Рішення № 53833220, 27.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Володимирецького районного суду від 14 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

9 липня 2015 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 32 092, 20 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Володимирецького районного суду від 14 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що відмовляючи банку у задоволенні позову, місцевий суд помилково виходив з того, що розмір кредиту для відповідачки був установлений у сумі 16 680 грн., а на його погашення нею було сплачено 55 457, 56 грн.

Останній ліміт кредитування для позивачки дійсно був установлений у розмірі 16 680 грн.

Проте поклавши в основу рішення надану банком виписку за картковим рахунком відповідачки, суд першої інстанції без урахування властивостей наданого ОСОБА_1 кредиту у формі кредитної лінії не взяв до уваги того, що видача і погашення цього кредиту здійснювалася частинами (траншами), та залишив поза увагою те, що позичальник, сплативши за період з 10 липня 2012 по 9 серпня 2015 року 55 457, 56 грн., за цей же період отримав 89 377, 69 грн., у тому числі: готівка, переведення коштів з карти на карту, безготівкова сплата за товари і послуги, а також нараховані банком комісії, проценти за користування кредитом та штраф за прострочення за кредитом відповідно до умов договору.

Покликаючись на ці обставини, позивач рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідачка рішення місцевого суду вважала законним та обґрунтованим і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про стягнення 32 092, 20 грн. заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду не можна.

Судом установлено, що 10 липня 2012 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк", і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 16 680 грн. на платіжну картку під 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 10).

Кредитний договір сторонами в судовому порядку не оспорений, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірним.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідачка ОСОБА_2 узяті на себе зобов'язання за кредитним договором порушила і станом на 31 травня 2015 року допустила заборгованість перед банком на загальну суму 32 092, 20 грн., з яких: 16 672, 98 грн. - заборгованість за кредитом; 12 480, 65 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 934, 18 грн. - пеня та комісійні банку; 500 та 1 504, 39 грн. - штрафи.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, анкетою-заявою позичальника ОСОБА_2 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тарифами банку, а також випискою про рух коштів за кредитною карткою відповідачки за період з 16 липня 2012 по 9 серпня 2015 року, які надані позивачем (а. с. 7-36, 65-110, 113-116).

Відповідачкою вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Заперечення відповідачки проти позову банку, які лягли в основу висновків суду першої інстанції, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не враховують умов та специфіки укладеного сторонами кредитного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачки під 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а також учинених ОСОБА_2 всіх фінансових операцій за цим договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з положеннями ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 32 092, 20 грн. заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення місцевого суду таким, що не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, через що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 204, 526, 527, 530, 625, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Володимирецького районного суду від 14 вересня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" 32 092 (тридцять дві тисячі дев'яносто дві) грн. 20 коп., з яких: 16 672, 98 грн. - заборгованість за кредитом; 12 480, 65 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 934, 18 грн. - пеня та комісійні банку; 500 та 1 504, 39 грн. - штрафи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" 673 (шістсот сімдесят три) грн. 93 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: