Рішення № 53805374, 24.11.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/173/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2015 Справа № 908/4957/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Міський комерційний Банк (03141, м. Київ, вул. Соломянська, 33)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СТРЕНД (юридична адреса: 69027, м. Запоріжжя, вул. Лазаретна, буд. 11; фактична адреса: 02105, м. Київ, пр-т Миру,4)

про стягнення 7755695,81 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 7755695,81 грн. заборгованості за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р., із яких: сума 2245808,18 грн. заборгованість по відсоткам, сума 5509887,63 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.09.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4957/15, справі присвоєно номер провадження 20/173/15, справу призначено до розгляду на 12.10.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 26.10.2015 р., потім на 09.11.2015 р. Ухвалою суду від 09.11.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України за письмовим клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 24.11.2015 р. включно, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.11.2015 р.

У судовому засіданні 24.11.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судові засідання не зявлявся. Позовні вимоги, викладені в позовній заяві, мотивовані такими обставинами. 12.03.2013 р. між сторонами в справі укладений кредитний договір № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. Дата повернення кредиту 10.09.2014 р. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15 із ТОВ «Стренд» на користь ПАТ «Міський комерційний Банк» стягнуто 72000000,00 грн. основного боргу за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р., 28271932,00 грн. простроченої заборгованості по процентам, 1497205,48 грн. поточної заборгованості по процентам, 12610701,67 грн. пені. Однак, боржник і надалі порушує взяті на себе зобовязання, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача за період із 23.04.2015 р. по 26.05.2015 р. збільшилась на 7755695,81 грн., а саме: 2245808,18 грн. заборгованість по відсоткам, 5509887,63 грн. пеня. Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 7755695,81 грн., а саме: 2245808,18 грн. заборгованість по відсоткам, 5509887,63 грн. пеня. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 526, 536, 546, 547, 553-555, 559, 610, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

23.11.2015 р. від позивача поштою надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що факт отримання позичальником коштів в розмірі 72000000,00 грн. за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15, яке набрало законної сили 25.08.2015 р. Стосовно нарахування пені пояснив, що відповідно до п. 5.3 кредитного договору пеня нараховується щоденно. Кредит не повернуто згідно з договором про внесення змін № 17 до 10.09.2014 р., а проценти не сплачено в строки згідно з п. 3.6 кредитного договору та щодо окремих місяців у строки, змінені в договорах про внесення змін з № 1 по № 19. При проведенні обшуку 20.02.2015 р. старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України в кримінальному провадженні № 12014000000000409 було вилучено оригінали кредитного договору № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. із ТОВ «Стренд» та договорів про внесення змін до нього. На даний час справа перебуває в провадженні ОВС ГСУ МВС України та оригінали даних документів позивачу не поверталися. Просить долучити дані пояснення до матеріалів справи, позов про стягнення боргу за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. у розмірі 7755695,81 грн. задовольнити повністю. До пояснення долучено, зокрема, копію кредитного договору № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. із договорами про внесення змін №№ 1-19.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Ухвали суду направлялися на адресу позивача, зазначену в позовній заяві та в Спеціальному витязі з ЄДРЮОтаФОП станом на 09.11.2015 р.: 69027, м. Запоріжжя, вул. Лазаретна, буд. 11. Ухвали повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення про відсутність організації.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 розяснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Будь-яких заяв, клопотань, в т.ч. письмового відзиву на позов, від відповідача до суду не надходило. Витребувані ухвалами суду документи відповідач не надав.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору господарським судом, встановленого ст. 69 ГПК України (24.11.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні матеріали господарської справи № 908/3355/15, суд

ВСТАНОВИВ:

12.03.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Міський комерційний Банк (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стренд (позичальник, відповідач у справі), був укладений кредитний договір № 933/980-ЮО, відповідно до п. 1.1 (в редакції договору про внесення змін № 2 від 29.03.2013 р.) банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 72000000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), починаючи з 12.03.2013 р. на умовах, передбачених цим договором (далі кредит або кредитна лінія).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 (в редакції договору про внесення змін № 17 від 10.06.2014 р.) строк дії кредитної лінії: з 12.03.2013 р. до 10.09.2014 р. Дата повернення кредиту 10.09.2014 р. (включно).

Банк відкриває позичковий рахунок № 206252414401 та рахунок нарахованих процентів № 206812414401 в ПАТ «Міський комерційний Банк», код банку 339339 (п. 3.1 договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15 позов ПАТ «Міський комерційний Банк» до відповідача: ТОВ «Стренд» задоволений, із ТОВ «Стренд» на користь ПАТ «Міський комерційний Банк» стягнуто 72000000,00 грн. основного боргу за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р., 28271932,95 грн. простроченої заборгованості по процентам (станом на 23.04.2015 р.), 1497205,48 грн. поточної заборгованості по процентам (станом на 23.04.2015 р.), 12610701,67 грн. пені (із яких: 9298849,31 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів за період з 12.01.2015 р. по 22.04.2015 р., 3311852,36 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 12.01.2015 р. по 22.04.2015 р.).

Відповідно до інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» та матеріалів господарської справи № 908/3355/15 зазначене рішення господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15 не оскаржувалося, набрало законної сили 25.08.2015 р.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з наявною заборгованістю відповідача за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по відсоткам та пені, за яким порушено провадження у даній справі.

Оскільки, виходячи з приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, факт порушення відповідачем грошового зобовязання за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. суд вважає доведеним, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 187 постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Міський комерційний Банк». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 р. № 64 з 20.03.2015 р. розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк».

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося, рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15 встановлено неналежне виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р.

Пунктом 3.6 кредитного договору № 933/980-ЮО встановлено, що проценти оплачуються щомісячно до 15 числа включно, місяця, наступного за місяцем користування коштами, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та одночасно з остаточним поверненням кредиту, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок № 290912414401, код банка в системі електронних платежів (код банку 339339).

Процентна ставка за користування кредитними коштами - 34,5 процентів річних (п. 1.5 договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод: «факт/факт». У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту (п. 3.5).

Згідно з п.п. 3.6.1-3.6.5 (в редакції договору про внесення змін № 19 від 31.07.2014 р.) відповідач зобовязався сплатити нараховані відсотки за лютий, березень, квітень, травень, липень 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно).

Банк має право, згідно з п. 4.3.5 кредитного договору, вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних у межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму інших платежів, передбачених цим договором, у випадках, коли позичальник не виконав у строк свої обовязки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або інші обовязки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Відповідач доказів належного виконання договірних зобовязань по поверненню кредитних коштів та сплаті у встановленому порядку відсотків за користування кредитом не надав.

Згідно з довідкою позивача, за період із 23.04.2015 р. по 26.05.2015 р. заборгованість відповідача по відсоткам за кредитним договором № 933/980-ЮО становить суму 2245808,18 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами основані на договорі та законі, є обґрунтованими.

Розрахунок заборгованості по відсоткам, здійснений позивачем, відповідає умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і долучені до матеріалів справи. Разом з тим, даний розрахунок містить арифметичні помилки. Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок відсотків, судом встановлено, що відсотки за користування кредитним коштами 72000000,00 грн. за заявлений позивачем період із 23.04.2015 р. по 26.05.2015 р. включно (33 дні) складають суму 2245808,22 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, судом стягується з відповідача на користь позивача сума 2245808,18 грн. заборгованості по відсоткам.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 5509887,63 грн. пені, із яких згідно з розрахунком заборгованості пеня, нарахована на прострочену заборгованість за тілом кредиту за період із 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р., становить 3905753,42 грн.; пеня, нарахована на прострочену заборгованість по відсоткам за період із 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р., становить 1604134,20 грн.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач на вимогу суду кредитний договір № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. у повному обсязі суду не надав. Зокрема, в копії кредитного договору № 933/980-ЮО, яку долучено до письмового пояснення позивача від 23.11.2015 р., відсутня сторінка із пунктом договору, яким визначено порядок нарахування та сплати пені позичальником.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України, суд бере до уваги обставини, встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2015 р. у справі № 908/3355/15, в якому зазначено, що пунктом 5.3 кредитного № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. встановлено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

У письмовому поясненні позивача, яке надійшло до суду 23.11.2015 р., позивачем акцентовано увагу, що пеня нараховується щоденно.

У пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд бере до уваги, що слово «щоденно» є синонімом словосполучень «кожного дня», «протягом кожного дня». Із визначення пені у ст.549 ЦК України слідує, що пеня і є неустойкою, що обчислюється за кожен день прострочення виконання. Таким чином, сторонами в пункті п. 5.3 кредитного договору № 933/980-ЮО від 12.03.2013 р. не встановлений більший термін нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України. Відповідно, нарахування пені за даним договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач згідно з розрахунком заборгованості нарахував пеню за період із 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р. включно на прострочену заборгованість за тілом кредиту (72000000,00 грн.).

Згідно з п. 1.3 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 17 від 10.06.2014 р.) дата повернення кредиту 10.09.2014 р. (включно). Тобто, початком порушення зобовязання з повернення кредитних коштів є дата 11.09.2014 р.

Нараховуючи пеню на заборгованість за тілом кредиту за період з 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р. включно, позивачем порушено приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки строк нарахування пені припиняється через шість місяців від 10.09.2014 р. (останній день виконання зобовязання з повернення кредитних коштів).

Таким чином, судом відмовляється в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача суми пені 3905753,42 грн., нарахованої на прострочену заборгованість за тілом кредиту.

Стосовно позовної вимоги про стягнення пені в сумі 1604134,20 грн., нарахованої за період із 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р. включно на прострочену заборгованість по відсоткам, суд враховує наступне.

Згідно з п.п. 3.6.1-3.6.5 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 19 від 31.07.2014 р.) відповідач зобовязався сплатити нараховані відсотки за лютий 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно), за березень 2014 р. у строк до 29 серпня 2014 р. (включно), за квітень 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно), за травень 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно), за червень 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно), за липень 2014 р. у строк до 29.08.2014 р. (включно).

Тобто, позивач нарахував пеню з порушенням строків, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено початком нарахування пені наступний день, коли зобовязання мало бути виконано.

Ухвалами суду від 09.09.2015 р., 12.10.2015 р., 26.10.2015 р., 09.11.2015 р. у позивача витребовувалося, зокрема, нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог. Зокрема, ухвалами від 26.10.2015 р., 09.11.2015 р. позивача зобовязано надати нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог у частині стягнення пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, а також обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням умов договору та приписів закону щодо строків сплати відсотків та припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивач розрахунок пені з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано), суду не представив. Наданий позивачем розрахунок пені за загальний період із 23.04.2015 р. по 25.05.2015 р. не є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У розрахунку пені позивач здійснює нарахування пені за періоди з 23.04.2015 р. по 04.05.2015 р. на суму заборгованості по відсоткам 28271932,95 грн., з 05.05.2015 р. по 25.05.2015 р. на суму заборгованості по відсоткам 30313576,79 грн. При цьому, помісячно суму заборгованості по відсоткам у розрахунку пені позивачем не наведено. Оскільки за умовами кредитного договору позичальник зобовязаний сплачувати нараховані проценти щомісячно до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем користування коштами, то розрахунок пені на проценти повинен містити чітку дату порушення зобовязання по сплаті процентів щомісячно, суму боргу по процентам станом на 15 число місяця, наступного за місяцем користування коштами та період нарахування 6 місяців на цю суму. Крім того, сторонами договорами змін до кредитного договору змінювався строк сплати нарахованих відсотків по окремим місяцям. Останнім договором про внесення змін № 19 від 31.07.2014 р. строк повернення відсотків за місяці 2014 року: лютий, березень, квітень, травень, липень визначений до 29.08.2014 р., тому пеня може нараховуватися шість місяців, починаючи з 30.08.2014 р. по відсоткам за кредитом. Крім того, у договорі про внесення змін № 19 не вказана конкретна сума відсотків за ці місяці, яка повинна бути сплачена до 29.08.2014 р. і у розрахунку позивач цю суму теж не конкретизував.

Із урахуванням конкретних обставин справи, відсутності витребуваного судом розрахунку, суд позбавлений можливості самостійно зробити перерахунок пені на відсотки з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки це буде вихід за межі визначеного позивачем періоду, що суперечить ст.ст. 82-83 ГПК України.

Згідно з п. 3.13 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Таким чином, позовна вимога стосовно стягнення нарахованої пені в сумі 1604134,20 грн. за несвоєчасну сплату відсотків містить суперечності, які суд не може усунути, тому в цій частині залишається судом без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.Позивач не позбавлений права в цій частині, після усунення допущеного порушення, звернутися до суду, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 44916,16 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Стренд» (69027, м. Запоріжжя, вул. Лазаретна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38497452) на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний Банк» (03141, м. Київ, вул. Соломянська, буд. 33, код ЄДРПОУ 34353904) заборгованість по відсоткам у сумі 2245808 (два мільйони двісті сорок пять тисяч вісімсот вісім) грн. 18 коп. Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 3905753,42 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість за тілом кредиту, відмовити.

Позовну вимогу в частині стягнення пені в сумі 1604134,20 грн. за прострочену заборгованість по відсотках - залишити без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Стренд» (69027, м. Запоріжжя, вул. Лазаретна, буд. 11, код ЄДРПОУ 38497452) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) суму 44916 (сорок чотири тисячі девятсот шістнадцять) грн. 16 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 26 листопада 2015 р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.