Ухвала суду № 53799510, 26.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9380/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2050/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа ТОВ «КК «Коменерго-Суми» про усунення перешкод у користуванні житлом, визначення порядку користування квартирою, відкриття окремих рахунків,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобовязано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою №40 в будинку 16/5 по вулиці Засумська у місті Суми.

Зобовязано ОСОБА_3 передати ОСОБА_5 ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в дольовому порядку судовий збір в сумі 243,60 грн., тобто по 121,80 грн. з кожного.

Не погодившись з рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. Посилаючись на неможливість спільного користування квартирою, несплату ОСОБА_5 витрат на утримання житла, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити їй у задоволенні позову.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування квартирою, відкриття окремих рахунків та додаткове рішення не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційних скарг, позивача ОСОБА_5, яка проти скарг заперечувала, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 успадкували 66/100 частин квартири № 40, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 16/5 і кожній з них належить по 1/2 частини від частки спадщини, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 24 червня 2014 року та від 23 квітня 2014 року (а.с. 11, 49).

За позивачем зареєстроване право власності на 66/200 частин квартири, що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 12).

Квартира № 40 за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 16/5 складається з однієї кімнати, загальною площею 28,38 кв.м., у тому числі житлової площі 16,4 кв.м. (а.с. 21-22).

Співвласником 17/100 частин та мешканцем цієї квартири є відповідач ОСОБА_4 (а.с. 18, 52).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача, як власника, на користування спірною квартирою порушені відповідачем ОСОБА_3 та підлягають захисту шляхом зобов'язання її не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням та зобов'язання передати ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей квартири.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Статтею ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений прав власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу на праві спільної часткової власності належить 66/200 частин квартири № 40, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Засумська, 16/5. Співвласниками вказаної квартири є відповідачі, яким належить відповідно 66/200 та 17/100 частин.

Частинами 1, 2 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Між сторонами існує спір з приводу користування квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_3 чинить ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою, зокрема, замінила вхідні двері до квартири і не впускає її.

Ця обставина визнана ОСОБА_3 та підтверджується висновком ДІМ ВДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 27 серпня 2014 року (а.с. 10).

Відсутність згоди співвласників щодо порядку володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної власності, не є підставою для обмеження позивача у його здійсненні.

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано захистив права ОСОБА_5 і зобовязав ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою та передати ключі від вхідних дверей.

Доводи апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції проігнорував постанову Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якою затверджені Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, в частині розподілу коштів між власниками на утримання приміщень є безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1 цих Правил визначено порядок користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, на які поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, системи цивільного захисту та державних навчальних закладів.

Отже, Правила користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 45) на спірні правовідносини не поширюються.

Питання стягнення коштів із співвласника на утримання жилого приміщення не було предметом розгляду в суді першої інстанції і знаходиться поза межами апеляційного розгляду справи.

Посилання в апеляційних скаргах на неможливість спільного користування квартирою, несплату ОСОБА_5 витрат на утримання житла не є підставами для відмови в усуненні перешкод у здійсненні нею права користування своїм майном.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни та скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 вересня 2015 року в частині зобовязання ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою №40 в будинку 16/5 по вулиці Засумська у місті Суми, передати ОСОБА_5 ключі від вхідної двері квартири, залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -