Ухвала суду № 53818462, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 р. Справа № 876/6384/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Ужгородського виробничого підприємства «Синевір» Українського товариства глухих,-

В С Т А Н О В И В:

14.02.2013 року Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби звернулася в суд з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Ужгородського виробничого підприємства «Синевір» Українського товариства глухих.

На обґрунтування подання зазначає, що Ужгородське виробниче підприємство «Синевір» Українського товариства глухих станом на 14.02.2013 року є боржником перед бюджетом. Відповідно до Довідки від 13.02.2013 року №1257/10/19-0, станом на 13.02.20ІЗ року за картками особових рахунків Управлінням податкової міліції Державної податкової служби у Закарпатській області встановлено, що боржником в порушення п.п.94.2.5, п.94.2. ст.94 ПК України, за наявності податкового боргу вчиняються дії з переведення майна за межі України. На підтвердження вказаного факту позивач подав суду реєстр вантажно-митних декларацій.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року в задоволенні подання відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи не підтверджено факту порушення боржником податкового законодавства, а подання Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби є необгрунтованим.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою подання задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що Ужгородським виробничим підприємством «Синевір» Українського товариства глухих, за наявності податкового боргу вчиняються дії з переведення майна за межі України, а тому необхідно застосувати арешт майна платника податків.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ужгородське виробниче підприємство «Синевір» Українського товариства глухих є боржником перед бюджетом. Відповідно до довідки від 13.02.2013 року № 1257/10/19-0 станом на 13.02.2013 року за картками особових рахунків відповідача рахується податковий борг в розмірі 249027,65 грн.(а.с.10).

17.08.2011 р. відповідач уклав контракт №170811 з «В&Р Dienstleistungen Und Service Ltd & CO.KG» поставки деревини паливної (дрова)(а.с.23-34). Даний Контракт не був безоплатний, а здійснювався на платній основі. Після досягнення сторонами всіх істотних умов Контракту товар, що був предметом Контракту став власністю «В&Р Dienstleistungen Und Service Ltd & CO.KG». На рахунок відповідача за період з 13.09.2011 р. по 07.12.2011 р. поступили кошти в загальній сумі 6437,45 ЄВРО, що підтверджує разом із підписаним Контрактом набуття останнім права власності на товар. Відповідач не мав права залишати в себе чужий товар, і на виконання умов Контракту відвантажив товар, що належав «В&Р Dienstleistungen Und Service Ltd & CO.KG» останньому.

Управлінням податкової міліції Державної податкової служби у Закарпатській області до ДПІ у м. Ужгороді 07.02.2013 року надіслано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків(а.с.8).

13.02.2013 р. ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області ДПС прийняло рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків(а.с.7).

20.06.2012 р. податковий керуючий Левченко М.І. та директор боржника склали Акт №7/19-0 опису майна(а.с.15-16).

Відповідно до пп. пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до змісту даної статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з п. п. 91.1, 91.3 ст. 91 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Згідно з п. 92.1 ст. 92 цього Кодексу платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Пунктом 92.2 цієї статті передбачено, що у разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою органу державної податкової служби зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою органу державної податкової служби за умови часткового погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 92.3 ст. 92 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Порядок та підстави для застосування адміністративного арешту майна платників податків визначено ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п. 94.1 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до пп. 94.2.1 п. 94.2 ст. 94 даного Кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується така обставина, як платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначена норма Податкового кодексу України узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в даному випадку має місце у разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.02.2011 року № 149/11/13-11, зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Оскільки передумовою звернення з поданням, передбаченим ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України є відсутність спору про право, а з матеріалів справи, зокрема з заперечення Ужгородського виробничого підприємства «Синевір» Українського товариства глухих на подання, а також заперечення на апеляційну скаргу і матеріалів, долучених до нього, слідує наявність такого спору, чого не врахував суд першої інстанції, прийняття даного подання до провадження суду є порушенням норм п. 2 ч. 4 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

В інформаційному листі від 22.04.2011 № 571/11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд згідно з ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Тому колегія суддів апеляційного суду роз'ясняє Державній податковій інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, що відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але в загальному порядку позовного провадження.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 183-3, 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 807/397/13-а - скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін