Рішення № 53831948, 18.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 621/755/13-ц Головуючий суддя І інстанції Нестерцова Н. В.

Провадження № 22-ц/790/6997/15 Суддя доповідач Кісь П.В.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

РІШЕННЯ

іменем України

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Макарова Г.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: відділ Державного земельного агентства у Зміївському районі Харківської області, Зміївська міська рада Харківської області про встановлення меж земельної ділянки в натурі та поновлення прав,-

в с т а н о в и л а :

14 березня 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та Зміївської міської ради і просила визнати недійсним договір земельної ділянки від 02.08.2012 року, який укладено між Зміївською міською радою та власником розташованої по АДРЕСА_1 нежитлової будівлі ОСОБА_3., вказуючи, що договір оренди укладено неправомірно, оскільки при цьому відбулося захоплення частини належної їй земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

07 травня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, який у подальшому уточнила і, посилаючись на порушення ОСОБА_5 її прав власника нежитлової будівлі та землекористувача, просила зобов'язати ОСОБА_5:

встановити межі належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 14.11.2001 року, а також встановити довгострокові межові знаки на відстані не менше 1,0 м від стіни одноповерхової будівлі по АДРЕСА_1

зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_7 самовільно зайняту ОСОБА_5 земельну ділянку, загальною площею 8 кв.м., з боку земельної ділянки АДРЕСА_1

зобов'язати ОСОБА_5 привести земельну ділянку в придатний для використання стан шляхом знесення шиферного паркану з боку північно-східної сторони (земельна ділянка НОМЕР_2) довжиною 4,93 м та з боку АДРЕСА_1 довжиною один метр.

також ОСОБА_3 просила стягнути на її користь з ОСОБА_8 понесені при розгляді справи судові витрати, а саме: 729,30 грн. сплаченого нею судового збору; 3478 грн. за оплату проведення судової експертизи та 1000 грн. за геодезичну (кадастрову) зйомку земельних ділянок та витрат на правову допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 вказувала, що їй на праві приватної власності належить одноповерхова нежитлова будівля по АДРЕСА_1, а також в її користування для обслуговування нежитлової будівлі за договором оренди Зміївською міською радою надана земельна ділянка, однак її сусідка ОСОБА_9 самовільно захопила частину наданої в оренду земельної ділянки, позбавила доступу до зовнішньої стіни нежитлової будівлі, перешкоджає здійснювати її ремонт і обслуговування будівлі.

Ухвалою Зміївського районного суду від 07.05.2013 року позовна заява ОСОБА_5 та зустрічна позовна заява ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження. (т.1 а.с.83-84).

Справа тривалий час знаходилась на розгляді суду, провадження зупинялося до вирішення інших справ за участю сторін та інших осіб, а також у зв'язку з проведенням судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Зміївського районного суду від 10.06.2014 року задоволено заяву ОСОБА_5 про залишення її позовної заяви без розгляду. (т.1 а.с.168). Ця ухвала не оскаржена. За таких обставин змінився процесуальний стан сторін, позивачем у даній справі є ОСОБА_3, а відповідачем - ОСОБА_5

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27.08.2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Суд вирішив:

зобов'язати ОСОБА_5 встановити межі належної їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 14.11.2001 року;

зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_7 самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 08 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 відповідно до схеми в додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи №7827 від 26.01.2015р. на лінії межування із земельною ділянкою НОМЕР_2, позначену буквами «г, в, ж, б, е» відміченою синім кольором;

зобов'язати ОСОБА_5 знести шиферний паркан з боку північно-східної сторони (земельна ділянка НОМЕР_2) довжиною 4,93 м та з боку АДРЕСА_1 довжиною 01 м відповідно до схеми в додатку №3 висновку судової земельно-технічної експертизи №7827 від 26.01.2015р. на лінії розмежування, позначену буквами «г,в,ж,б,е» відмічену синім кольором.

Цим же рішенням суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо покладення на ОСОБА_5 обов'язку встановити довгострокові межові знаки на відстані не менше 1,0 м. від стіни одноповерхової будівлі ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1 в м.Зміїв Харківської області, а також у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_5 486 грн.20 коп. у якості компенсації витрат по сплаті судового збору при поданні уточненої позовної заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення Зміївського районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу представник ОСОБА_3 вказує, що суд, ухвалюючи рішення в частині відмови позовних вимог, помилково посилався, як на перешкоду у задоволенні вимог про зобов'язання ОСОБА_5 відступити на 1 м від стіни належної їй (ОСОБА_3.) будівлі, на землевпорядну документацію земельної ділянки ОСОБА_5 і помилково вважав що у такому випадку може бути порушення прав ОСОБА_5 В дійсності ж відповідачем ОСОБА_5 не надано доказів, які б свідчили, що встановлення нею довгострокових межа на відстані 1 м від будівлі ОСОБА_10 порушить права на землю ОСОБА_5 Посилається на те, що ОСОБА_5 не надала доказів, які б підтвердили геодезичні дані щодо координат належної їй земельної ділянки. Крім того, таке рішення суду не забезпечує захист порушеного права ОСОБА_10 на забезпечення їй доступу до зовнішньої частини стіни будинку з метою обслуговування та ремонту будівлі у відповідності з вимогами п.ю3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992р. №44.

Крім того, вказує в апеляційній скарзі представник ОСОБА_10, суд не надав належної оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи №7827 від 26.01.2015р. в тій частині, що фактично площа земельної ділянки, яку зайняла ОСОБА_5, становить 0,1022 га, що на 0,0222 га більше, ніж передбачено у наданому нею Державному акті від 14.11.2001р., а тому навіть у випадку задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 у повному обсязі і покладення на ОСОБА_5 обов'язку відступити на 1 м від будівлі ОСОБА_10, у ОСОБА_11 залишиться земельна ділянка, яка все одно буде на 189 м.кв. більша за розміром ніж це зазначено у Державному акті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_11 просить скасувати рішення Зміївського районного суду від 27.08.2015 року, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити повінестю і позові ОСОБА_10

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_11 зазначає, що суд безпідставно дійшов до висновку, що саме вона порушила права землекористувача ОСОБА_10, що вона зобов'язана знести шиферний паркан та повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_10, залишивши поза увагою ту обставину, що ОСОБА_12 при розробці за її замовленням ФОП ОСОБА_13 проекту землеустрою та при складенні Акту перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки, яка надавалась їй в оренду для обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі (магазину) по вулиці АДРЕСА_1 в присутності суміжних землекористувачів погодилася з визначеними межами наданої в оренду земельної ділянки, в тому числі і в тій частині, що межа з боку земельної ділянки власника ОСОБА_5 проходить на відстані 0,25 м. від стіни магазину. Цю обставину не заперечував і представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні при розгляді справи першої інстанції

Крім того, шиферний паркан багато років знаходиться на межі належної їй земельної ділянки з боку наданої в користування земельної ділянки ОСОБА_3., в тому числі і станом на 2012 рік при вирішенні Зміївською міською радою питання про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_3

Вважає, що суд, задовольнивши безпідставні позовні вимоги ОСОБА_12 про передачу їй 8 кв.м. землі, позбавив її законного права володіння, користування і розпорядження належної їй земельної ділянки, зобов'язав виконувати дії, які потребують значних матеріальних затрат.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що рішення суду ґрунтується на висновках судової земельно-технічної експертизи, який не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки експертиза проведена вибірково-контрольним методом, без застосування землевпорядного обладнання (експертом використана лише рулетка) і висновок експерта фактично ґрунтується на припущеннях. Матеріали експертизи свідчать про необґрунтованість та навіть безглуздість вказаного висновку.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_14 підтримали свою апеляційну скаргу і просили її задовольнити, а скаргу ОСОБА_15 відхилити. Крім того, ОСОБА_5 посилалася на ту, що за наявною в матеріалах справи документації у передбаченому законом порядку надавався лише дозвіл на зведення павільйону, а не капітальної будівлі магазину, власником якого в даний час є ОСОБА_12

Представник ОСОБА_10 - ОСОБА_4 наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, вказуючи, що без задоволення позовних вимог неможливо вирішити довготривалий конфлікт між сторонами. Зазначає, що ОСОБА_10 і попередній власник належної їй будівлі (її мати ОСОБА_16.) неодноразово вживали заходи з метою вирішення питання про забезпечення доступу до стіни будівлі з боку земельної ділянки ОСОБА_5, як у судовому порядку так і шляхом пропозиції у позасудовому порядку компромісних варіантів з компенсацією можливих витрат), однак ОСОБА_5 вперто не бажає вирішення конфлікту. Стверджує, що вони вичерпали усі можливі способи вирішення спору.

Представник Зміївської міської ради апеляційну скаргу ОСОБА_11 не визнав і просив її відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити у повному обсязі, вказуючи, що дійсно спір між сторонами має довготривалий характер, що ОСОБА_11 перешкоджає ОСОБА_10 в доступі до стіни належної їй будівлі, що ОСОБА_5 фактично зайняла частину землі, яка їй не належить. Також представник Зміївської міської ради зазначив, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_10 у повному обсязі Зміївська міська рада, у разі необхідності виготовлення нової землевпорядної документації з визначення конфігурації та дійсних меж земельної ділянки ОСОБА_11, згодна забезпечити надання їй землі за рахунок суміжних з її домоволодінням земель комунальної власності з метою забезпечення дотримання такого розміру площі земельної ділянки, яка вказана у виданому у 2001 році Державному акті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_10 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншими особам, які брали участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, підтверджується належними доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 є власником нежитлового будинку загальною площею 190,2 м.кв. з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який (будинок) використовується у якості магазину. Право власності на нежитлову будівлю з надвірними будівлями ОСОБА_16 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_16) набула на підставі договору дарування від 26.08.2003 року, укладеного між ОСОБА_16.(«даритель») та ОСОБА_3. («обдарована»), зареєстрованому 26.05.2004 року. (т.1 а.с.8)

Також ОСОБА_3 є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0,0368 га, розташованої за цією ж адресою. Це право ОСОБА_3 набула на підставі рішення Зміївської міської ради №14 від 01.06.2012 року та договору оренди земельної ділянки від 02.08.2012 року, зареєстрованого управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області 21.08.2012 року (т.1 а.с.9-11).

ОСОБА_11 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,08 га за цією ж адресою, яке вона набула у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_17, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 31.10.2001 року державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори та Державного акту серії НОМЕР_3 від 14.11.2001 року на право приватної власності на землю площею 0,08 га, виданого громадянину ОСОБА_17 (з поміткою незазначеною особою про виправлення прізвища отримувача «ОСОБА_5.» на «ОСОБА_5.». та з відтиском печатки фірми ТОВ «Горизонт») (т.1 а.с.62,65).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що землекористування ОСОБА_3 порушено ОСОБА_5, що внаслідок цього передана в оренду ОСОБА_3 земельна ділянка зменшилася на 0,0008 га, а фактична площа земельної ділянки, яку займає ОСОБА_5, складає 0,1022 га, що на 0,0222 га перевищує площу, на яку вона має право відповідно до Державного акту серії НОМЕР_3 від 14.11.2001 року на право приватної власності.

Крім того, фактично конфігурація земельної ділянки (довжина ліній розмежування, їх розташування, поворотні кути), яку займає ОСОБА_5, не співпадає з даними акту перенесення меж на місцевості та землевпорядною документацією ОСОБА_5

Внаслідок перекриття шиферним парканом ОСОБА_5 позивач ОСОБА_3 позбавлена доступу до зовнішньої частини стіни нежитлової їй будівлі, по які проходить труба газопостачання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду в частині задоволення позову, оскільки суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а рішення суду в цій частині ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду за змістом відповідає вимогам ст.214 ЦПК України.

В рішенні суд вірно, на підставі наданих сторонами доказів та їх оцінки у відповідності до вимог ст.212 ЦПК України, надав правову оцінку усім доводам сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В основу висновків суду покладено посилання обставини, які встановлені судовими рішенням у інших справах, а також на обставини, які у передбачений процесуальним законом спосіб доведені сторонами.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_5 та її представника, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтується на обставинах справи та вимогах закону.

Посиланням ОСОБА_18 на рішення суду 2004 року про відмову у позові ОСОБА_16, на відсутність доказів порушення права позивача саме нею, ОСОБА_5, суд дав належну правову оцінку в мотивувальній частині рішення.

Згідно вимог ст.ст.10,11 ЦПК України сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Висновки щодо порушення прав землекористування та власності ОСОБА_3 внаслідок фактичного встановлення меж та користування земельною ділянкою понад тієї площі, яка передбачена Державним актом серії НОМЕР_3 від 14.11.2001 року, а також зміни внаслідок цього її фактичної конфігурації встановлено на підставі належного аналізу наданих суду доказів, зокрема, висновку судової земельно-технічної експертизи.

Доводи ОСОБА_5 про необ'єктивність та безглуздість висновків експерта не підтверджуються доказами, є суб'єктивною оцінкою відповідача, обумовленою бажанням утримати безпідставно зайняту частину землі територіальної громади, в тому числі і переданої в оренду ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відхилення доводів ОСОБА_5 та про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 не надано належних письмових доказів встановлення в натурі (на місцевості) меж належної їй згідно Державного акту земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 в тих часових та просторових координатах, на які вона посилається.

Разом з цим, суд помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог ОСОБА_3 про встановлення довгострокових межових знаків на відстані не менше 1 м від стіни одноповерхової будівлі, яка належить ОСОБА_3 з огляду на можливість порушення прав власника земельної ділянки ОСОБА_5

Судом встановлено, а ОСОБА_5 ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не спростовано той факт, що фактично вона користується земельною ділянкою, яка має більшу площу, ніж має на це право згідно Державного акту серії НОМЕР_3 від 14.11.2001 року; належних доказів встановлення межових знаків, поворотних кутів, інших просторових координат земельної ділянки ОСОБА_19 відповідачем не надано і, що важливо, ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися з вимогою про встановлення у передбаченому порядку координат розташування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Обраний ОСОБА_3 спосіб захисту порушених прав передбачений ст.ст.152, 212 ЗК України.

Не можна погодитися з висновком суду про необхідність попереднього внесення відповідних змін у землевпорядну документацію ОСОБА_3 перш ніж зобов'язувати відповідача відступити на 1 м від нежитлової будівлі, оскільки з обставин даної справи та аналізу інших судових рішень за участю цих сторін вбачається, що ОСОБА_3 відмовляли у задоволенні позовів про поновлення порушеного права, про встановлення сервітуту з формальних підстав відсутності права землекористування та наявності у ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку, хоча й з недоліками землевпорядної документації щодо координат.

Відсутність належно оформленої землевпорядної документації у ОСОБА_5 є перешкодою і для вирішення питання про встановлення земельного сервітуту.

З урахуванням висновків судової земельно-технічної експертизи судом встановлено факт порушення прав землекористувача ОСОБА_3 за рахунок безпідставного збільшення земельної ділянки ОСОБА_11

Звернення ОСОБА_3 до суду обумовлена не лише метою отримання в судовому порядку захистом її прав, як землекористувача, а й отриманням захисту прав власника нежитлової будівлі, оскільки ОСОБА_5, не просто зайняла частину земельної ділянки, яка передана в оренду ОСОБА_3, а й створила таким чином перешкоду у реалізації ОСОБА_3 права власності, а саме: позбавила доступу до зовнішньої стіни будівлі з метою обслуговування та ремонту стіни, по якій, крім того, проходить труба газопостачання.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 3.25 ДБН 360 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державним комітетом містобудування України від 17.04.1992р.№44, передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни має бути не меншою 1,0 метра.

За таких обставин рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про встановлення межових знаків на відстані 1 ,0 м від стіни нежитлового будинку ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

Без вирішення цих вимог не буде реального захисту порушених прав позивача та дійсного вирішення спору.

Підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не вбачається, оскільки суд вирішив це питання у відповідності до вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України та чинного на той час Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.308, п.п. 3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення прав скасувати і ухвалити нове.

Зобов'язати ОСОБА_5 встановити довгострокові межові знаки на відстані не менше 1,0 метра від стіни одноповерхової будівлі ОСОБА_3, розташованої по АДРЕСА_1

В іншій частині Зміївського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

Г.О. Макаров