Ухвала суду № 53820323, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/57082/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Судосервіс»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014

у справі №821/2130/13-а

за позовом Приватного підприємства «Судосервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Судосервіс» (далі по тексту - позивач, ПП «Судосервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2013 №0001332200, №0001322200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, в задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Судосервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Альянс-Сістем» у жовтні 2012 року та їх відображення в податкової звітності, за результатми якої складено акт від 13.02.2013 №1039/22.4/3680226.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок у податковому періоді « 2012 рік» у сумі 161374,00 грн., а також п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додані вартість за жовтень 2012 року на суму 153689,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0001332200, №0001322200.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до акта перевірки позивач у жовтні 2012 року задокументував фінансово-господарські операції з придбання послуг у ТОВ «Альянс Систем» на загальну суму 922135,06 грн., у тому числі ПДВ - 153689,19 грн.

Предметом господарських операцій були послуги з контролю за перевантаженням вантажу, зачистки трюмів, послуги стивідорного забезпечення, сюрвейерські заміри вантажу, організація відбору проб. На надані послуги складені акти виконаних робіт та податкові накладні. Вартість послуг сплачена ТОВ «Альянс Систем» у безготівковому порядку.

Підчас перевірки відповідачем використано матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс Систем» від 10.01.2013 №46/22-8/37687664 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, складено підчас проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс Систем» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «Астролябія 2000» за періоди з червня по жовтень 2012 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операцій з постачання та продажу товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 ПК України.

Відповідно до матеріалів акта від 10.01.2013 №46/22-8/37687664, ТОВ «Інвестиційна група «Каспій-Дон», ТОВ «ДНС ТРАСТ», ТОВ «Астролябія 2000» не мають власних основних фондів, трудових ресурсів для здійснення поставок товарів (послуг), за місцем реєстрації не знаходяться, перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування з поставок товарів (послуг) покупцям, їх операції податковими органами визнано такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

Враховуючи наведені обставини, а також посилаючись на відсутність у ТОВ «Альянс Систем» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації послуг та товарно-матеріальних цінностей, відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, відповідач здійснив висновок про нікчемність правочинів між ТОВ «Альянс Систем» та ПП «Судосервис» (позивачем), вважає їх такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідно до висновків акта перевірки від 13.02.2013 №1039/22.4/3680226, у ПП «Судосервис» відсутні належним чином оформлені документи на поставку послуг від ТОВ «Альянс Систем», тобто немає доказів фактичного здійснення господарської операції з надання послуг ТОВ «Альянс Систем» по обслуговуванню барж ПП «Судосервис», так як в актах про надані послуги не вказаний конкретний обсяг операцій, а зазначена тільки загальна вартість наданих послуг, відсутні звіти про надані послуги, в яких повинна бути викладена інформація в повному обсязі про всі надані виконавцем послуги та їх вартість. Вид діяльності, який здійснює ТОВ «Альянс Систем» («оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням») не відповідає господарським операціям, що вказані у первинних документах ПП «Судосервис».

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що позивач здійснював операції з документування придбання послуг по обслуговуванню барж з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом ст. ст. 138-146, 198-200 ПК України до складу витрат та податкового кредиту відносяться вартість отриманих товарів (послуг) та сплачений (нарахований) при цьому ПДВ, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності платника податків.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 даного Кодексу витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, право на формування витрат та податковий кредит у платника податків виникає за умов придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, господарські операції для відображення їх у податковому обліку мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають економічний зміст та реальність таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судами попередніх інстанцій, акти про надання послуг та податкові накладні містять лише узагальнену інформацію про надані послуги, без їх деталізації, як того вимагає ст. 201 ПК України, за змістом якої в податковій накладній обов'язково має зазначатись опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Отже, судами вірно зазначено, що виявлені недоліки в документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача свідчить, що всі вони мали системний характер. З огляду на їх значність та кількість можна дійти висновку, що складання документів первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача відбувалось без фактичного здійснення господарських операцій, з метою штучного надання господарській діяльності позивача ознак реальності.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилкового висновку податкового органу про визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Судосервіс» з контрагентами, оскільки, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Судосервіс» залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров