення ОСОБА_2 з метою отримання грошового викупу». Люди повідомили, що про це розповів їм сам ОСОБА_2.

В зв'язку з тим, що позивач є депутатом райради, то часто буває у Костянтинівському райвиконкомі, де йому також говорять, що ОСОБА_2 розповсюджує про нього вищевказані чутки.

Позивач вважає, що своїми словами ОСОБА_2 порочить його честь та гідність, а тому звернувся до суду за захистом останнього. Додавши, що зазначеним йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у одну гривню, що полягає у поважності захисту його репутації, а не покаранні ОСОБА_2 матеріально.

На підставі чого просить суд винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2, публічно вибачитися перед ОСОБА_1 і спростувати недостовірну інформацію в усній формі та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі одна гривня.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та наполягав на їх задоволені.

Відповідач ОСОБА_2 пояснив суду, що при обставинах які зазначені позивачем він дійсно був викрадений незаконним військовими формуваннями та звільнився за допомогою відповідних осіб. Додавши, що окрім звернення до правоохоронних органів із заявою про своє викрадення, аби знайти винних, він жодним чином не дискредитував позивача публічно, не порочив його честь та гідність серед колег та жителів селища та на даний час чекає розгляду справи досудовим слідством у встановлений законом спосіб. В зв'язку з чим позовні вимоги не визнає, вважає їх не обґрунтованим та просив у позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3, посилаючись на норми діючого законодавства та судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, пояснив суду, що будь-яких доказів, які підтверджують поширення відповідачем зазначеної в позовній заяві інформації позивач не надав та на відповідні докази не послався. В зв'язку із тим, що відповідач заперечує факт поширення ним вказаної інформації та не визнає його, позивачем не доведено позовні вимоги, хоча тягар такого доведення покладено саме на позивача. Разом з тим представник зазначив, що такого способу як зобов'язання публічно вибачитись законом не передбачено, у зв'язку із чим відповідні вимоги не можуть бути задоволені, що є додатковою підставою для відмови в задоволені позову. Представником додано, що оскільки вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про спростування недостовірної інформації, то ця вимога також не підлягає задоволенню, а тому просив суд відмовити у позові у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

За статтею 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Частиною 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України, фізична особа, зокрема має право на повагу до гідності та честі.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами. встановленими главою 3 цього Кодексу.

Частиною першою та четвертою статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила цю інформацію.

Відповідно до ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

За статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За правилами ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За частиною першою статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі ППВСУ №1 від 27.02.2009р.) вибір способу захисту особистого немайнового права належить позивачу. Способи захисту честі та гідності встановлені главою 3 та статтями 277, 278 Цивільного Кодексу України.

За абз.4 п.15 (ППВСУ №1 від 27.02.2009 р.) повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватися її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

За висновками викладеними у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 звернення у листах, заявах скаргах до правоохоронних органів не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особи. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронних органів завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність передбачену чинним законодавством України

За п.18 (ППВСУ №1 від 27.02.2009 р.) саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Окрім того відповідно до абз.2 п.26 (ППВСУ №1 від 27.02.2009 р.) суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України

В супереч зазначеним вимогам діючого законодавства позивач ОСОБА_1 не послався та не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту поширення відповідачем ОСОБА_2 зазначеної в позовній заяві інформації.

Проте, як відповідач ОСОБА_2 заперечував щодо повідомлення ним зазначеної в позові інформації третім особам, лише вказавши, що за обставинами його викрадення звертався до правоохоронних органів на, що, на думку суду має особисте конституційне право. Зазначене позивачем ОСОБА_1, жодним чином не спростовано, інше суду не доведено.

За вищевикладеним, суд вважає, що оскільки у судовому засіданні не знайдено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували приниження відповідачем честі і гідності позивача та спричинення останньому моральної шкоди, а також враховуючи те, що спосіб захисту обраний позивачем не передбачений діючим законодавством, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Тому у позові слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, «про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди» - відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя