Ухвала суду № 53818411, 04.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Львів № 876/4004/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: Беззаботнова В.В.

представника позивача: Кампова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.11.2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій» ( далі ПАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" ) звернувся в суд із позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004312340 від 10.09.2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення № 0004312340 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 234294 грн. за основним платежем та 2892,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, в частині сум грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 179282 грн. за основним платежем та 2892,75 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Апелянт просить суд, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Беззаботнов В.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

В судовому засіданні представник позивача Кампов Д.В. просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковий орган провів планову виїзну перевірку ПАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2510/2200/03327084 від 27 серпня 2012 року, яким встановлено порушення:

- абз. 13 пп. 140.1.7. п. 140.1. ст. 140, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств до сплати на загальну суму 234294 грн., в тому числі ІІ кв. 2011 р. -56550 грн., ІІІ кв. 2011 р. -68486 грн., ІV кв. 2011 р. -97687 грн. та І кв. 2012 р. -11571 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0004312340 від 10.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 234294 грн. за основним платежем та 2892,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для донарахування спірної суми з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 179282 грн. стало те, що контролюючим органом зменшено валові витрати платника на суму витрат, пов'язанних з списанням палива, оскільки такі не підтверджені документально: товарно-транспортні накладні платником контролюючому органу не надано, а надані подорожні листи оформлені з порушенням: не містили інформацію про відстань; у відповідних графах не зазначено показника лічильника на початок та кінець маршруту; в деяких документах відсутня інформація про місце загрузки та вигризки транспортного засобу.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України визначено: витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

В силу вимог «г» пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Вказаними нормами податкового законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин встановлено право платника податку на прибуток включити до складу витрат вартість палива, використаного на перевезення для виробничих потреб в межах своєї господарської діяльності, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат.

Здійснення ПАТ "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій" витрат пов'язаних із списанням палива фактично використаного у межах власної господарської діяльності на загальну суму 784278,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: актами на списання ПММ (а.с. 85-87, Т. 1), журналом реєстрації подорожніх листів (а.с. 72-84, Т. 1), накопичувальними відомостями, подорожніми листами та товарно-транспортними накладним (а.с. 88-250, Т. 1, а.с. 1-250 Т.2, а.с. 1-250 Т. 3, а.с. 1-250 Т. 4, а.с. 1-64 Т. 5, а.с. 84-250 Т. 5, а.с. 1-250 Т. 6, а.с. 1-251 Т. 7, а.с. 1-249 Т. 8, а.с. 1-250 Т. 9, а.с. 1-246 Т. 10, а.с. 1-249 Т. 11, а.с. 1-249 Т. 12, а.с. 1-250 Т. 13, а.с. 1-247 Т. 14, а.с. 1-250 Т. 15, а.с. 1-52 Т. 16).

Як видно з матеріалів справи, наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні не були представлені до перевірки посадовим особам податкового органу, значаться у акті перевірки № 2510/2200/03327084 від 27.08.2012 р. як відсутні.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи, надані позивачем для перевірки, судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність понесених суб'єктом господарювання витрат.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника -документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

У відповідності до пункту 11.3 вказаних Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Аналіз норм вищенаведених Правил свідчить про те, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки для особи, що здійснює перевезення на договірних умовах, тобто, надає послуги з перевезення вантажів.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує факт понесення суб'єктом господарювання витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано для перевірки подорожні листи вантажного автомобіля, які свідчать про фактичну кількість використаного пального для перевезення у межах господарської діяльності позивача вантажу та які є достатньою правовою підставою для списання такого пального.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують понесені суб'єктом господарювання витрати пального, спростовують висновки податкового органу про завищення валових витрат, відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення в оскарженій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року у справі за № 2а-0770/3373/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель