Ухвала суду № 53829350, 11.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7775/15 Головуючий 1 інст. Зінченко Ю.Є.

Справа № 643/15599/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

У Х В А Л А

іменем України

11 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус ОСОБА_5 про захист прав споживача та визнання п.2.3.1 кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на приписи п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір» і просить скасувати ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 13.10.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду, вважаючи її незаконною, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3 посилався на невідповідність висновку суду положенням Законів України «Про судовий збір», «Про захист прав споживачів», рішенню Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №1-26/2011.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся 07.09.2015 року до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним п.2.3.1 Кредитного договору №НАЕСА00000034, укладеного між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк», вважаючи положення цього пункту таким, що порушує вимоги ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою судді від 10.09.2015 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_3 і призначено розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.10.2015 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху строком на 5 днів, а позивачу запропоновано сплатити судовий збір в розмірі 0,4 мінімальної заробітної плати, що становить 487,20 грн.

Ухвалою цього ж суду від 13.10.2015 року позовну заяву залишено без розгляду у звязку з тим, що позивач не усунув недоліки у 5-денний строк, тобто не сплатив судовий збір, який позивач зобовязаний був сплатити, оскільки статтями 3 ч.2 та 5 ЗУ «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору щодо цієї категорії спорів, тобто споживачів.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Дійсно, як правильно зазначив суд першої інстанції, в ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в новій редакції, згідно ЗУ № 484-V111 від 22.05.2015р.), яка містить перелік осіб, що звільняються від сплати судового збору, відсутня така категорія як споживачі.

В той же час, ч. 3 ст.22 чинного Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору.

Таким чином є ознаки колізії двох спеціальних законів у певних сферах відносин.

Разом з тим, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №484-V111 від 22.05.2015р., законодавець не зазначив, що цей перелік є вичерпним, і не вніс відповідні зміни до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснено, що, оскільки стаття 5 Закону України №3674-У1 («Про судовий збір») не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, зокрема положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, суд вже відкрив провадження по справі за позовом ОСОБА_3 і, враховуючи ускладнення, обумовлені конкуренцією окремих положень законів та приписами ст.55 Конституції України, не позбавлений права, після зясування усіх обставин, що мають значення для справи, вирішити питання про розподіл судових витрат, до яких відноситься і судовий збір, згідно вимог ст.ст.80, 88 та п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суду приходить до висновку, що суд помилково дійшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів відхиляє викладені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_3 про наявність підстав для його звільнення від сплати судового збору з огляду на п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили, що ОСОБА_3 відноситься до осіб, зазначених в ст.45 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.4ч.1 ст.311, ст.ст.313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2015 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню, згідно ст.324 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий

Судді: