Ухвала суду № 53818783, 24.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 р. Справа № 814/3398/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Альтернатива" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Альтернатива" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0019961501 від 29 жовтня 2014 року та №0019971501 від 29 жовтня 2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року адміністративний позов ТОВ "Енерго Альтернатива" задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29 жовтня 2014 року №0019961501, №0019971501.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енерго Альтернатива" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року в сумі 133 370 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 39 093 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року, згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами перевірки складено акт №817/14-03-15-01/38246768 від 17 жовтня 2014 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Енерго Альтернатива" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2014 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2014 року", яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, п.200.6 ст. 200, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, ТОВ "Енерго Альтернатива" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2014 року на 12 948 грн.; на порушення вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200, п.201.6 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України, ТОВ "Енерго Альтернатива" завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2014 року на загальну суму 12 948 грн., за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму 26 145 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей по постачальникам товарів (робіт, послуг) на дату підписання акту перевірки.

29 жовтня 2014 року на підставі акта перевірки №817/14-03-15-01/38246768 від 17 жовтня 2014 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 29 жовтня 2014 року №0019971501, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 12 948 грн., та податкове повідомлення - рішення від 29 жовтня 2014 року №0019961501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з яких: сума завищення бюджетного відшкодування - 12 948 грн., штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 6 474 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем правомірно віднесено суму до складу податкового кредиту, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0019961501 та №0019971501 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За приписами п.200.1, п.200.2., п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм слідує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ТОВ "Трейд Ойл Регіон Юг" на підставі договору поставки дизпалива №64 від 27 травня 2013 року. На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надано, зокрема, видаткову накладну №РП-0000457 від 16 серпня 2013 року та податкову накладну №64 від 13 серпня 2013 року, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів №2 від 16 серпня 2013 року, платіжне доручення №63 від 23 серпня 2014 року.

Придбані нафтопродукти зберігались позивачем на власному складі паливно-мастильних матеріалів у спеціальних резервуарах, що підтверджується інвентарною карткою об'єкта основних засобів у складі нематеріальних активів та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 за серпень 2013 року.

Також, ТОВ "Енерго Альтернатива" в підтвердження отриманих транспортних послуг було надано договір організації транспортних послуг №19/08 від 19 серпня 2013 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д/н НОМЕР_1 (причіп-цистерна Е); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д/н НОМЕР_2 (вантажний-паливоцистерна); ліцензійну картку ОСОБА_2 на внутрішнє перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; ліцензію Міністерства транспорту за зв'язку України, видану ОСОБА_2 на внутрішнє перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; свідоцтво про повірку автоцистерни НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткова накладна №РН-0000016 від 19 серпня 2013 року, згідно з якою 19 серпня 2013 року позивачем було реалізовано на адресу ТОВ "Миколаївтрансбуд-1" дизельного палива в кількості 4 980 л. на суму 39 840 грн. в т.ч. ПДВ 6 640 грн. та податкова накладна №3 від 19 серпня 2013 року, договір поставки товару №1908 Д від 19 серпня 2013 року, згідно з яким позивачем було реалізовано на адресу ТОВ "Миколаївдортранс" дизельного палива в кількості 7 000 л. на суму 66 150 грн. в т.ч. ПДВ 11 025 грн. та податкову накладну №4 від 19 серпня 2013 року, товарно-транспортна накладна, яка підтверджує перевезення ФОП ОСОБА_2 товару позивача, реалізованого за договором №1908 Д від 19 серпня 2013 року на адресу ТОВ "Миколаївдортранс", що підтверджує факт того, що придбане у контрагента ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта" дизельне паливо використовувалось у господарській діяльності позивача з метою подальшої реалізації для отримання прибутку.

Отже, враховуючи, що позивачем надано докази які підтверджують, що нафтопродукти які придбані у ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта", обліковані позивачем у відповідності до вимог законодавства, що свідчить про реальність їх придбання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача підстав для формування податкового кредиту по спірній операції з ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта".

Водночас, апелянтом не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період спірної суми податку по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта".

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги посилання податкового органу на певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, як підстави для висновку про неправомірність формування податкового кредиту спірного періоду, оскільки такі недоліки жодним чином не впливають на право позивача включати до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені вказаним постачальникам у складі ціни товарів.

Крім того, посилання апелянта на висновки акта перевірки контрагента позивача, а саме на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №4/14-03-22-08/37844472 від 10 січня 2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та з податку на додану вартість за період серпень 2012 року - вересень 2013 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом постачальником ПП "Сапфір і К" та контрагентами-покупцями", не може бути самі по собі підставою для відмови в позові, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання нафтопродуктів.

Зокрема, чинне податкове законодавство не ставить у залежність формування позивачем податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на кримінальне провадження №32013160000000321 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "Сапфір і К" (контрагент контрагента позивача), оскільки обставини щодо виконання спірної господарської операції між ТОВ "Енерго Альтернатива" та ТОВ "Трейд Ойл Регіон Нафта" не досліджуються у вказаній кримінальній справі, а відтак саме по собі здійснення реєстрації підприємства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можуть бути визнані судом як доказ безтоварності спірної господарської операції.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний