Рішення № 53821570, 19.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2015 р. Справа № 918/1055/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненського державного гуманітарного університету

про стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 46 947,39 коп.

за участі представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-09/843 від 06.10.2015р.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Товариство) звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненського державного гуманітарного університету (далі Університет) про стягнення суми основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 46 947,39 коп., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №54-БО-28 від 22.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 вересня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 29 вересня 2015 року.

29.09.2015 року через відділ канцелярії суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову в частині стягненні пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних втрат, з огляду на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань сталося не з вини Університету, оскільки Товариство всупереч вимогам діючого законодавства не дотрималося норми статті 18 Закону України "Про функціонування ринку природного газу" та не відкрило в установах уповноважених банків поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від відповідних категорій споживачів, внаслідок чого Університет не міг належним чином виконувати свої зобов'язання з оплати.

У судовому засіданні 29.09.2015 року оголошувалась перерва до 09.10.2015 року .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.10.2015 року, за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжено на 15 днів.

17.11.2015 року відповідачем подані додаткові письмові пояснення, відповідно до яких останній наголошує, що Університет неодноразово звертався до відповідача з пропозицією внести зміни в договір та укласти додаткову угоду, зазначивши рахунок зі спеціальним режимом використання, однак такі листи були проігноровані позивачем. Крім того, Університет звертався до Головного управління державної казначейської служби України в Рівненській області з проханням приймати платежі по спірному договору, однак останнє у прийнятті платежів відмовляло, посилаючись на Постанову КМУ від 26.03.2008 року №247, щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Всі ці звернення, на думку відповідача, є доказами того, що останній намагався вжити всіх заходів для належного виконання договірних зобов'язань, але враховуючи особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в енергетичній галузі, Університет був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ.

У судовому засіданні 17.11.2015 року оголошувалась перерва до 19.11.2015 року, про що сторони повідомлялись під розписку.

У судовому засідання 19 листопада 2015 року відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат з підстав зазначених у відзиві. Позивач не забезпечив явки повноважного представника. Суд дійшов висновку про розгляд справи без участі останнього, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2012 року між Товариством (далі Продавець) та Університетом (далі Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 54-БО-28 (далі Договір, а.с. 11-16), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах даного договору (пункт 1.1. Договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути відповідачу та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися Сторонами з 1 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (пункт 11.1 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 7,632 тис.куб.м. на загальну суму 35 578 грн 37 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень (а.с. 17 - 19).

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відтак, станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений природний газ за Договором складає 35 578 грн 37 коп.

Факт наявності заборгованості на вказану суму підтверджується належними доказами, наявними у справі та не заперечується відповідачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ у жовтні - грудні 2012 року в сумі 35 578 грн 37 коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання Університетом зобов'язань за Договором, позивач на підставі пункту 7.2 Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу: пеню в сумі 2 632 грн 14 коп., з яких 521,49 грн пені нарахованої на суму боргу 7 015,92 грн за період з 14.11.2012 року по 13.05.2013 року, 780,37 грн пені нарахованої на суму боргу 10 451,61 грн за період з 14.12.2012 року по 13.06.2013 року та 1 330,28 грн пені нарахованої на суму боргу 18 110,84 грн за період з 14.01.2013 року по 13.07.2013 року; 2 490 грн. 49 коп. 7% штрафу; 1 743 грн 13 коп. 3% річних, з яких 366,67 грн 3% річних нараховані на суму боргу 7 015,92 грн за період з 14.11.2012 року по 11.08.2014 року, 520,53 грн 3% річних нараховані на суму боргу 10 451,61 грн за період з 14.12.2012 року по 11.08.2014 року та 855,92 грн 3% річних нараховані на суму боргу 18 110,84 грн за період з 14.01.2013 року по 11.08.2014 року; та 4 503 грн 26 коп. інфляційних втрат, з яких 889,71 грн нарахованих на суму боргу 7 015,92 грн за період листопад 2012 року - липень 2014 року, 1 337,20 грн нарахованих на суму боргу 10 451,61 грн за період грудень 2012 року - липень 2014 року та 2 276,35 грн нарахованих на суму боргу 18 110,84 грн за період січень 2012 року - липень 2014 року.

При перевірці обґрунтованості стягнення нарахованих вище сум, суд виходив з наступного.

Згідно пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання.

Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк).

Затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається.

Відповідно до пункту 1, 3, 6, 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1082 суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії (далі - підприємства теплоенергетики), та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку.

Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно пункту 54.2 "Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від усіх категорій споживачів", затвердженого постановою НКРЕ від 23 січня 2012 року № 37, таким рахунком позивача для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від бюджетних установ є поточний рахунок № 260032304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465.

Судом встановлено, що під час укладання спірного договору позивачем у Договорі було вказано інший рахунок № 26009304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, що унеможливило проведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ.

Судом вбачається, що відповідач неодноразово звертався на адресу позивача та інших установ (а.с. 40-53), які є компетентними у даній сфері діяльності та просив вжити заходи, щодо відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання, а також з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства в частині реквізитів поточного рахунку (а.с. 77). Проте, зазначені листи залишені позивачем без відповіді та задоволення.

Суд дійшов висновку, що відповідач вчиняв залежні від нього дії для належного виконання умов договору в частині оплати вартості природного газу, однак внаслідок незалежних від нього обставин був позбавлений можливості вчасно розрахуватись за поставлений позивачем природний газ.

За приписами частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (частина 4 статті 613 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає частково обґрунтованими посилання відповідача на те, що позивачем не були своєчасно відкриті спеціальні рахунки, що позбавило можливості відповідача здійснити вчасно розрахунки за отриманий за Договором природний газ.

Водночас суд зазначає, наступне.

Відповідно до положень частин 2 та 3 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів. Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів, на інші рахунки.

Згідно з наданою позивачем довідкою Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України № 16-15/г-3679 від 23 грудня 2013 року, 20 грудня 2013 року в головному операційному управлінні АТ "Ощадбанк" відкрито поточні рахунки із спеціальним режимом використання згідно постанови КМУ від 26.03.2008 року № 247 в гривні України, зокрема для НАК "Нафтогаз" (ТКЕ-бюдж. ПАТ "Рівнегаз") рахунок № 26032320030921 (а.с. 87-89).

При цьому, відповідач вказує, що лише 04.03.2014 року Університету стало відомо, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на виконання вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відкриті в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від підприємств теплоенергетики та промислових споживачів. Про зазначене Національна акціонерна компанія Нафтогаз України повідомила керівників теплопостачальних підприємств листом від 03.03.2014 року (а.с. 80), у якому також зазначила, що з метою недопущення порушень Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вимагає здійснювати оплату за спожитий природний газ виключно на рахунки із спеціальним режимом використання.

Відтак, суд дійшов висновку, що з 04.03.2014 року відповідачу стало відомо про наявну фактичну можливість сплатити спірну заборгованість, та виникло відповідне зобов'язання з оплати за отриманий природний газ. Однак, останній на момент прийняття рішення у даній справі заборгованість не сплатив.

Тому суд, зважаючи на те що відповідачем не здійснено оплату спірної заборгованості, вважає правомірним стягнення нарахованих штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних з 05.03.2014 року, у зв'язку з простроченням в цій частині з вини відповідача.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Згідно з частиною 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (частина 1 статті 546 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідач як боржник довів, що він зробив всі залежні від нього дії для належного виконання ним свого обов'язку щодо оплати заборгованості, суд дійшов висновку, що в діях відповідача відсутня вина в порушенні виконання грошового зобов'язання в період по 04.03.2014 року, а тому нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних до вказаної дати є неправомірним та безпідставним.

Відтак, судом здійснено перерахунок за період з 05.03.2014 року по кінцеві дати нарахування зазначені позивачем у розрахунку (а.с. 9-10), тому суд визнає обґрунтованими, правомірними, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 467 грн 88 коп. 3% річних, 3 949 грн 20 коп. інфляційних втрат та 2 490 грн 49 коп. штрафу (розрахунок суду на а.с. 85). Відповідно в задоволенні позову в частині стягнення 2 632 грн 14 коп. пені, 1 275 грн 25 коп. 3% річних, 554 грн 06 коп. інфляційних втрат необхідно відмовити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Університету на користь Товариства 35 578 грн 37 коп. основного боргу, 467 грн 88 коп. 3% річних, 3 949 грн 20 коп. інфляційних втрат та 2 490 грн 49 коп. штрафу.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Рівненської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, будинок 12, ідентифікаційний код 25736989) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 35 578 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн 37 коп. основного боргу, 467 (чотириста шістдесят сім) грн 88 коп. 3% річних, 3 949 (три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 2 490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) грн 49 коп. штрафу та 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн 38 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в частині стягнення 2 632 грн 14 коп. пені, 1 275 грн 25 коп. 3% річних та 554 грн 06 коп. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "23" листопада 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.