Рішення № 53798066, 26.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/612/15-ц 26.11.2015 26.11.2015 26.11.2015

Провадження №22-ц/784/2712/15

Головуючий у першій інстанції-Скарницька І.Б.

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю представника позивача - Ремешевського Є.А.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПриватБанк)

до ОСОБА_4 та

ОСОБА_5

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 31 травня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № НЕТОGA 00001906, за яким останній отримав 29 000 доларів США кредитних коштів зі сплатою 11, 04 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 31 травня 2017 року. Зобов'язання боржника в межах 1 000 грн. забезпечено порукою ОСОБА_5 згідно договору поруки № 03/ДЗ від 2 лютого 2015 року.

Посилаючись на порушення боржником кредитних зобов'язань та уточнивши позовні вимоги з урахуванням попереднього стягнення боргу за судовим рішенням (а.с.65), ПриватБанк просив стягнути кредитний борг станом на 21 квітня 2015 року з ОСОБА_5 - 1 000 грн. кредитної заборгованості та з ОСОБА_4 - 85 372, 95 доларів США, що еквівалентно 1 899 548, 14 грн., з яких: 587, 05 доларів США за тілом кредиту, 28 217, 66 доларів США за процентами, 4 292 доларів США комісії та 52 276, 24 доларів США пені.

Відповідач ОСОБА_5 у судові засідання не з'являвся, своєї позиції стосовно позову не висловив.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, у письмових запереченнях (а.с.44,58) посилався на припинення дії договору достроковим стягнення кредитного боргу рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2009 року та пропуск позивачем строку позовної давності, перебіг якого почався з дня початку порушення ним кредитних зобов'язань.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково. На користь ПриватБанку з ОСОБА_4 стягнуто 1 454 548, 14 грн. кредитної заборгованості та 3 654 грн. судового збору, з ОСОБА_5 - 1 000 грн. кредитної заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався на ті ж обставини, якими заперечував позов, та порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для застосування строку позовної давності відсутні, а розмір заборгованості має визначатись як різниця між нарахованою заборгованістю за тілом кредиту, процентами, комісією станом на 21 квітня 2015 року та боргом станом на 18 лютого 2009 року, який визначено судовим рішенням, а розмір пені має бути зменшеним за частиною 3 статті 551 ЦК до 20 000 доларів США.

Проте з таким висновком суду та застосуванням норм цивільного законодавства погодитись не можна. Поза увагою суду залишився і принцип солідарної відповідальності боржника та поручителя.

Так, згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК).

Захист порушених цивільних прав здійснюється з дотриманням строку позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову (статті 256, 267 ЦК).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки - штрафу, пені (частина 2 статті 258 ЦК).

Частиною 5 статті 261 ЦК передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів (постанова Верховного суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13).

Відповідно до статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зміст цієї норми та загальні положення статей 253, 254 ЦК свідчать про те, що перериватися може лише той строк (в тому числі і позовна давність), який ще не закінчився на час вчинення боржником передбачених законом дій.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № НЕТОGA 00001906 (далі -Договір), за яким останній отримав 29 000 доларів США кредитних коштів шляхом надання готівкою через касу на строк до 31 травня 2017 року у вигляді невідновлювальної кредитної лінії та 3262,50 доларів США на сплату страхових платежів за умови сплати за користування кредитом 0, 92 % на місяць на суму залишку заборгованості і винагороди за надання фінансового інструменту (комісія), в тому числі щомісячної - 0,2 % від суми виданого кредиту, та періодом сплати - 1-7 число кожного місяця (пункт 7 Договору)( а.с. 10-12).

За пунктом 2.1.3 Договору банк щорічно перераховує страхові платежі (особисте, майнове страхування) відповідно до умов Договору у разі непред'явлення позичальником документів про сплату ним страхових платежів за рахунок інших джерел.

Пунктом 4.1 Договору передбачена сплата пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позичальник ОСОБА_4 порушував зобов'язання і станом на 18 лютого 2009 року мав прострочені платежі за тілом кредиту та відсотками.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 квітня 2009 року (а.с.45,46) на користь ПриватБанку з ОСОБА_4 достроково стягнуто тіло кредиту та заборгованість за процентами, яка виникла станом на 18 лютого 2009 року ( 899,18 доларів США), а всього 27 737, 97 доларів США, що еквівалентно 213 582, 14 грн. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами по вул. Нижній, 214 в м. Цюрупинську шляхом продажу предмета іпотеки ПриватБанком з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПриватБанку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішення суду в частині стягнення кредитного боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки не виконане.

Колегія суддів вважає, що оскільки розмір кредитного боргу ОСОБА_4 станом на 18 лютого 2009 року визначено судовим рішення та цей борг стягнуто з відповідача, то предметом розгляду в цій справі може бути лише той кредитний борг, який виник після 18 лютого 2009 року.

З витягу з особового рахунку ОСОБА_4 вбачається, що після 18 лютого 2009 року позичальнику надавались кредитні кошти для сплати страхових платежів (пункти 2.1.3, 2.2.7 Договору), а саме 29 травня 2009 року - 217,35 доларів США, 31 травня 2010 року - 92,63 доларів США, 31 травня 2011 року - 91,99 доларів США, 31 травня 2012 року - 90,05 доларів США, 31 травня 2013 року - 90,18 доларів США, 4 червня 2014 року - 63,67 доларів США, а всього 646,67 доларів США ( а.с.105-108).

Також за період з 18 лютого 2009 року станом на 21 квітня 2015 року відповідачу нараховані 28 217, 66 доларів США процентів, 4292 доларів США комісії та 52304 доларів США пені ( а.с. 109-112).

При вирішенні питання про застосування до спірних правовідносин правил позовної давності колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи (а.с.117) вбачається, що з 18 лютого 2009 року боржником частково вносились платежі у вересні та жовтні 2010 року, а потім лише 16 лютого 2015 року та протягом наступних місяців.

Отже, як зазначалось вище, виходячи з правил перебігу та переривання позовної давності (стаття 260, 261, 264 ЦК), 16 лютого 2015 року перервався перебіг строків позовної давності щодо тих щомісячних платежів, які були нараховані не раніше ніж за три роки ( неустойка - за один рік) до цієї дати, тобто з 16 лютого 2012 року (неустойка - з 16 лютого 2014 року).

Таким чином, в межах трирічного строку позовної давності заявлені вимоги про стягнення тіла кредиту, розмір якого збільшився за рахунок перерахованих страхових платежів у період 2012-2015 років, а також нарахованих процентів та комісії з 16 лютого 2012 року по 21 квітня 2015 року.

За розрахунком ПриватБанку у період з 16 лютого 2012 року по 21 квітня 2015 року ОСОБА_4 нараховано 244,70 доларів США тіла кредиту за рахунок сплачених банком страхових платежів.

Розмір процентів, нарахованих ОСОБА_4 з 16 лютого 2012 року по 21 квітня 2015 року складає 17039,88 доларів США

Розмір комісії, нарахованої ОСОБА_4 з 16 лютого 2012 року по 21 квітня 2015 року, складає 2204 доларів США.

Строк позовної давності за пенею, як зазначалось вище, складає один рік.

В межах річного строку спеціальної позовної давності заявлені вимоги про стягнення пені, нарахованої з 16 лютого 2014 року, яка за розрахунком банку складає 20 063,44 доларів США.

Таким чином, кредитний борг ОСОБА_4 станом на 21 квітня 2015 року, який складається з нарахованих платежів після 18 лютого 2009 року в межах строку позовної давності складає 39 552,02 доларів США (244,70 + 17039,88 + 2204 + 20 063,44), що за курсом валют (22,25) еквівалентно 880 032,50 грн.

Колегія суддів не може погодитись з розрахунком боргу, що наданий позивачем, як різниці між нарахованими платежами за весь період дії Договору та стягнутими коштами за судовим рішенням у 2009 році.

Кредитний борг, як зазначалось вище, є сумою всіх щомісячних платежів, які нараховані після періоду, за який цей борг стягнутий судовим рішенням.

Водночас безпідставними є і твердження апелянта про те, що дострокове стягнення кредиту судовим рішенням перешкоджає нарахуванню процентів та комісії, а також є повторним зверненням до суду.

Право позикодавця на отримання процентів за весь період користування коштами по день повернення позики (кредиту), навіть у разі закінчення строку дії договору, відповідає положенням статті 1048 ЦК, що регулює і кредитні правовідносини, та статті 599 ЦК, якою передбачено, що зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 1 квітня 2015 року (справа № 6-37цс15), яка є обов'язковою для застосування судами України відповідно до статті 360-7ЦПК.

Дострокове стягнення тіла кредиту за судовим рішенням здійснено в межах умов Договору та не є припиненням його дії, а тому не припиняє і обов'язків щодо сплати страхових платежів.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги як посилання позивача на те, що переривання позовної давності у лютому 2015 року дає право стягувачу на отримання всього боргу, так і посилання апелянта на сплив строку позовної давності щодо всіх платежів у 2012 році.

Такі підходи до застосування позовної давності не відповідають положенням статей 260, 261, 264 ЦК та зазначеному вище принципу обчислення позовної давності відносно кожного щомісячного платежу.

Судом також встановлено, що 2 лютого 2015 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 03/ДЗ, за яким ОСОБА_5 поручився за виконання позичальником кредитних зобов'язань з розміром відповідальності - 1 000 грн. ( а.с. 13).

Виходячи з меж повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 303 ЦПК, колегія суддів не дає оцінку цій угоді.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК поручитель відповідає в межах, які встановлені договором поруки, як солідарний боржник.

Відповідно до умов договору поруки з ОСОБА_5 солідарно з боржником ОСОБА_4 підлягає стягненню 1000 грн. кредитного боргу.

Оскільки суд першої інстанції невірно визначив обсяг відповідальності боржника та поручителя та порушив норми цивільного права щодо позовної давності, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову ПриватБанку.

Відповідно до статті 88 ЦПК перерозподілу підлягають і судові витрати по справі, які складаються з витрат позивача (3654 грн.) та витрат відповідача ОСОБА_4 (4019,40 грн.) пропорційно задоволеним вимогам. Пропорційна частки судових витрат ОСОБА_5 є незначною, а тому її визначення є недоцільним.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФР №305299) з ОСОБА_4 заборгованість станом на 21 квітня 2015 року за кредитним договором від 31 травня 2007 року у розмірі 39 552,02 доларів США, що еквівалентно 880 032 грн. 50 коп.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк ( код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФР №305299) солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 1000 грн. заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, МФР №305299) 106,26 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О. Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська