Рішення № 53821385, 16.11.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2015 р. Справа № 918/1002/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 211 118 грн 63 коп.

за участі представників:

від позивача : Плютинський С.В. (довіреність від 05.10.2015 року);

від відповідач : не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (далі Банк) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі Підприємець) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 211 118 грн 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі кредитного договору № 61СМБ-АПЗ від 26 серпня 2008 р. було надано відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі тридцять дев'ять тисяч євро 00 євроцентів, з кінцевим строком погашення до 25 серпня 2018 року включно, однак у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань передбачених умовами кредитного договору, у відповідача перед Банком виникла заборгованість сума якої станом на 14.08.2015 р. становить 2 211 118 грн 63 коп., з яких: 926 994,55 грн заборгованість за кредитом, в тому числі прострочені - 588 112,68 грн; 875 257,31 грн заборгованість за відсотками, в тому числі прострочені - 867 719,79 грн; 164 860,77 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 244 006,00 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь вищевказані суми.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.08.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 08.09.2015 року.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився. Письмового відзиву на позов до суду не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відмітками відділення поштового зв'язку "по закінченню терміну зберігання" (а.с. 58-59, 62-63, 80-81, 89-90). Крім того, з метою перевірки адреси відповідача, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким відповідач не перебуває в процесі припинення та зареєстрований за вищезазначеною адресою вказаною в позовній заяві (а.с. 54).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З огляду на зазначене, судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі передбаченого ГПК граничного строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

У судовому засіданні 16.11.2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених у позові.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (Первинний кредитор) та Підприємцем (Позичальник) укладено кредитний договір № 61 СМБ-АПЗ, з додатками до нього (далі Договір, а.с. 22-24) за умовами якого Первинний кредитор відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультимедійну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти (далі Кредит) на наступних умова:

- ліміт кредитування: еквівалент 39 000 євро 00 європроцентів, що змінються відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування наведеного у Додатку № 1 до цього Договору;

- валюта ліміту кредитування: євро;

- валюта кредиту: долар США, гривня, євро;

- строк кредитної лінії: з 26 серпня 2008 року по 25 серпня 2018 року включно;

- процентна ставка: у гривнях: 11,5 процентів річних; у євро: 15,0% річних; у доларах США: 16,0% річних;

- мета використання коштів: поповнення обігових коштів ( п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина «Транш»), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. цього Договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Невикористаний ліміт кредитування на дату відповідного траншу визначається у валюті цього Траншу за офіційним курсом НБУ гривні до валюти цього Траншу або за крос-курсом валюти, в якій встановлено ліміт кредитування до валюти Траншу, який надається, визначеного через курси цих валют до гривні за офіційним курсом НБУ.

Згідно п. 2.3. Договору надання кожного Траншу здійснюється шляхом:

2.3.1. перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника № 2600701300476 відкритий в Рівненській філії ТОВ «Укрпромбанк», код Банку в системі електронних платежів (МФО) 333711.

2.3.2. шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника (у випадках коли це дозволено чинним законодавством України).

Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору повернення Кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за Кредитом згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до цього Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії передбаченого п. 1.1. цього Договору. У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що проценти за користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році - при нарахуванні процентів у доларах США та Євро, та виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році - при нарахуванні процентів у гривнях.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами взаємних зобов'язань (п. 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Кредитним договором Первинний кредитор виконав належним чином та надав Позичальнику кошти визначені умовами Кредитного договору в сумі 39 000,00 Євро, що підтверджується виписками по рахункам Позичальника (а.с. 6-20).

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанком на користь Дельта Банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. за реєстровим №2258, який діє зі змінами та доповненнями (надалі за текстом - Договір про передачу активів) (а.с. 29-31).

Таким чином, керуючись Договором про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТзОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", ПАТ "Дельта Банк" набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та, відповідно, всіх процесуальних прав та обов'язків Позивача щодо стягнення заборгованості з Відповідача, яка виникла з кредитного договору № 61СМБ-АПЗ від 26 серпня 2008.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач свого обов'язку щодо своєчасної сплати платежів, визначених договором, не виконав, повернення усієї суми заборгованості не здійснив, внаслідок чого за ним станом на 14.08.2015 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 39 000,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 926 994,55 грн , в т.ч. простроченої - 24 742,75 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 588 112,68 грн; сума заборгованості за відсотками - 36 823,34 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 875 257,31 грн, в т.ч. прострочена - 36 506,23 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить - 867 719,90 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У силу вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованість за кредитом - 39 000,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 926 994,55 грн , в т.ч. простроченої - 24 742,75 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 588 112,68 грн; сума заборгованості за відсотками - 36 823,34 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить 875 257,31 грн, в т.ч. прострочена - 36 506,23 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.2015 р. становить - 867 719,90 грн є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення у вказаних сумах.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором нараховано пеню у розмірі 164 860,77 грн за несвоєчасне повернення кредитних коштів, за період з 13.02.2015 року по 14.08.2015 року та пеню у розмірі 244 006,00 грн за несвоєчасну сплату процентів, за період з 13.02.2015 року по 14.08.2015 року.

Право на нарахування пені передбачене п. 8.1. Договору, за яким у випадку порушення термінів повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши, надані позивачем розрахунки пені нарахованої за несвоєчасну сплату кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків (а.с. 6 зворот), зазначає, що останні здійснені без урахування норм чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Враховуючи вищенаведене, судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, відповідно до якого сума пені значно перевищує розмір зазначений в прохальній частині позову, а тому враховуючи, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 164 860,77 грн

Разом з тим, згідно розрахунку суду, пеня нарахована за несвоєчасну сплату відсотків складає 1 858,92 грн (а.с.91-97), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення у вказаній сумі.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Банку до Підприємця про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 926 994,55 грн; в тому числі прострочені - 588 112,68 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 875 257,31 грн; в тому числі прострочені - 867 719,79 грн та пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 164 860,77 грн підлягають до задоволення, а позовна вимога в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів підлягають до часткового задоволення у розмірі 1 858,92 грн.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.код: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, ідент.код: 34047020) заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 926 994 (дев'ятсот двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 55 коп., заборгованість за відсотками (в тому числі прострочені) - 875 257 (вісімсот сімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 31 коп., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 164 860 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 77 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 1 858 (одну тисячу вісімсот п'ятдесят вісім) грн 92 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідент.код: НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 39 379 (тридцять дев'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн 47 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позовних вимог про стягнення 242 147,08 грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "23" листопада 2015 року

Суддя Пашкевич І.О.