Ухвала суду № 53817596, 17.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/9786/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Смирнова Є.П.

Доповідач - Кабанченко О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року

в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль плюс», про стягнення заборгованості за кредитним договором;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консоль плюс», про припинення договору поруки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року частково задоволено позов ПАТ «Банк Альянс» до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Консоль плюс», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Альянс» заборгованість за кредитним договором №028-04/ЮК від 4 листопада 2004 року, з відповідними змінами до нього, у сумі 24 508 669,03 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн., всього - 24 512 323,03 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Альянс», третя особа: ТОВ «Консоль Плюс», про припинення договору поруки відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що кредитний договір від 4 листопада 2004 року втратив дію 4 листопада 2010 року, а договір поруки укладено 5 листопада 2010 року безпідставно; поручитель ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про укладання між позичальником та кредитором додаткових угод до кредитного договору на протязі листопада 2010 року - 2014 року, не підписувала додаткову угоду до договору поруки від 26 лютого 2013 року, згідно яких обсяг відповідальності поручителя збільшився, отже відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припинилась. Також посилається на те, що порука припинилась і відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитором був встановлений новий строк виконання основного зобов'язання до 19 вересня 2012 року, а з вимогою до поручителя він звернувся у листопаді 2013 року.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до умов Кредитного договору №028-04/ЮК від 04 листопада 2004 року, укладеного між ПАТ «Банк Альянс» та ТОВ «Консоль Плюс», останньому було надано кредит для поповнення обігових коштів товариства у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 891 000 грн. на строк з 04 листопада 2004 року по 04 листопада 2010 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 4,5% річних. (а.с.15-17).

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та інші, передбачені даним договором, платежі та умовах та в строки, встановлені цим договором та /або додатковими договорами до нього.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту, сплата процентів за користування ним, штрафних санкцій (штрафів) та інших платежів, передбачених даним договором, а також можливих витрат банку, пов'язаних з невиконанням позичальником зобов'язань за цим договором, забезпечується заставою майна, що належить позичальнику.

Згідно п. 8.1 Кредитного договору, за несвоєчасну сплату відсотків, погашення кредиту та інших платежів, передбачених даним договором, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. До розрахунку приймається ставка, що діє в період, за який сплачується пеня. Крім пені позичальник сплачує штрафні санкції, розмір яких складає 0,3 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору, нарахування пені та/або штрафних санкцій (штрафів) за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 8.1-8.3 даного договору, здійснюється протягом 3-х (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконано позичальником.

Згідно п. 8.4 Кредитного договору терміни позовної давності за вимогою про стягнення боргу, відсотків за користування ним, пені, штрафних санкцій (штрафів) та інших платежів за даним договором, встановлюються сторонами тривалістю в п'ять років.

В подальшому сторонами кредитного договору були укладені додаткові договори до Кредитного договору №028-04- ЮК від 04 листопада 2004 року, а саме:

30 листопада 2004 року, за яким з 30 листопада 2004 року збільшено ліміт відновлювальної кредитної лінії до суми 2 970 000 грн. (а.с. 18-19).

03 лютого 2005 року, за яким, починаючи з 03 лютого 2005 року, збільшено розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії до 3 195 000 грн. (а.с. 20-21).

25 червня 2005 року, яким викладені деякі умови кредитного договору в новій редакції (а.с. 22).

03 листопада 2005 року, яким збільшено розмір ліміту відновлювальної кредитної лінії до 4 475 000 грн. (а.с. 23-24)

08 червня 2006 року, яким збільшено ліміт кредитної лінії до 5 695 000 грн. (а.с. 25).

31 січня 2007 року, згідно якого майновий поручитель ТОВ «Світ-Формат» зобов'язується передати у заставу в якості забезпечення виконання умов кредитного договору належний йому транспортний засіб. (а.с. 26).

20 грудня 2007 року, яким збільшено ліміт кредитної лінії до 9 900 000 грн. та Розділ 3 «Забезпечення кредиту» Кредитного договору доповнено п. 3.4 такого змісту:

«3.4. Виконання Позичальником зобов'язань за Договором, також забезпечується:

3.4.1. заставою транспортного засобу Volvo, модель ХС90, 2006 року випуску, кузов № НОМЕР_1, що належить майновому поручителю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28 березня 2006 року, НОМЕР_2, виданого МРЕВ-1 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві.

3.4.2 іпотекою квартири 5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4. (а.с. 27).

24 лютого 2010 року, яким Розділ З «Забезпечення кредиту» Кредитного договору, пункт п. 3.4 «Виконання позичальником зобов'язань за Договором також забезпечується:» доповнено підпунктом 3.4.3 такого змісту:

«3.4.3. - заставою майнових прав на приміщення, загальною площею 640 кв.м., яке знаходиться на 6-ому поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що належить майновому поручителю ОСОБА_5 на підставі договору №189 пайової участі у фінансуванні будівництва від 18 серпня 2004 року.» (а.с. 28).

05 листопада 2010 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 19 жовтня 2011 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 4,689 % річних (а.с. 29-30).

27 січня 2011 року, яким ліміт кредитної лінії встановлено 12 900 000 грн. (а.с. 31-32).

19 жовтня 2011 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 19 вересня 2012 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 4,779 % річних (а.с. 33).

19 вересня 2012 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 19 грудня 2012 року включно, розмір процентів за користування кредитними коштами збільшено на 1,8% (тобто до 6,579 % річних - 4,779%+1,8%) (а.с. 34-35).

17 жовтня 2012 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 26 лютого 2013 року (а.с. 36).

26 лютого 2013 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено до 18 вересня 2013 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18% річних (а.с. 37-38).

18 вересня 2013 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 17 жовтня 2013 року включно, відсоткову ставку за користування кредитними коштами встановлено у розмірі 20 % річних та визначено, що повернення кредитних коштів здійснюється наступним чином: не пізніше 30 вересня 2013 року - 30 000 грн.; не пізніше 17 жовтня 2013 року - 12 806 307, 36 грн. (а.с. 39-40).

17 жовтня 2013 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 15 листопада 2013 року включно, відсоткову ставку за користування кредитними коштам встановлено у розмірі 21% річних, визначено, що повернення кредитних коштів здійснюється наступним чином: не пізніше 31 жовтня 2013 року - 40 000 грн.; не пізніше 15 листопада 2013 року - 12 796 307,36 грн. (а.с. 41-42).

15 листопада 2013 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 14 лютого 2014 року включно, відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 21,5 % річних, визначено, що повернення кредитних коштів здійснюється наступним чином: не пізніше 30 листопада 2013 року - 50 000 грн.; не пізніше 14 лютого 2013 року -12 786 307,36 грн. (а.с. 43-44).

14 лютого 2014 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 16 липня 2014 року включно, встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштам у розмірі 21,75 % річних (а.с. 45-46).

16 липня 2014 року, яким строк користування кредитними коштами продовжено по 22 жовтня 2014 року включно з відсотковою ставкою за користування кредитними коштам у розмірі 21,75 % річних (а.с. 47-48).

31 липня 2014 року, яким було викладено у новій редакції підпункт 5.1.18 пункту 5.1 Розділу 5 «Права та обов'язки Позичальника» кредитного договору, а саме:

«5.1.18. у термін до 10 серпня 2014 року включно належним чином оформити:

- договір іпотеки земельної ділянки, площею 0,24 га, що розташована за адресою: Автономна республіка Крим, Чорноморський район, с. Новосільське, АДРЕСА_3, та належить ОСОБА_5 на праві власності;

- договір застави корпоративних прав ПП «Аудиторська фірма «Євроконсалтинг».

У термін до 30 серпня 2014 року включно належним чином оформити:

- договір іпотеки житлового будинку, що розташований за адресою: Запорізька область, Приазовський район, АДРЕСА_4, та належить ОСОБА_5 на праві власності. (а.с. 49).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ТОВ «Консоль Плюс» за Кредитним договором №028-04/ЮК від 04 листопада 2004 року, між Банком (кредитор), ТОВ «Консоль Плюс» (боржник) та відповідачем у даній справі ОСОБА_2 (поручитель) 05 листопада 2010 року було укладено Договір поруки б/н, відповідно до умов згідно якого остання, як поручитель ТОВ «Консоль Плюс», взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями позичальника, що випливають з кредитного договору (а.с. 55).

Відповідно до п.1.1 Договору поруки, поручитель у відповідності до ст.ст. 533- 559 ЦК України зобов'язується солідарно з боржником відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань, вказаних в п.1.2 Договору, які виникають з умов Кредитного договору від 04 листопада 2004 року №028-04/ЮК та можливих додаткових договорів до нього, укладеного між кредитором та боржником.

За п. 1.2 Договору поруки, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання по Кредитному договору та Додаткових договорів до нього у разі невиконання боржником цих зобов'язань більше ніж 3 (три) дні, а також відшкодувати кредитору можливі втрати, заподіяні боржником внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором та можливими додатковими договорами до нього, а саме: неповернення кредиту в сумі 9 900 000 грн. у строк до 19 жовтня 2011 року, а також сплату процентів за номінальною процентною ставкою 4,689 % річних, комісій та штрафних санкцій, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки поручитель несе повну майнову, фінансову та іншу відповідальність перед кредитором.

У п.п. 3.1, 3.2 Договору поруки визначено, що договір набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором та можливими додатковими договорами до нього. Одностороння відмова жодної зі сторін від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки усі доповнення до договору оформлюються додатковими договорами, які мають бути складені в письмовому вигляді та підписані всіма сторонами Договору. Усі додаткові договори є невід'ємними частинами основного договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору поруки сторони визнають, що Договір підписаний на добровільних засадах та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов'язань (а.с. 55).

У подальшому ПАТ «Банк Альянс», ТОВ «Консоль Плюс» та ОСОБА_2 були укладені додаткові договори до договору поруки, а саме:

27 січня 2011 року, згідно з яким поручитель погоджується на умови, викладені в додатковому договорі від 27 січня 2011 року до Кредитного договору з усіма додатками та доповненнями (збільшено ліміт кредитної лінії до 12 900 000 грн.), укладеному між боржником та кредитором (а.с. 31- 32,56).

Згідно п. З Додаткового договору, укладаючи додатковий договір, поручитель та Боржник усвідомлюють та підтверджують, що умови Додаткового договору для них зрозумілі, відповідають їх інтересам, є розумними та справедливими.

Укладаючи Додатковий договір, поручитель та боржник свідчать, що під час укладання та виконання Договору поручитель та боржник не знаходяться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.

Поручитель та боржник гарантують, що на момент укладання Додаткового договору вони не є жодним чином обмеженими законом, іншими нормативними актами, судовими рішеннями або іншими, передбаченими чинним законодавством, способом, в своєму праві укладати Додатковий договір та виконувати усі умови, визначені у ньому.

19 жовтня 2011 року у Додатковому договорі до Договору поруки поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 19 жовтня 2011 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 19 вересня 2012 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 4,779% річних), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 33,57).

17 жовтня 2012 року, згідно п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додаткових договорах від 19 вересня 2012 року та 17 жовтня 2012 року до Кредитного договору № 028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 19 грудня 2012 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 6,579% річних, строк користування кредитними коштами продовжено по 26 січня 2013 року), укладених між Боржником та Кредитором (а.с. 34-35,36,58).

26 лютого 2013 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 26 лютого 2013 року до Кредитного договору № 028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 18 вересня 2013 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18% річних), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 37-38, 59).

18 вересня 2013 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 18 вересня 2013 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 17 жовтня 2013 року включно; встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 20 % річних та визначено порядок повернення кредитних коштів), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 39-40, 60).

17 жовтня 2013 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 17 жовтня 2013 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 15 листопада 2013 року включно; встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштам у розмірі 21 % річних; визначено порядок повернення кредитних коштів), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 41-42,61).

15 листопада 2013 року, згідно п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 15 листопада 2013 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 14 лютого 2014 року включно; встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштам у розмірі 21,5% річних; визначено порядок повернення кредитних коштів), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 43-44,62).

14 лютого 2014 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 14 лютого 2014 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 16 липня 2014 року включно, встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштам у розмірі 21,75% річних), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 45-46, 63).

17 липня 2014 року, згідно п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 16 липня 2014 року до Кредитного договору №028-04/ЮК з усіма додатками та доповненнями (строк користування кредитними коштами продовжено по 22 жовтня 2014 року включно, з відсотковою ставкою за користування кредитними коштам у розмірі 21,75% річних), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с. 47-48,64).

31 липня 2014 року, згідно з п. 1.1 якого поручитель погодилась на умови, викладені в додатковому договорі від 31 липня 2014 року до Кредитного договору №028-04/ЮК здодатками та доповненнями (викладено у новій редакції підпункт5.1.18 пункту5.1 Розділу5 «Права та обов'язки Позичальника»), укладеному між Боржником та Кредитором (а.с.49, 65).

Крім того, 12 серпня 2013 року з метою забезпечення виконання умов Кредитного договору №028/04-ЮК між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки, за яким остання передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності земельну ділянку площею 0,1761 га (кадастровий номер НОМЕР_3), що розташована в с. Зазим'я Броварського району Київської області (а.с. 50-52).

25 грудня 2013 року сторонами договору іпотеки було укладено Додатковий договір до Договору іпотеки від 12 серпня 2013 року з урахуванням змін та доповнень до Основного договору, внесених Додатковим договором про внесення змін від 15 листопада 2013 року (а.с. 53).

23 липня 2014 року сторонами договору іпотеки було укладено Додатковий договір до Договору іпотеки від 12 серпня 2013 року з урахуванням змін та доповнень до Основного договору, внесених Додатковим договором про внесення змін від 16 липня 2014 року (а.с. 54).

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором №028-04/ЮК від 4 листопада 2004 року з усіма змінами до нього виконав у повному обсязі, надавши позичальнику ТОВ «Консоль Плюс» у визначеному договором розмірі кредитні кошти.

ТОВ «Консоль Плюс» зобов'язання за кредитним договором не виконало, не сплатило кредит та відсотки, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 20 березня 2015 року становила 27 437 977,21 грн., з яких:

борг за тілом кредиту - 12 836 307,36 грн.,

борг по процентам за користування кредитом - 3 672 361,67 грн. ,

пеня за прострочення сплати кредиту - 7 740 293,34 грн.;

пеня за прострочення сплати процентів - 3 189 014,84 грн.

01 грудня 2014 позивач ПАТ «Банк Альянс» звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись в обґрунтування позовних вимог на наведені обставини, з урахуванням збільшення 30 березня 2015 року позовних вимог, просив ухвалити рішення, яким на підставі ст.ст. 527, 530, 536, 543, 550, 552, 554, 572, 589-590, 610-612, 629, 1054-1055 ЦК України, стягнути з відповідача ОСОБА_2, як поручителя позичальника за кредитним договором, заборгованість за кредитом в сумі 27 437 977,21 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Альянс», третя особа: ТОВ «Консоль Плюс», про припинення договору поруки (а.с. 121-125). В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що ПАТ «Банк Альянс», в порушення вимог ч. 1 ст. 554 ЦК України, звернувся до суду з позовом про стягнення боргу тільки до неї, в той час як згідно ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, і за даним кредитним договором є і інші поручителі. Зважаючи на цей факт, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості відносно розміру її відповідальності, та з урахуванням солідарної відповідальності інших осіб, не відповідає дійсності, умовам договору та чинному законодавству України.

Крім того, посилалась на те, що Банком не надані докази щодо законних підстав збільшення поточної відсоткової ставки в односторонньому порядку та докази про належне повідомлення та отримання згоди поручителя відповідно до п.4.2.11. Кредитного договору № 028-04/ЮК.

Стверджувала, що не була ознайомлена зі змінами до кредитного договору, і оскільки внаслідок внесення додатковими угодами змін до Кредитного договору про збільшення терміну дії договору, суми кредиту до 12 900 000 грн., процентної ставки до 21,75% річних без згоди і повідомлення поручителя, відбулося збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя, це відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для визнання договору поруки припиненим .

Вказувала на те, що із 20-ти Додаткових угод до Кредитного договору, Додаткові договори від 15 листопада 2013 року, 14 лютого 2014 року, 16 липня 2014 року та 31 липня 2014 року підписані неналежним чином уповноваженою особою ОСОБА_5, яка є учасником ТОВ «Консоль плюс» та діє на підставі протоколу Загальних зборів ТОВ «Консоль плюс» від 14 листопада 2013 року №14/11/13-1, та є одним з поручителів Боржника. Вважає, що дані Додаткові договори були підписані сторонами в порушення вимог ст.ст.80-101 ЦК України та Статуту юридичних осіб, тобто, без належним чином завіреної довіреності уповноваженої особи.

Зазначала також, що Додаткові договори до договору поруки від 05 листопада 2010 року, укладені з ОСОБА_2, підписані з порушенням п.4.2.11. Кредитного договору №028-04/ЮК від 04 листопада 2004 року та чинного законодавства, оскільки ніякої інформації щодо змін в Кредитному договорі їй не було надано ні в усному, ні в письмовому вигляді.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 посилалась на те, що Додатковим договором від 19 жовтня 2011 року до Кредитного договору №028-04/ЮК строк користування кредитними коштами встановлено по 19 вересня 2012 року та збільшено ліміт кредитної лінії до 12 900 000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 4,779%, що підтверджується претензією №493 від 22 серпня 2012 року, відповідно до якої на підставі п.п. 4.2.4., 4.2.5 та 4.2.13 Кредитного договору кредитор скористався своїм правом розірвати цей договір, вимагаючи дострокового повернення кредиту. Враховуючи, що за положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, цей строк настав 19 вересня 2012 року, то порука припинилась 19 березня 2013 року. Доказів про те, що поручитель був письмово повідомлений про подовження строку користування кредитом та про зміну розміру кредитної ставки, банк не надав.

Представник ПАТ «Банк Альянс» зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк Альянс» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 836 307, 36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 3 672 361, 67 грн., та частково, з урахуванням положень ст. 551 ч. 3 ЦК України та обставин справи, пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 6 000 000 грн., пені за прострочення сплати процентів у розмірі 2 000 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання позичальником ТОВ «Консоль Плюс» зобов'язання за кредитним договором порушено право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення заборгованості, що виникла у позичальника, з поручителя ОСОБА_2, яка відповідно до умов договору поруки несе солідарну з позичальником відповідальність перед кредитором.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про припинення договору поруки, суд виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що Кредитний договір від 04 листопада 2004 року втратив дію 04 листопада 2010 року, у зв'язку з чим Договір поруки укладено 05 листопада 2010 року безпідставно, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи, дія кредитного договору шляхом укладання додаткових договорів до нього неодноразово продовжувалась. Станом на день укладання договору поруки 5 листопада 2010 року сторонами кредитного договору додатковим договором до кредитного договору від 05 листопада 2010 року строк користування кредитними коштами продовжили по 19 жовтня 2011 року включно зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 4,689 % річних (а.с. 29-30). Відповідачу ОСОБА_2 при укладанні та підписанні договору поруки було достовірно відомо про зазначені зміни у кредитному договорі, оскільки у п. 1.2 договору поруки зазначено, що поручитель зобов'язалась виконати за боржника зобов'язання, у разі їх порушення останнім, за кредитним договором, а саме: повернення кредиту в сумі в сумі 9 900 000 грн. до 19 жовтня 2011 року, суми процентів за ставкою 4,689 % річних та інших платежів за договором. (а.с. 29-30, 55).

З доводами скарги про безпідставну відмову у задоволенні клопотання про залучення боржника за кредитним договором до участі в справі в якості співвідповідача, колегія суддів не погоджується, зважаючи на те, що в даному випадку позивач, скориставшись наданим йому ч. 1 ст. 543 ЦК України правом, пред'явив вимогу до одного із солідарних боржників, у зв'язку з чим підстави для залучення до участі в справі іншого або інших солідарних боржників або інших осіб, які є майновими поручителями, у суду були відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що поручитель ОСОБА_2 підписала додатки до договору поруки, які містяться на а.с. 56-65, не маючи змоги ознайомитись із додатковими договорами до кредитного договору, не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки є лише поясненнями відповідача, які не підтверджені будь-якими доказами, які б свідчили про те, що відповідач, підписуючи додаткові договори до договору поруки, не мала можливості ознайомитись зі змістом додаткових договорів до договору кредиту.

Не відповідають обставинам справи та наданим позивачем доказам доводи апеляційної скарги про те, що поручитель ОСОБА_2 не була повідомлена належним чином про укладання між позичальником та кредитором додаткових угод до кредитного договору, у зв'язку з якими її відповідальність, як поручителя, збільшилась, а тому порука припинилась за ч. І ст. 559 ЦК України.

За п. 3.3 Договору поруки усі доповнення до договору оформлюються додатковими договорами, які є невід'ємними частинами основного договору, складаються в письмовому вигляді та мають бути підписаними всіма сторонами Договору.

Як встановлено судом, у зв'язку з укладенням додаткових договорів до кредитного договору, укладались додаткові договори до договору поруки в порядку, визначеному п. 3.3 договору поруки, додаткові договори до договору поруки підписувались сторонами, в т.ч. поручителем ОСОБА_2, отже останній було відомо про зміни обсягу відповідальності поручителя та підписанням додаткових договорів вона надала свою згоду на збільшення обсягу відповідальності. Не зазначення у додаткових договорах до договору поруки конкретних умов додаткових договорів до кредитного договору, на думку судової колегії, не свідчить про те, що поручитель не була обізнана із змінами до кредитного договору, оскільки у додаткових договорах, які вона підписала зазначено дату укладання додаткових договорів до кредитного договору, і позивачем не доведено, що вона не була ознайомлена з цими додатковими договорами до договору кредиту.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач по первісному позову не послався у позовній заяві на норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін по договору поруки, а саме: ст. ст. 251, 252, 553-559, 642, 651 ЦК України, і послався на постанову Пленуму спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із кредитних правовідносин», не впливають на правильність висновків суду та не спростовують їх. До того ж, ст. 119 ЦПК України серед вимог до форми і змісту позовної заяви не зазначено вимогу про обов'язкове зазначення позивачем у позовній заяві норми закону, на підставі якої він просить вирішити спір.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази щодо законних підстав збільшення поточної відсоткової ставки в односторонньому порядку та докази про належне повідомлення та отримання згоди на це поручителя відповідно до п. 4.2.11 кредитного договору.

Відповідно до матеріалів справи і це було встановлено судом, збільшення відсоткової ставки за договором кредиту відбувалось не в односторонньому порядку, а шляхом укладання додаткових угод сторонами кредитного договору. При цьому позичальником не оспорювалась законність такого збільшення. Належне повідомлення та отримання згоди поручителя на зміну відсоткової ставки ні п. 4.2.11, ні іншими пунктами кредитного договору не передбачені.

Поручитель був повідомлений про зміну відсоткової ставки та надав згоду відповідати за зобов'язаннями позичальника із збільшеною процентною ставкою, а також і із збільшеною сумою кредиту, шляхом укладання у письмовій формі додаткових договорів до договору поруки.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування до правовідносин сторін положень ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Не є підставою для скасування рішення суду та звільнення поручителя ОСОБА_2 від виконання зобов'язань за договором поруки та обставина, на яку посилається представник відповідача в апеляційній скарзі, що ОСОБА_5 є одноосібним власником позичальника ТОВ «Консоль плюс» і одним із поручителів позичальника.

В апеляційній скарзі представник відповідача також посилається на те, що суд проігнорував доводи та докази відповідача ОСОБА_2 про припинення договору поруки відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України, якими визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому, представник відповідача зазначає, що Додатковим договором від 19 жовтня 2011 року до Кредитного договору строк користування кредитними коштами у розмірі 12 900 000 грн. зі сплатою відсотків 4,779% встановлено по 19 вересня 2012 року. (а.с.ЗЗ). Цей факт підтверджений і претензією №493 від 22 серпня 2012 року, що була направлена поручителю ОСОБА_2, відповідно до якої на підставі п.п. 4.2.4., 4.2.5 та 4.2.13 Кредитного договору кредитор скористався своїм правом розірвати цей договір, вимагаючи дострокового повернення кредиту (а.с.126).

Представник відповідача далі вказує на те, що кредитор мав пред'явити протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме з 19 вересня 2012 року по 19 березня 2013 року, вимогу до поручителя, із посиланням на а.с. 134, де міститься копія вимоги №680 від 5 листопада 2013 року позивача щодо належного виконання зобов'язання із зазначенням адресатів - позичальника та поручителів.

Стверджує, що додаткова угода від 26 лютого 2013 року до Договору поруки не була підписана поручителем ОСОБА_2, а вимога кредитору пред'явлена тільки 5 листопада 2013 року після спливу шести місяців від дня виконання основного зобов'язання, отже порука припинилась.

Судова колегія не погоджується з такими доводами скарги, зважаючи на наступне.

З копії претензії №493 від 22 серпня 2012 року, на яку посилається представник відповідача, не вбачається, що кредитором було встановлено позичальнику новий строк виконання основного зобов'язання, оскільки претензія адресована лише поручителю.

Відповідно до обставин справи, після 22 серпня 2012 року сторони кредитного договору продовжували кредитні відносини, укладаючи додаткові договори: 19 вересня 2012 року про продовження строку користування кредитом по 19 грудня 2012 року включно, збільшення процентної ставки (а.с. 34-35), 17 жовтня 2012 року про продовження строку користування кредитними коштами по 26 лютого 2013 року (а. с. 36), 26 лютого 2013 року про продовження строку користування кредитними коштами до 18 вересня 2013 року включно, збільшення до 18% річних процентної ставки (а.с. 37-38), 18 вересня 2013 року - строк користування кредитними коштами продовжено по 17 жовтня 2013 року включно, відсоткову ставку встановлено у розмірі 20 % річних, внесені інші зміни до кредитного договору (а. с. 39-40); 17 жовтня 2013 року, 15 листопада 2013 року, 14 лютого 2014 року, 16 та 31 липня 2014 року про продовження строку користування кредитними коштами, зміну відсоткової ставки тощо (а.с. 41- 48).

Наведене свідчить про те, що кредитор не скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, такої вимоги позичальнику не заявив у серпні 2012 року.

Судова колегія вважає, що такої вимоги до позичальника із встановленням нового строку виконання основного зобов'язання, не було заявлено і 5 листопада 2013 року, зважаючи на обставини справи, які свідчать про продовження після листопада 2013 року кредитних відносин, а також на відсутність відомостей про направлення позичальникові такої вимоги та отримання її останнім.

Вимога за №02/6-975 про дострокове повернення кредиту була направлена банком позичальнику лише 30 вересня 2014 року, в ній був встановлений новий строк виконання основного зобов'язання - до 22 жовтня 2014 року, в суд з вимогою до поручителя позивач звернувся 1 грудня 2014 року в межах встановленого ст. 559 ч. 4 ЦК України шестимісячного строку (а.с. 66-70).

Посилання представника відповідача в скарзі на те, що 26 лютого 2013 року додаткова угода до Договору поруки не підписувалась поручителем ОСОБА_2, не узгоджуються з доводами відповідача, які також наведені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_2 підписала додатки до договору поруки, які містяться на а.с. 56-65, тобто і договір від 26 лютого 2013 року, не маючи можливості ознайомитись із додатковими договорами до кредитного договору, (а.с.193). Як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду, копія вказаного додаткового договору до Договору поруки, є неякісною, а з оглянутої копії цього договору, що була надана позивачем, вбачається, що договір підписаний поручителем ОСОБА_2, що не було спростовано її представником. До того ж, після 26 лютого 2013 року позивачем та відповідачем було укладено шість додаткових договорів до договору поруки, яким встановлювались зміни основного зобов'язання - збільшення терміну кредитування, процентної ставки тощо, підписання яких відповідач не заперечує. Крім того, після 26 лютого 2013 року між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки від 12 серпня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №028-04/ЮК, у якому було зазначено, що забезпечується зобов'язання на суму 12 900 000 грн., з відсотковою ставкою 18% річних, строк повернення боргу до 18 вересня 2013 року. Після чого 25 грудня 2013 року та 23 липня 2014 року сторонами договору іпотеки укладались додаткові договори до Договору іпотеки від 12 серпня 2013 року з урахуванням змін та доповнень до Основного договору, внесених Додатковим договором про внесення змін від 15 листопада 2013 року та від 16 липня 2014 року (а.с. 50-54). Підписання вказаних договорів також не заперечувалось відповідачем.

Припущення представника відповідача про те, що відповідно до п.4.2.4., 4.2.7. Кредитного договору позивач можливо скористався правом на звернення стягнення на заставлене майно, передане у забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки докази про те, що стягнення на заставлене майно звернуто і борг позичальника погашений повністю чи частково за рахунок заставленого майна, не подавались і клопотань про витребування таких заявлено не було.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: