Рішення № 5382243, 22.07.2009, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-3315

2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Васильцова О.В.,

при секретарі – Назаренко І.М.,

з участю представників:

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, відкриту за позовом ОСОБА_3 до іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» про скасування наказу про звільнення №10/2 від 22.01.2009 року та поновлення на посаді торгового представника Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Мелітопольський міськрайонний суд з позовом до іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» з позовом про скасування наказу про звільнення №10/2 від 22.01.2009 року та поновлення на його посаді торгового представника Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, оскаржуваним наказом від був звільнений з посади торгового представника на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довіри. Як зазначено в наказі, підставою для звільнення було, нібито, порушення ним, як матеріально-відповідальною особою – торговим представником, процедури продажу товару та оформлення звітних документів, намагання внести до звітних документів неправдивих відомостей. Позивач вважає ці підстави необґрунтованими, оскільки він не укладав договір повної майнової відповідальності. Безпосередньо він не здійснював реалізацію товарної продукції відповідача. Він укладав договір майнової відповідальності з підприємством, але предметом цього договору булі лише передані йому у користування рекламні матеріали, термінал та автомобіль НОМЕР_1. Усі ці речі були ним повернуті відповідачу. Товарна продукція іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» йому під звіт не передавалась. Відповідно до своїх посадових обов’язків, він лише приймав заявки від приватних підприємців на поставку продукції і з грошами та товарною продукцією цього підприємства він не працював. Тому вважає безпідставним звільнення його з підприємства на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Просить поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин оскільки він вважав можливим врегулювання спору у позасудовому порядку. Крім того, він своєчасно звернувся у Мелітопольський міськрайонний суд з позовом про поновлення на роботі, але ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду його позов був залишений без розгляду у зв’язку з тим, що він не виконав вимогу суду про усунення недоліків. Усунувши недоліки. Він повторно звернувся з позовом до суду.

Представник відповідача у судовому засідання вимоги позивача не визнала, та пояснила, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України, оскільки з наказом про звільнення ОСОБА_3 був ознайомлений 22 січня 2009 року, а звернувся до суду 05 березня 2009 року, тобто, після спливу місячного строку після ознайомлення з наказом про звільнення. Крім того, вважає звільнення ОСОБА_3 правомірним, оскільки він, будучи матеріально відповідальною особою за обсягом своїх обов’язків, вчинив порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностям, тобто, продавав товарну продукцію з порушення встановлених на підприємстві правил. Під час проведення службової перевірки на підприємстві було встановлено, що ОСОБА_3 безпідставно оформив накладні на поставку продукції підприємства, порушивши таким чином свою посадову інструкцію.

Згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Під час попереднього розгляду справи сторони визнали, ОСОБА_3 працював торговим агентом на іноземному підприємстві «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед», письмовий договір про повну матеріальну відповідальність між ним та підприємством не укладався, майнову шкоду підприємству ОСОБА_3 не спричиняв, 22 січня 2009 року був ознайомлений з наказом №10/2 від 22.01.2009 року про своє звільнення з цієї посади, своєчасно отримав трудову книжку, тому суд вважає що, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню під час розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із наказом №10/2 від 22.01.2009 року, виданим директором Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед», наказ №203 від 30 грудня 2008 року викладений в нової редакції, відповідно до якої ОСОБА_3 вважається звільненим з посади торгового представника підприємства з 22 січня 2009 року (а.с.6)

Згідно із наказом №203 від 30 грудня 2008 року, у зв’язку із порушенням матеріально відповідальним працівником – торговим представником ОСОБА_3 вимог ст..139 КЗпП України, розділу 1 «Загальні положення» Правил внутрішнього трудового розпорядку, процедури продажу товару та оформлення звітних документів, трудових обов’язків, передбачених посадовою інструкцією торгового представника у вигляді безпідставного оформлення заявок на доставку товару замовникам та намагання внести до звітних документів неправдивих відомостей, ОСОБА_3 звільнений з цієї посади у зв’язку із втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України) (а.с.5).

Пленум Верховного Суду України, у п.27 своєї Постанови №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду №4 від 01.04.1994 року, №18 від 26.10.1995 року, №15 від 25.05.1998 року, зазначив, що звільнення з підстав втрати довіри (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому органу підстави для втрати до нього довіри.

Крім того, постановою Державного ОСОБА_4 Міністрів СРСР по труду та соціальним питанням №447/24 від 28.12.1977 року встановлено, що договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений з робітниками які безпосередньо виконують роботу, пов’язану із зберіганням, обробкою продажем (відпуском), перевозкою та застосуванням під час виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи представником відповідача суду не були надані докази передачі ОСОБА_3 грошових та товарних цінностей, безпосереднього обслуговування ним цих грошових та товарних цінностей, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач ОСОБА_3 був матеріально відповідальною особою за своїм службовим становищем, а також внаслідок укладання договору про майнову відповідальність, оскільки такий договір про повну матеріальну відповідальність за передані йому грошові кошти або товарну продукцію.

Посилання представника відповідача на посадову інструкцію торгового представника іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» (а.с.7-8), як на документ, який встановлює повну матеріальну відповідальність суд вважає необґрунтованим, оскільки, незважаючи на те, що у цій інструкції зазначено, що посада торгового представника існує для здійснення продажу продукції Компанії Кока-Кола, для розширення ринку розповсюдження та збуту продукції на визначений території, але відповідачем суду не надано доказів передачі товарної продукції позивачу для її продажу, тому суд вважає, що ОСОБА_3, працюючи торговим представником, не був матеріально відповідальною особою.

Посилання представника відповідача на договір про повну матеріальну відповідальність від 01.11.2004 року, як на документ, який встановлює повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованим, оскільки предметом цього договору є лише рекламні матеріали, термінал та автомобіль. Товарна продукція та грошові кошти, як предмет цього договору у ньому не зазначені, тому відсутні підстави вважати про наявність договору про повну матеріальну відповідальність за грошові кошти та товарну продукцію.

Згідно із змістом наказу №203 від 30 грудня 2008 року, ОСОБА_3 звільнений на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, у зв’язку із порушенням ним, як матеріально відповідальним працівником – торговим представником, процедури продажу товару та оформлення звітних документів.

Під час розгляду справи, на підставі пояснень сторін та наданих ними документів, судом встановлено, що ОСОБА_3 не був матеріально відповідальною особою, не продавав безпосередньо товарну продукцію підприємства та не обслуговував грошові кошти, тому у відповідача були відсутні правові підстави для його звільнення у зв’язку із втратою довіри (п.2 ст.41 КЗпП України).

Суд вважає можливим задовольнити клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом про визнання незаконним наказу №10/2 від 22.01.2009 року та поновлення його на роботі торговим представником іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед», оскільки він 19 лютого звернувся у Мелітопольський міськрайонний суд з таким позовом. Ухвалою від 10 березня 2009 року позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків. 31 березня 2009 року позовна заява була повернута позивачу. 27 квітня 2009 року позивач знов звернувся у Мелітопольський міськрайонний суд з позовом до іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» про визнання незаконним наказу №10/2 від 22.01.2009 року та поновлення його на роботі торговим представником іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед». За таких обставин суд вважає можливим поновити позивачу строк звернення до суду з таким позовом, оскільки він пропущений з поважних причин.

При вирішенні питання про стягнення з іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу, суд, задовольняючи ці вимоги виходив з наступного.

Згідно із ч.1 ст.84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

15 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_5 був укладений договір про надання юридичних послуг (а.с.9-10).

15 квітня 2009 року ОСОБА_3 сплатив адвокату гонорар за надання юридичних послуг у розмірі 2500 гривень, що підтверджується додатком №1 до договору про надання юридичних послуг від 15.04.2009 року (а.с.11).

На підставі викладеного, ч.1 ст.60 СК України, ст..ст.346, 347 ЦК України, п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п.2 ст.41 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, ч.1 ст.11, ст..84, 60, 61, 226, 254-255 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду із заявою про скасування наказу та поновлення на роботі.

Позов ОСОБА_3 до іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» про скасування наказу про звільнення №10/2 від 22.01.2009 року та поновлення на посаді торгового представника Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» задовольнити повністю.

Скасувати наказ №10/2 від 22 січня 2009 року винесений директором Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» про звільнення ОСОБА_6.

Поновити ОСОБА_3 на посаді торгівельного представника Запорізької філії іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед».

Стягнути з іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» (адреса Україна, Київська область, Броварський район, смт В.Димерка, 51 км ОСОБА_7 шосе, розрахунковий рахунок 26009200027019 а АКБ «Сітібанк» Україна, МФО300584 ЄДРПОУ 21651322) на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 2500 гривень

Стягнути з іноземного підприємства «Кока-кола Беверджис Україна Лімітед» (адреса Україна, Київська область, Броварський район, смт В.Димерка, 51 км ОСОБА_7 шосе, розрахунковий рахунок 26009200027019 а АКБ «Сітібанк» Україна, МФО300584 ЄДРПОУ 21651322) на користь держави (рахунок 31412537700013, банк ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, одержувач коштів – місцевий бюджет м.Мелітополя) судовий збір у розмірі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 гривень (код бюджетної класифікації 22050000, ЕДРПОУ 34676932, банк ГУ ДКУ в Запорізькій області, МФО 813015)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Васильцов О.В.