Ухвала суду № 53818579, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/9699/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Логвінської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

04 серпня 2015 року приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - ПП «ТК «Укр-Петроль») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ) № 0002561500 від 17.07.2015 року, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (далі - акцизного податку) у розмірі 97180,50 грн., з яких 64787,00 грн. за основним платежем та 32393,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 803/1995/15-а вказаний позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОДПІ просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що під час використання податкової інформації - періодичного звіту за березень 2015 року було встановлено, що відпуск нафтопродуктів було здійснено із мереж АЗС через паливно-роздавальні колонки із роздрукуванням чеків РРО на всю суму реалізованих із мережі АЗС нафтопродуктів. Відпуск провадився за однією ціною, що включала у себе акцизний 5 % податок. Таким чином, продаючи та здійснюючи відпуск нафтопродуктів позивач включав у вартість нафтопродуктів 5 % акцизного податку на товари для абсолютно усіх своїх покупців. Враховуючи те, що акцизний податок нараховується кінцевому споживачу його кінцевим реалізатором та в подальшому перераховується до державного бюджету виключно на роздрібний продаж нафтопродуктів, позивач здійснив відпуск нафтопродуктів за роздрібними цінами, які включали 5 % акцизного податку. Тобто, видачею чеків РРО та Z-звітами позивач підтверджує, що відбувся роздрібний продаж і останній стягнув з кінцевого споживача 5 % акцизного податку.

Однак, у подальшому позивач на свій розсуд деякі 5 % зі стягнутого акцизного податку включив до бази оподаткування та перерахував до державного бюджету, а інші незаконно привласнив собі. З цього випливає, що позивач нараховує акциз для всіх своїх покупців, а перераховує до державного бюджету на свій розсуд, що суперечить нормам права.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що вимоги апелянта не підлягають задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», суд першої інстанції виходив із того, що згідно з актом камеральної перевірки від 03.07.2015 року №574/15-36905994 перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за травень 2015 року. Однак, контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Таким чином, під час проведеної ОДПІ камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання. Тому викладені в акті перевірки від 03.07.2015 року №574/15-36905994 висновки про порушення позивачем ст.ст. 213-216 ПК України є безпідставними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ була проведена камеральна перевірка податкової звітності з акцизного податку за травень 2015 року ПП «ТК «Укр-Петроль», за наслідками якої складено акт від 03.07.2015 року № 574/15-36905994, у якому зазначено про порушення позивачем вимог ст.ст. 213, 214, пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215, ст. 216 ПК України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету, за травень 2015 року в сумі 64787,00 грн.

На підставі вказаного акту ОДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 17.07.2015 року №0002561500.

Відповідно до матеріалів справи, за результатами аналізу податкової звітності ПП «ТК Укр-Петроль» по АЗС податковим органом було зроблено висновок про неправомірне відображення у додатку №6 до декларації з акцизного податку ПП «ТК «Укр-Петроль» за травень 2015 року вартості від реалізації пального для комерційного призначень.

Приписами пп. 14.1.4. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що акцизним податком є непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до приписів пп. 212.1.11. п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.9. п. 213.1. ст. 213 КП України платниками акцизного податку є особи-суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

За правилами пп. 14.1.212. п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж, зокрема, товарів, зазначених у пр. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Згідно із пп. 14.1.202 п. 14.1 ст.14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відтак, виходячи з наведеного, не вважаються продажем (реалізацією), а отже не є об'єктом оподаткування акцизним податком операції з надання (відпуску), в тому числі через мережу АЗС, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України товарів, у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

З огляду на викладене особа, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок при здійсненні відпуску нафтопродуктів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності, не є платником акцизного податку в розумінні пп. 212.1.11. п.212.1 ст. 212 ПК України при здійсненні таких операцій.

Згідно із п. 216.9. ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було зроблено висновки, що лягли в основу оскаржуваного повідомлення-рішення, на підставі даних камеральної перевірки ПП «ТК «Укр-Петроль» за травень 2015 року, тобто з урахуванням розрахунку податкових зобов'язань з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (додаток 6 до декларації акцизного податку) та періодичних звітів по реєстраторах розрахункових операцій, однак інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт реалізації паливно-мастильних матеріалів для комерційного використання чи через роздрібну торгівлю для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві, відповідачем не досліджувалося.

Відповідно до приписів п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) (пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2 п.75 .1 ст.75 ПК України).

З огляду на викладене, на думку апеляційного суду, під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладення зазначених угод не відображаються у податковій звітності.

Відповідно до акту камеральної перевірки № 574/15-36905994 від 03.07.2015 року перевірці підлягала податкова звітність позивача з акцизного податку за травень 2015 року, однак контролюючим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахувань, що відповідно до пп.75.1.2 п.75 .1 ст. 75 ПК України є предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може використовувати документи первинного обліку платника податків, проводити вивчення та оцінку укладених таким платником податків угод, оскільки такі дані не відображаються у податковій звітності, а тому під час проведення камеральної перевірки неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів для комерційного чи не комерційного використання.

На підставі наведеного слід вважати правильною думку суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про порушення позивачем статей 213-216 ПК України є передчасними та ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 803/1995/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 26 листопада 2015 року.