Ухвала суду № 53813512, 25.11.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мирошниченко Ю.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року справа №264/4270/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року у справі № 264/4270/15-а за позовом ОСОБА_2 до Старо-Кримської селищної ради, треті особи - ОСОБА_3, ДКУ "Маріупольське Бюро технічної інвентаризації", Головне управління Держземагенства у м. Маріуполі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-експертна фірма "Землі Приазов'я" про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до суду. Вказував, що згідно з п.12.3 рішення Старокримської селищної ради від 08.04.2013 року № 163 дозволено розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки АДРЕСА_1, на якій розташований належний йому будинок. Межа земельної ділянки з північно-східного боку не співпадає з кадастровим планом і не узгоджена суміжним землекористувачем ОСОБА_3, який відмовився підписувати відповідний акт, у зв'язку з чим між ними виник спір щодо меж земельної ділянки, за вирішенням якого він звернувся до відповідача, котрий відмовив у задоволенні його вимог. Технічна документація із землеустрою була виготовлена і проведено передачу межових знаків без розгляду земельного спору і вирішення його селищною радою, чого представник землевпорядної організації не мав права роботи. Відповідач не переміряв земельну ділянку із закріпленням її меж, не з'ясував на якій підставі ОСОБА_3 захопив частину його ділянки та звів на ній господарські споруди, що підлягають знесенню.

Позивач просив поновити строк звернення до суду та скасувати рішення селищної ради від 17.10.2014 № 285/2 про затвердження розробленої на його замовлення технічної документації землеустрою з відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у поновленні строку звернення до адміністративного суду та позовну заяву залишено без розгляду.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що посилання апелянта на факт звернення позивача до суду з цивільним позовом про захист права власності на земельну ділянку не може вважатися поважною підставою пропуску звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень. Зважаючи на це, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, у зв'язку з чим залишив позовну заяву без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що позивачу було роз'яснення відповідачем про те, що коли він стане власником земельної ділянки, тільки тоді він має право звернутися до суду про порушення його права. Тому після отримання свідоцтва від 03.11.2014 про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку по АДРЕСА_1, апелянт 26.11.2014 звернувся до суду з цивільною позовною заявою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

На підставі виявлених у процесі цивільної справи обставин, які вплинули на не вірно визначені межі земельної ділянки, цивільна справа залишена без розгляду 24.06.2015 та обраний інший засіб для захисту права апелянта, тому 01.07.2015 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом. Виходячи з вищенаведеного, апелянт вважає, що пропустив шестимісячний строк з поважних обставин, так як цивільна справа теж стосувалась встановлення земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому клопотання третьої особи ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, оскільки апеляційну скаргу він отримав в суботу, не може бути задоволено, оскільки відповідні документи отримані ним за три дні до розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

За нормами статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Старокримської селищної ради від 08.04.2013 № 163 позивачу було дозволено розробку документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки АДРЕСА_1, на якій розташований приналежний йому будинок.

05.06.2014 позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальність «Проектно-експерта фірма «Землі Приазов'я» із заявою про підготовку технічної документації із землеустрою для подальшого оформлення права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

30.09.2014 позивач звернувся до селищної ради з клопотанням про затвердження технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,15 га по АДРЕСА_1, яка була виготовлена ТОВ «ПЕФ «Землі Приазовя» і видана замовнику 14.10.2014 року.

Технічна документація затверджена рішенням селищної ради від 17.10.2014 № 285/2, на підставі якого представник позивача 03.11.2014 одержав свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, досліджені судом документи свідчать про те, що позивач брав участь у розробці технічної документації, одержав її і мав змогу ознайомитися з нею, звернувся до відповідача з клопотанням про ухвалення оскаржуваного рішення, а згодом на його підставі одержав свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

За таких обставин позивач повинен був знати про існування оскаржуваного рішення принаймні з 03.11.2014, а до суду з адміністративним позовом звернувся 03.07.2015, тобто понад шість місяців потому.

Із дослідженої судом цивільної справи № 264/9365/14-ц вбачається, що позивач 26.11.2014 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном і додавав до позовної заяви свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 03.11.2014.

Ухвалою від 24.06.2015 позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду за його власною заявою після проведення судово-технічної експертизи, висновки якої суперечили доводам позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що посилання на факт звернення позивача до суду з цивільним позовом про захист права власності на земельну ділянку, не може вважатися поважною підставою пропуску звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на це, апеляційний суд також не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.155, ст. 195, ст.197 ч.1 п.2, ст.199 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, 206, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року у справі № 264/4270/15-а за позовом ОСОБА_2 до Старо-Кримської селищної ради, треті особи - ОСОБА_3, ДКУ "Маріупольське Бюро технічної інвентаризації", Головне управління Держземагенства у м. Маріуполі Донецької області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-експертна фірма "Землі Приазов'я" про скасування рішення суб'єкта владних повноважень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов