Постанова № 53804188, 20.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2015 року № 826/23580/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю торгова група «Інтерпап» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2015 без номеру, №0005312206, №0005302206.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 06.07.2015 №401/1-26-50-22-06-35137937 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТГ «Інтерпап» з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014» є необґрунтованим та спростовуються наявним матеріалами.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТГ «Інтерпап» з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт від 06.07.2015 №401/1-26-50-22-06-35137937 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 276 366 грн.; п. 187 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 1398, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту на загальну суму 1 077 679 грн, завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 39 347 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2015:

- №0005302206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 347 098,75 грн. (за основним платежем 1 077 679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 269 419,75 грн.),

- № 0005312206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 453 912 грн. (за основним платежем 1 163 136 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 290 784 грн),

- без номеру, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 39 347 грн.

Порушення позивачем податкового законодавства податковий орган обґрунтовує безтоварністю фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ТОВ «Наш папір», ТОВ «Логістік Сервіс Плюс».

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- актом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.11.2013 №116/04-65-22-03/36295174 встановлено, що ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» за місцем реєстрації не знаходиться;

- актом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.07.2014 №12777/7/04-65-22-03-18 встановлено, що операції між ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» та контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна економічно необхідного для виконання робіт;

- податковою інформацією від ДПІ у м. Чернігові ГУ Мін доходів у Чернігівській області від 05.12.2014 №139/22/35962250 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Наш папір»;

- згідно бази «Податковий блок» найбільшими контрагентами постачальниками ТОВ «Логістік Сервіс Плюс» є Державне підприємство «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» та ПП «Бізнес партнери», останній не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, вище згадані акти звірок, перевірок та податкова інформація не є належними та допустимими доказами вчинення платником податків (позивачем) порушення податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» укладено договір від 11.01.2013 №8-ДВ-81 предметом якого є надання послуг з збирання, заготівлі, сортування відходів як вторинної сировини, у тому числі використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного ат імпортного виробництва на умовах та за тарифами визначеним постановою КМУ від 26.07.2001 №915 та іншими нормативно-правовими документами України та організації подальшої утилізації та переробки, шляхом залучення третіх осіб.

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт, відомостей обліку та розрахунку тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню і режимі імпорту, податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Наш папір» укладено договір від 30.05.2011 №1100530, предметом якого є постачання товару (папір) в обсягах щодо кожної партії, що визначаються в рахунках-фактури.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії прибуткових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем укладено з державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами договір відповідального зберігання від 27.11.2011 №117, відповідно до якого власник (позивач) має право розмістити своє майно згідно з переліком визначеним в акті прийому-передачі на складі зберігача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період липень 2012 року - грудень 2014 року зберігалась паперова продукція.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Логістик Сервіс Плюс» укладено договір від 17.07.2013 №17/07, предметом якого є організація перевезень, транспортно-експедиторські послуги та, за необхідності, перевантаження з контейнерів у машини.

На підтвердження факту реального виконання умом вказаного договору позивачем надано суду копії додаткових угод в яких визначено вартість послуг, актів надання послуг в яких зазначено номера коносаментів та вантажних контейнерів, рахунків, податкових накладних, довіреностей, накладних на вивезення товару, копії яких долучено до матеріалів справи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати послуг та товарів не заперечується сторонами, отже не потребує додаткового доказування.

На думку суду податковим органом не надано суду безспірних доказів наявності обставин, які виключають право позивача, на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по вказаним вище господарським операціям.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні та акти прийому-здачі робіт за своєю формою та змістом відповідають ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, юридичні особи контрагентів позивача на час виконання спірних договорів не були припинені.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ТОВ «Наш папір», ТОВ «Логістік Сервіс Плюс».

податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 187 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 1398, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 24.07.2015 №0005302206 та без номеру, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 39 347 грн. є безпідставними та неправомірними.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2015 № 0005312206.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси», ТОВ «Наш папір», ТОВ «Логістік Сервіс Плюс» а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у міста Києві від 24.07.2015 №0005312206, №0005302206 та без номеру, яким зменшено ТОВ Торгова Група «Інтерпап» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 39 347 грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда